“Мамо, не плач. Я говоритиму за тебе”
Я побачив цю жінку в поїзді. Вона роздавала людям маленькі іконки – щоб пасажири купили їх у неї. Поряд з жінкою ходив маленький хлопчик і з сумки витягав різноманітні дерев’яні хрестики та календарі із зображенням святих. Пасажири здебільшого відвертались. Дехто, щоправда, питав про ціну. Жінка розкривала долоню і показувала: п’ять гривень. “Та вона глухоніма. Чи лише придурюється? Женіть її звідси”, – крикнув хтось.