“Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси”

“Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси”. віктор громовий, навчання, інвалід, інвалідність, інклюзивна освіта, person, human face, face, man, outdoor, suit, eyes, smile, forehead, portrait. A man wearing a suit and tie smiling and looking at the camera

“Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси”. віктор громовий, навчання, інвалід, інвалідність, інклюзивна освітаЗаслужений учитель України Віктор Громовий: ”Інтернати і спецшколи для інвалідів побудовані за принципом гетто. Діти з особливими потребами не відчувають повноцінного життя”

Цьогоріч учні з особливими потребами почнуть навчатися у загальноосвітніх школах. Із 1 вересня з’являться класи для дітей з інвалідністю. До 2022 року школярів із затримкою психічного й фізичного розвитку переведуть зі спецзакладів до загальноосвітніх шкіл, інформує Gazeta.ua.

— У всіх цивілізованих країнах інваліди живуть, вчаться і працюють разом із рештою. У нас ще з радянських часів звикли “особливих” лишати за бортом, і це трагедія, — каже заслужений учитель України 52-річний Віктор Громовий. Він розповідає про впровадження в школах інклюзивної освіти — навчання дітей із особливими потребами cеред здорових.

Як підготувати школи до навчання в них дітей з особливими потребами?

— Для учнів із вадами слуху має бути сурдоперекладач чи вчитель, який має такі навички. Тоді дитина буде включена в навчальний процес. Кожна школа повинна мати ліфт і пандуси для учнів із вадами опорно-рухового апарату. Всі туалети мають бути адаптовані для інвалідів. Це потребує величезних коштів, але їх можна знайти.

Чи готові вчителі звичайних шкіл до роботи з особливими дітьми?

— Поки що ні. Їх треба навчати роботи з інвалідами. Викладання таким дітям потребує психологічної підготовки. Крім цього, вчитель має бути універсальним — вміти одночасно вести урок для звичайних дітей у звичному режимі й, коли потрібно, переключатися на індивідуальну роботу з учнем-інвалідом.

Яка користь буде для учнів з інвалідністю та звичайних від навчання разом?

— Діти з особливими потребами відчуватимуть себе повноцінними членами суспільства. Зможуть стежити за різними тенденціями серед однолітків — модою, захопленнями тощо. Звичайні діти зрозуміють, що світ різний, у ньому живуть дуже різні люди із несхожими потребами. Коли бачитимуть у своєму класі однолітків-інвалідів, у них розвиватиметься співчуття та любов до ближніх. Зараз такі риси у школі виховують лише теоретично.

Чи спостерігатимемо нетерпимість до дітей з інвалідністю?

— На перших порах виникатимуть непорозуміння. Не виключаю, що деякі батьки протестуватимуть проти інвалідів у класі. Але за кілька років всі звикнуть до цієї ситуації і здаватиметься, що інакше не може бути. Агресивне й нетерпиме ставлення до людей з особливими потребами — це відгомін радянського минулого. Права “не таких як усі” утискали.

У яких країнах повноцінно працює інклюзивна освіта?

— У країнах ЄС, США, Японії та інших. У школах є ліфти, туалети, працює сурдоперекладач. Коли вперше опинився у США, то дві речі впали в очі. По-перше, маса людей пишуть лівою рукою. Там ніколи з лівші правшу не робили. По-друге, повно людей із видимими ознаками інвалідності — на візках, з проблемами слуху тощо. Людина навчається у Гарварді, але не може самостійно тримати ложку. І нікого не дивує картина, коли в їдальні один студент годує іншого.

Олена Капнік

Фото: Ольга Камєнєва

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*