А чем мы еще можем помочь инвалидам?

Константин Ильянок

26 октября вступили в силу новые штрафы за парковку автомобилей на местах, предназначенных для людей с инвалидностью, пишет Большой Киев

Алла Шлапак, депутат Киевской городской рады:

Первое, что надо сделать, это перестать из них делать каких-то особенных! Эти люди должны с раннего детства быть полноценно интегрированными в общество. Для того чтобы этого достичь, государство должно научиться считать, а не быть распределителем благ. Например, в Германии, когда рождается ребенок с проблемами слуха, государство все делает для того, чтобы быстрее ему сделать необходимую операцию, и создает условия, чтобы он вырос полноценным гражданином. Почему? Да потому, что они подсчитали, что содержание такого человека в статусе инвалида в течение его жизни обойдется государству в 1,5 млн евро, а его интеграция в общество через своевременное вмешательство и сопровождение – обходится в 50 тысяч евро. В Украине сегодня только спекуляции вокруг этих людей. А реальной помощи нет. Им нужны не подачки! Эти люди тоже хотят ощущать себя нормальными людьми и приносить пользу своему государству, а не быть обузой. Берегите свое здоровье и будьте добрее к окружающим людям!

Валерий Кондрук, президент компании «Фармпланета»:

Уже который год подряд наши паралимпийцы занимают первые места в Олимпиадах, демонстрируя, что у них нет никаких ограничений, что они целеустремленные, трудолюбивые, активные и упорные. Наше государство должно наконец-то обратить на это внимание и, как в любой цивилизованной европейской стране, создать равные условия для реализации прав и свобод для всех без исключения категорий граждан. В том числе право на свободное перемещение и право на трудоустройство, закрепленные за каждым гражданином Конвенцией ООН по правам человека. Создать такие условия, которые будут способствовать свободному перемещению людей с инвалидностью, чтобы они могли жить полноценной жизнью и не чувствовали себя ограничено в нашем обществе – первое, что обязано сделать наше государство, возможно, с помощью и при участии бизнеса.

Наталья Гарач, руководитель пресс-службы Национального комитета спорта инвалидов Украины:

Перше і чи не найголовніше, в чім може допомогти суспільство у цілому людям з інвалідністю (наголошую – людям з інвалідністю) – це виконувати чинне законодавство, в якому прописані основні правові моменти щодо цих людей. Крім того, роблячи якісь реформи для людей з інвалідністю, потрібно враховувати їхню думку, думку громадянського суспільства людей з інвалідністю. «Не робіть для нас без нас» – довгий час таким був один із закликів громадянського суспільства людей з інвалідністю до самого суспільства. Державі варто врахувати реальний рівень інфляції та осучаснити пенсії (та інші грошові виплати) для людей з інвалідністю, в тім числі – для діток з інвалідністю, не забуваючи про ту категорію людей, які потребують постійного нагляду та догляду, та про людей, які їх опікують. Бізнес теж може долучитись до допомоги таким людям, які потребують спеціальних оперативних втручань чи лікування, надаючи посильну цільову допомогу. Не хочу, щоби про людей з інвалідністю говорили про їхнє «існування», бо є чимало таких людей, які не існують, а насправді живуть. Та так, що ти сам дивуєшся, звідки у них стільки сил, енергії та волі до життя та перемог. Вступив у дію закон щодо паркування, але я певна, що знайдеться чимало людей, які не звернуть на це увагу (принаймні, доки їх особисто це не торкнеться). Чому не виконується законодавство? Важко сказати… Думаю, що у нас дуже низька громадянська свідомість, яку потрібно усім нам, включаючи масмедіа, формувати…

Игорь Найда, HR-директор корпорации «Юрия-Фарм»:

Насамперед, людей з інвалідністю не залишати на самоті, зі шкільної лави розвивати у дітей мотивацію до надання моральної підтримки таким людям. По-друге, організовувати органами місцевого самоврядування опіку за такими людьми, щоб вони не залишалися самотніми, розвивати ті можливості, які дозволяють їм бути активними і потрібними у соціумі. І, звісно, забезпечити фінансово можливість забезпечити прожитковий мінімум.

Яна Дашковская, координатор проектов благотворительного фонда «Запорука»:

Людям з інвалідністю потрібно дати можливість виходити на вулицю, спілкуватися, працювати, тобто жити нормальним життям… А у більшості будівель навіть пандусів немає, щоб вийти з дому. А якщо є, то часто такі, що ними користуватися просто нереально. Має бути створена інфраструктура, яка відповідатиме усім стандартам, фактично з нуля, а для цього потрібні кошти. Що держава може зробити уже зараз – це припинити принижувати людину з інвалідністю щороку чи кожні п’ять років, змушуючи її доводити, що ампутована нога чи видалений орган не виріс за цей час. Також не менш важливо виховувати толерантність у суспільстві. Онкохворі діти теж мають інвалідність. І хоча рак у жодному разі не є хворобою, яка передається, буває, що сусіди родин, яким допомагає наш фонд, не дозволяють своїм дітям гратися з нашими колишніми підопічними, які вилікувались.

Анжелика Рудницкая, певица:

За моїми спостереженнями, останнім часом місця для парковок для інвалідів все менше займають люди без відповідного статусу. Не знаю, це пов’язано із штрафами чи з тим, що суспільство і медіа почали більше звертати увагу людей на цю проблему. У будь-якому разі суспільство має виявляти повагу і толерантність до людей із особливими потребами. Тим, хто не розуміє цього і не усвідомлює, будуть додатковим нагадуванням про це штрафи. Звичайно, штрафи не вирішують проблеми, але зло не може вічно залишатися непокараним. Хотілося б, щоб закон діяв, а не був черговою формальністю!