Недостатньо надати воїну-інваліду сучасний протез. Вкрай важливо навчити його з ним жити

Недостатньо надати воїну-інваліду сучасний протез. Вкрай важливо навчити його з ним жити РЕАБІЛІТАЦІЇ

 1 08 6 5454 p 13 img 0001 1

У Вінницькому військово-клінічному медичному центрі створюють систему реабілітації поранених, спираючись на кращий світовий досвід

До 90% військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, можуть потребувати кваліфікованої психологічної допомоги та реабілітаційного відновлення. Про це свідчить світовий досвід. Тим більше — ті, хто зазнав важких поранень, або ті, в кого ампутовані кінцівки. Прооперувати пораненого бійця — це лише перший етап у відновленні його здоров’я. Шлях до повного одужання — і фізичного, і психологічного — значно довший, і це завдання системи і методик реабілітації. В арміях провідних країн світу система реабілітації функціонує давно й ефективно. Наша ж військова медицина лише набуває досвіду в цій сфері.

У Вінницькому військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону працює відділення реабілітації, що входить до складу клініки медичної реабілітації та санаторного лікування, яку очолює майор медичної служби Ірина Коваль.

— Сьогодні відділення нашої клініки розкидане по всій території шпиталю. Та коли буде добудований ще один корпус, ми зможемо розташуватися компактно й проводити роботу з пацієнтами ефективніше. Цьому питанню керівництво приділяє значну увагу, допомагають благочинні організації та небайдужі громадяни. Насправді сьогодні фактично робляться перші кроки, щоби система реабілітації, яка існує у провідних арміях світу, запрацювала й у нас, — розповідає Ірина Коваль.

Кілька років тому делегація українських військових лікарів відвідала військовий шпиталь поблизу американської бази Рамштайн у Німеччині, де вивчила, зокрема, як побудована система реабілітації. Побачене неабияк вразило. Все, до найменшої дрібнички, там адаптовано до потреб поранених, які проходять лікування. Абсолютно все — побут, обстановка, спілкування — сприяють якомога швидшому «виходу з війни» і налаштуванню на мирне життя. Якщо ж військовослужбовець втратив кінцівки, його протезують, а потім упродовж тривалого періоду з допомогою фізичного терапевта та реабілітолога навчають, наприклад, як правильно сісти та встати з протезом, зашнурувати взуття, користуватись інструментами, вправлятися з інвалідним візком тощо.

— Щось схоже створено й на базі Львівського військового шпиталю. Насправді в цій роботі важливі найменші дрібниці. Лише з цієї причини багато ампутантів з допомогою держави або волонтерів проходять протезування за кордоном. І не тому, що в Україні виготовляють погані протези, а тому, що важливо навчити людину з цим протезом жити, — каже Ірина Миколаївна.

Звісно, щоб відповідати закордонним стандартам реабілітології, нам ще потрібно зробити дуже багато. Що й говорити, коли й до сьогодні в українському класифікаторі професій відсутній фах «реабілітолог». Жоден вищий медичний навчальний заклад не готує реабілітологів та фізичних терапевтів для військової медицини. Лише нещодавно в нас у термін «реабілітація» почали вкладати поняття «мультидисциплінарна команда» (це група спеціалістів різних спеціальностей, яким притаманне узгодження цілей, завдань, визначення функцій, розподіл ролей та відповідальності), як це заведено у провідних країнах світу. Якщо ж ми рівняємося на закордонні стандарти й у цьому питанні, до цієї роботи має долучитися й український законотворець.

Що до снаги військовим медикам, те вони роблять професійно. У майора Коваль на «особистому рахунку» чимало позитивних прикладів, як навчити воїнів без кінцівок жити по-новому. Тобто жити повноцінним життям і навіть досягати нових висот, про які раніше вони не могли і мріяти.

— Військовослужбовцю Роману С., мешканцю Львівської області, ампутували дві ноги вище стегна, і він у нас проходив реабілітацію. Попри справжню людську трагедію, нам спільними зусиллями вдалося повернути молодого хлопця до нормального життя. Сьогодні Роман став батьком другої дитини, відкрив маленьке приватне підприємство й успішно працює, виготовляючи твердопаливні котли, — розповідає Ірина.

У роботі з пораненими, аби вивести їх із «психологічної ями», інколи досить поспілкуватися на сторонні теми. Але найчастіше доводиться зрозуміти та розібратися в їхніх проблемах. Саме для цього у штаті клініки є психологи, психіатри та неврологи. Фахівці наголошують, що методика роботи з людьми, які пройшли пекло війни, є надто специфічною.

Як зазначають фахівці, побудувати ефективну систему реабілітації воїнів у стислі терміні можна. Та є одне «але». Це дієва державна система соціальної реабілітації військовослужбовців, які втратили здоров’я на війні. Тут більш вагоме слово має сказати держава, продемонструвавши всебічне активне піклування про своїх захисників. Це працевлаштування інвалідів, створення безбар’єрного середовища. Зрозуміло, що фінансові можливості держави доволі обмежені. І це, в переважній більшості, розуміють і захисники Батьківщини. Та все ж залишати їх наодинці зі своїми проблемами сьогодні ніхто не має права.

Олександр Холява

«Народна армія»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*