Інтернат — не вирок: в Івано-Франківську нагадують про рівноправні можливості усіх дітей

Інтернат — не вирок: в Івано-Франківську нагадують про рівноправні можливості усіх дітей. івано-франківськ, будинок-інтернат, виставка фотопортретів, особливими потребами, інвалідність, human face, person, painting, smile, picture frame. A bunch of graffiti on a wall

Інтернат — не вирок: в Івано-Франківську нагадують про рівноправні можливості усіх дітей. івано-франківськ, будинок-інтернат, виставка фотопортретів, особливими потребами, інвалідністьДіти з інтернатів — зі складною долею, але повноправні серед інших. (Фото Любові Загоровської.)

Привернути увагу до дітей, понад 100 тисяч яких в Україні проживає у будинках-інтернатах, такою є мета виставки фотопортретів дітей з особливими потребами під назвою «100 тисяч надій», яку відкрили у фортечній галереї «Бастіон» міста Івано-Франківськ.

«У світі діють дві основні моделі інвалідності: медична і соціальна. У тоталітарному радянському минулому домінувала медична модель, яка передбачала те, що людей з інвалідністю ізольовували у закриті установи, якомога далі від умовно здорових людей, — розповідає керівник благодійної організації «Українська благодійницька мережа» Василь Футерко.

— Ця модель не передбачала для таких людей можливості розвивати свої таланти, виражати себе, мати свою конкретну роль в суспільстві, ставати повноцінними його членами. Вважалося, що люди з інвалідністю потребують лише догляду і є лише споживачами тих чи інших послуг. Вони не можуть віддавати щось самі.

На противагу цьому в цивілізованому світі існує соціальна модель інвалідності, яка передбачає, що ці люди мають такі самі права, як і інші.

Так, у них є певні обмеження фізичного або розумового характеру, але вони можуть себе реалізовувати в суспільстві.

Зараз в Україні триває період переходу від медичної моделі інвалідності до соціальної, констатує керівник благодійної організації.

На портретах — діти із Залучанського будинку-інтернату.

Фотограф Сергій Горічок зізнається, що не планував цей проект, усе сталося само собою. Митець довідався про діток із Залуччя через соцмережі, дві суботи поспіль він відвідував інтернат і фотографував там вихованців закладу.

«Раніше я ніколи не стикався з такими дітками, це невідомий світ для багатьох людей, — ділиться враженнями Сергій Горічок. — Хочеться порушувати це питання, щоб більше людей задумалося над тим, що є такі діти і варто з ними знайомитися і приділяти їм час, дарувати їм свою увагу, адже вони дуже потребують цього, навіть більше, аніж якихось матеріальних благ».

На виставці представлено 38 фотопортретів, є також малюнки вихованців інтернатів.

Організатори виставки кажуть: важливо привертати увагу людей до вихованців не тільки Залучанського дитячого будинку-інтернату, а взагалі до людей з особливими потребами; показувати, що їх сприймає суспільство такими, як вони є.

Любов Загоровська

“Україна Молода”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*