«Педагоги не зацікавлені в інклюзії, оскільки не мають фінансових стимулів»

«Педагоги не зацікавлені в інклюзії, оскільки не мають фінансових стимулів» РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДНІСТЮ

  1 03 2 8271593 1На Вінниччині працює унікальна державна установа – Вінницький міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів «Поділля». Деякий час він перебував на межі закриття. Два року тому центр очолив Роман Штогрин. Свого часу, спільно з колегами він вивів із кризи Вороновицький психоневрологічний інтернат. Перші кроки новий директор спрямував на впровадження нових форм роботи з учнями та удосконалення роботи закладу. Вже через рік бажаючих проходити професійну реабілітацію стало більше, ніж передбачало державне замовлення.

Сьогодні Р.Штогрин знає, що потрібно робити державі і суспільству, щоби впровадити інклюзивну освіту, щоб працевлаштувати людей з інвалідністю, щоб належно фінансувалися бюджетні установи, які працюють з особливими людьми.

Про збільшення охочих навчатися в установі

Ми значно покращили якість послуг і розширили їх перелік, незважаючи на зменшення фінансування. Ліцензували нові актуальні на ринку праці професії, щоб люди з інвалідністю мали з чого обирати. Зараз можемо навчати за 22-ма професіями. Дали можливість навчатись людям з вадами зору і слуху. Наша установа єдина в області, яка навчає незрячих людей професії «Оператор комп’ютерного набору» за державним стандартом. Ввели у навчальний процес нові технології роботи з учнями, щоб вони мали більше практичних навиків. Розпочали навчання за індивідуальною формою. Здійснили структурні зміни, зокрема створили відділення соціально-психологічної реабілітації. Почали активно працювати із громадськими організаціями, благодійниками. Усе це дало можливість суттєво поліпшили матеріальну базу.

Про різницю між центрами профреабілітації і профтехучилищами

Наша мета однакова: допомогти людині здобути професію і посприяти у працевлаштуванні. Однак, центри профреабілітації, разом із наданням професійної освіти надають соціальний, психологічний і медичний супровід учню. Тобто людина вчиться і в цей час за нею наглядають лікарі, займається психолог і соціальні фахівці. Це дозволяє краще адаптуватися до життя. Натомість заклади профтехосвіти не надають цих послуг, а система, в цілому, не займається соціалізацією.

Про інклюзивну освіту

Впевнений, в майбутньому всі діти з інвалідністю навчатимуться разом зі здоровими, у звичайних школах, закладах профтехосвіти. Система навчання в спецзакладах, інтернатах зникне. Теперішній підхід розділяє дітей за діагнозами: з вадами слуху, зору, затримкою розвитку. А умови навчання для них створені тільки у спецзакладах. Хоча насправді освіта повинна допомогти людині адаптуватись до життя. Батьки, від безвиході, вимушені своїх дітей залишати вдома на індивідуальному навчанні або віддавати в спеціальні школи-інтернати. Часто вони знаходяться далеко від домівки. Парадоксально, але після закінчення спецзакладів, ті хто має проблеми, продовжує навчання вже з усіма дітьми. Далі немає університетів, коледжів для людей з вадами слуху, зору. А саме тут розпочинається справжня соціалізація. Інколи вона буває дуже болісною. Досвід роботи нашого Центру показує, що спільне перебування здорових людей разом з тими хто має вади, підвищує ефективність навчання, покращує комунікативні та соціальні навички людей з інвалідністю.

Про перешкоди впровадження інклюзивної освіти

Найбільша перешкода – це спосіб мислення. У суспільстві домінують негативні установки щодо людей з інвалідністю. Спільне навчання або інклюзія часто не можливе через страх батьків, вчителів, незнання принципів, ідей, підходів такої освіти. Батьки здорових дітей часто негативно ставляться до спільного перебування в одному класі тих, хто має особливі потреби. Вчителі масових шкіл не мають навичок роботи з такими учнями. Не всі школи архітектурно доступні. Потрібно удосконалювати і деталізувати законодавство. Керівництво шкіл і педагоги не зацікавлені в інклюзії оскільки заклади не мають фінансових стимулів. Держава має заохочувати колективи, які виховують дітей з особливими потребами. Доцільно застосовувати принцип фінансування «гроші ходять за особливою дитиною» – це змінить ситуацію. Кожний учень з інвалідністю – це педагогічний виклик для вчителя. Потрібно постійно шукати, які методи роботи застосувати, постійно удосконалюватись.

Про фінансування

Бюджетних грошей для повноцінного розвитку – недостатньо. Ми почали більш тісно працювати з благодійниками, громадськими організаціями. Я прихильник фінансування бюджетних установ за ще одним принципом «гроші ходять за клієнтом». Цей підхід виправдав себе в західних країнах, коли фінансується не установа, а послуга. Він посилить конкуренцію між закладами і, в цілому, покращуватиме якість їх послуг. Бюджетні установи також повинні мати часткову автономію у розпорядженні самостійно заробленими коштами. Це буде стимулом до розвитку й оновлення матеріальної бази. Зараз ця система надто бюрократизована.

Про працевлаштування людей з інвалідністю

Знайти роботу людині з інвалідністю дуже складно. Роботодавці зазвичай відмовляють, коли бачать ознаки інвалідності, оскільки не мають достатніх економічних стимулів. Квотування робочих місць недостатньо. Додається до цього, ще й низька активність значної частини людей з інвалідністю. В державі відсутня комплексна стратегія їх працевлаштування.

Ми ініціювали важливий і унікальний проект: створення соціального підприємства з тимчасовими (транзитними) робочими місцями. Його ефективність колосальна. Тимчасові робочі місця дадуть змогу набувати досвід та удосконалювати уміння та навики. А набутий досвід призведе в подальшому до покращення конкурентоздатності інвалідів на ринку праці. Наразі шукаємо джерела фінансування проекту.

Взагалі європейські і американські підходи, побудовані на створені соціальних підприємств і завантаженням їх роботою державою.

Про майбутні плани

Напрацьовуємо нові механізми працевлаштування наших випускників. Розробили програми соціально-психологічної реабілітації для учасників АТО, незрячих людей. Вибудовуємо роботу з професійної орієнтації дітей з інвалідністю старшого шкільного віку. Змінюємо формат навчального процесу і ліцензуємо нові професії. Декілька проектів важливих для людей з інвалідністю реалізовуємо спільно з громадськими організаціями. Взагалі принцип нашої роботи полягає у впровадженні кращих практик, у мікроперетвореннях. Хоча змінюватись завжди важко.

Роман Штогрин

“iVin”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*