На візку у вагон

Ось уже майже рік у кожному потязі Львівської магістралі в штабному вагоні для посадки і висадки пасажирів з обмеженими фізичними можливостями є салонний інвалідний візок. Як відзначають спинальники, це дуже добра ініціатива Укрзалізниці, адже з ними залізничний транспорт став доступнішим.

Щоправда, провідники досі не завжди знають, на що в першу чергу необхідно звертати увагу при транспортуванні людей з інвалідністю. Виправити цю прогалину взявся голова Львівського обласного відділення Українського фонду реабілітації людей з обмеженими можливостями Ярослав Грибальський. Для начальників потягів та провідників штабних вагонів пасажирського вагонного депо Львів він провів майстер-клас.

Як сказав Ярослав Грибальський, салонні візки, які зараз є у кожному потязі, значно покращили обслуговування пасажирів із захворюванням опорно-рухового апарату. Конструктивно ці візки значно вужчі, тож безперешкодно ними рухають коридорами купейних вагонів та заїздять у самісіньке купе. Конструкція ж звичайних інвалідних візків цього не дозволяє. Крім того, салонні візки значно вищі, тому їх легше встановлювати у вагонах, а пасажир завдяки високій твердій спинці почувається певніше. Поза тим, аби кожна поїздка потягом для людей з обмеженими фізичними можливостями не була стресом, залізничникам варто мати певні навички як у спілкуванні, так і в переміщенні таких пасажирів.

— Досить часто для того, щоб пасажири-візочники були задоволені, спершу слід просто запитати, чи потрібна допомога і яка саме, — мовить Ярослав Грибальський. — Причому слід звертатися до людини, котра сидить у візку, а не до її супровідника. Коли доброзичливий контакт встановлено, то можна й пересаджувати пасажира з інвалідністю у салонний візок, а пересадивши, не забути зафіксувати пасами безпеки. Бо ж не кожна людина зуміє втримати рівновагу у незвичному для неї візку. Про переміщення ж треба завжди повідомляти. Наприклад сказати: «Три-чотири! Беремо!», щоб особа, яка сидить у візку, була готова до цього. А розміщувати візки слід таким чином, аби носії робили якнайменше кроків.

По демонстрації двох способів переміщення пасажирів-спинальників начальники поїздів і провідники штабних вагонів закріпили знання на практиці. Вони змогли не лише відпрацювати вправи із поводження з інвалідним візком, а й самі побували у ролі людей, котрі не володіють нижніми кінцівками. Після цього залізничники навчалися процесам посадки і висадки із салонним візком.

Реабілітолог Марта Резанцева завважила, що провідники найчастіше допускають одну й ту ж помилку: вони піднімають візок спиною, а треба допомагати собі ногами, трішки присідаючи. Адже якщо пасажири з інвалідністю мають вагу близько 100 кг, то можна пошкодити собі спину. А при висадці помилкою є те, що провідник, який залишається у тамбурі, відпускає спинку візка ще до моменту торкання його колесами поверхні перону чи платформи. Тоді рівновага втрачається — і двоє залізничників можуть не втримати візок. А безпека пасажирів — це найважливіше у транспортуванні.

Начальник поїзда пасажирського вагонного депо Львів Сергій Хомин:

«Під час роботи неодноразово доводиться транспортувати людей на візках, допомагаючи їм здійснювати посадку і висадку. Але того, як це робити правильно, як підійти до візка, за які конструкції його брати, та й навіть, здавалося б, найелементарнішого — як пересадити людину з візка у візок, ми не знали. Адже нас цьому ніхто не навчав. Коли ж нам показали всі нюанси цих процесів, то тепер завважу, що нічого важкого в цьому немає, а звідтак не допускатиму помилок, які робив раніше. А для того, щоб це вміли робити інші, обов’язково проведу заняття зі своєю бригадою провідників».

Дмитро Пелих

“Магiстраль”