Чутливість до людей з інвалідністю…
10 листопада 2017 року в Українському домі відбулася конференція за міжнародною участю на тему: “Формування публічної служби, чутливої до людини з особливими потребами: цифрові технології”. За ініціативи Національної академії державного управління при Президентові України для обговорення зібралися науковці, посадові особи та представники інститутів громадянського суспільства. Приємно, що Київ вкотре став науково-практичною платформою, центром зрушень і позитивних трансформацій.
Під час конференції піднімалися питання використання цифрових технологій у підготовці та формуванні публічних службовців, дружніх до людей з особливими потребами, механізмів залучення людей з особливими потребами на публічну службу (авт. – службу в державних органах та органах місцевого самоврядування). Крім того, ряд пленарних доповідей стосувався надання електронних послуг з освіти та соціальної підтримки дітей з особливими потребами та їх сімей; а також здійснення соціальної підтримки і надання соціальних послуг в цифровому форматі для людей з інвалідністю. Мова йде за офіційною статистикою про більше 2,6 мільйонів осіб з інвалідністю (у розрізі регіонів найбільше проживає у Львівському, Дніпропетровському, Харківському, Донецькому, Одеському регіонах та м.Києві).
Питання безбар’єрного середовища, гендерної рівності, толерантності визначають вектор соціальної політики держави. З іншого боку, чутливість держави до людей з особливими потребами і здатність створити необхідні умови для їх проживання є ознакою і демократичності. Очевидно, що довіра населення до Уряду у багатьох країнах світу пропорційна ступеню піклування, ставлення самої держави до соціально вразливих верств населення, жінок, дітей, молоді, людей похилого віку та осіб з інвалідністю.
Розраховуючи Індекс демократії (Democracy Index), за яким щорічно оцінюють прогрес демократії у країнах світу, аналізують і громадянські свободи. Україна в цьому рейтингу минулого року займала 86 місце, на позиціях лідерів стабільно – Норвегія, Ісландія, Швеція, Швейцарія, Данія, Канада, Фінляндія. Виправдовують ці країни чи ні звання «ґендерно толерантних» – можна дискутувати, враховуючи зокрема відміну у тих же країнах Скандинавії та Канаді системи квотування визначеної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємствах. До речі, система квотування робочих місць для осіб з інвалідністю, що діє на сьогодні в Україні цілком відповідає міжнародним зобов’язанням у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю й щодо зайнятості осіб з інвалідністю. Поряд з цим, є чіткі законодавчо встановлені правила гри, що змушують роботодавців цих країн приділяти особливу увагу облаштуванню тих же робочих місць.
Хотілося б акцентувати увагу на рівень сервісу, пристосованості до потреб осіб з інвалідністю в цих країнах. Наприклад, у Швейцарії вражає безбар’єрне пересування на інвалідних візках, наявність в будь-якій точці міста пандусів та відповідних знаків, звукових світлофорів, функціональні ліфти у багатоквартирних будинках, зручності у метрополітенах, аеропортах, інших видах транспорту, кав’ярнях, ресторанах, бібліотеках! Однак, безбар’єрність полягає не лише у доступній інфраструктурі, а й у доступі до інформації. А це вимагає реалізації ідей Е-врядування в Україні, застосування інноваційних інструментів і web-орієнтованих технологій у взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Особливої актуальності набувають ці питання в світлі ратифікованих Україною Конвенції про права осіб з інвалідністю, Конвенції Міжнародної організації праці та інших міжнародних зобов’язань.
Українцям теж є чим пишатися – в окремих регіонах у Центрах надання адміністративних послуг наявні спеціалісти-сурдоперекладачі, довідкові аудіо-сервіси; створюються Інтерактивні онлайн-карти місць обслуговування осіб з інвалідністю; збільшується кількість Е-сервісів, call-центрів та «гарячих» телефонних ліній, що дозволяє вирішувати питання, не виходячи з дому; за сприяння служб зайнятості особи з інвалідністю мають шанс знайти роботу, скористатися профорієнтаційними послугами, що спрямовані на допомогу у виборі професії та напрямі навчання; державні та місцеві програми, а також допомога громадського сектору дозволяє особам з інвалідністю періодично проходити курс з реабілітації та санаторно-курортного лікування. А головне – поступово в Україні формується толерантне ставлення до таких людей, створюються умови для активного їх залучення в суспільне життя.
Марина Кондратенко
Актуальні новини
- Группы инвалидности в Украине: виды, список заболеваний и порядок оформления
- Які пільги мають інваліди ІІ групи загального захворювання?
- Чи може виїхати за кордон чоловік, який має інвалідність третьої групи. Реальність та фейки
- Условия назначения пенсии по инвалидности в Украине
- Пенсионное обеспечение людей с инвалидностью
Залишити відповідь