Туризм: для всіх чи тільки для здорових?

Гуляти, дивитися туристичні принади – що може бути простіше? Для більшості з нас це — дійсно так, але для людей з обмеженими можливостями найменші перепони стають нездоланними:

Катріна Фоґт, студентка:

“Для мене найбільша проблема — це пересування. А ще, звичайно, знайти пристосоване помешкання, в я кому можна почуватися як вдома. Це дуже складно зробити”.

В більшості європейських країн адаптація будівель до людей з особливими потребами – обов’язкова. Але запровадити норми законів на практиці потребує дуже багато часу і зроблене ще далеко не все.

Німецька столиця вже 20 років провадить політику максимальної доступності для людей з обмеженими можливостями. Нині його визнали найдоступнішим містом Європи. І хоча Берлін, насправді, ще не став таким, він отримав титул за багаторічні зусилля. Наприклад, мерія пообіцяла до 2020 року обладнати спеціальними рампами весь міський транспорт.

Знакове місце у Берліні – Рейхстаг. Його перебудували наприкінці 90-х років: оснастили знамениту скляну баню двома пандусами, що ведуть нагору. Під її склепінням ми зустрілися із Катріною, студенткою і членом робочої групи із пристосування міста до людей із особливими потребами.

Катріна Фоґт, студентка:

“Не можна стверджувати, що для того, щоб люди з обмеженими можливостями мали нормальне життя, вистачить лише змін до конструкції будівель. Потрібно ще дещо. Потрібно, щоб змінився спосіб мислення здорових людей. Важливо не тільки будувати без бар’єрів, але підходити до проблеми комплексно, дивитися на неї з точки зору людини з обмеженнями”.

Для цього доступними мають бути не тільки споруди, а й інформація. Тому одне з головних завдань різноманітних організацій – придумати, як дати людям з різними обмеженнями доступ до експонатів музеїв та виставок.

Зробити усе місто зручним для його мешканців та гостей – основне завдання Барбари Бернінґер з берлінської ради:

“Ми хочемо побудувати всеосяжне місто, тобто місто для всіх. Тому ми використовуємо відповідні архітектурні ідеї. Адже інвалідність може бути пов’язана із зором, слухом. Я теж почувала себе людиною із обмеженими можливостями, коли намагалася дістатися кудись із дитячим візком із двома малюками”.

Доступність – проблема велика і комплексна. Вимоги суворі до майже кожного елементу міської архітектури, тому Берлін як ділиться своїм досвідом, так і запозичує його в інших міст.

Барбара Бернінґер, голова департаменту міської ради Берліна з розвитку та планування:

“Якщо об’єднати зусилля багатьох європейських міст, можна стати набагато ефективнішими. Зробити місто безперешкодним і доступним для усіх – це питання грошей. Тому робити ті самі помилки у Марселі, Лондоні, Берліні дуже дорого коштує. Набагато простіше вчитися один в одного і не винаходити велосипед знову й знову”.

Анн Девіно, журналіст Євроньюз:

“Європейський Союз зробив важливий крок, підписавши конвенцію Організації Об’єднаних Націй про права інвалідів. Угода встановлює мінімальні стандарти щодо доступу людей з обмеженими можливостями до транспорту та громадських місць”.

Головний вокзал міста – найбільший і один з найсучасніших в Європі. Він відповідає усім вимогам щодо доступності. Споруду перебудували 7 років тому. Усі її ліфти оснащені голосовими підказками, на підлозі рельєфні вказівники для незрячих людей, але навіть і цього недостатньо. Рюдіґер Ляйднер – один з керівників NATKO, німецької організації, що стежить за пристосованістю громадського транспорту до людей з особливими вимогами:

“Досі є над чим працювати навіть у Берліні. Так, у нас сучасний вокзал, але щойно ви його залишите, рельєфна плитка зникає. Щоб потрапити до таксі або іншого міського транспорту, вам все одно необхідна стороння допомога”.

Поки місто, зручне для усіх, справа найближчого майбутнього, людям з обмеженими можливостями необхідно продумувати планувати свої подорожі до найменших дрібниць. Утім, туристична галузь теж наздоганяє. На річці Шпрее, наприклад, з’явилися прогулянкові човни, обладнані для пасажирів із обмеженими можливостями.

“Перед стартом такого бізнесу треба переконатися, що усе обладнане, як треба. Ми перевірили, а потім перевірили ще раз усе, із сантиметром обійшли усі кімнати, вбиральні, рампи та під’їзди. Впевнилися, що усе пасує”, – каже власник компанії Фелікс Карш.

Європейські міста роблять усе можливе, щоб будь-хто почувався у них комфортно. Але потрібно багато часу, щоб прибрати усі бар’єри, особливо бар’єри непорозуміння, що дозволить усім без винятку подорожувати вільно.

euronews +ВІДЕО