“Побачити” футбол і перестати почуватись інвалідом

“Побачити” футбол і перестати почуватись інвалідом АУДІО-ОПИСОВИЙ КОМЕНТАР НЕЗРЯЧИХ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ ІНВАЛІДНІСТЮ

1 03 1 554a2fe-300-world-cup 1У Бразилії триває Чемпіонат cвіту з футболу. Однак не всі футбольні вболівальники мають змогу його дивитися повноцінно. Наприклад, людям із порушенням зору не достатньо для повноти картинки супровід “звичайних” футбольних коментаторів.

Однак спеціалізований супровід аудіо-описового коментування – поки що для України новинка, яку тільки впроваджують на деяких стадіонах нашої країни.

Так, нещодавно НСК “Олімпійський” став більш дружнім для вболівальників із порушеннями зору. Уже кілька матчів відбулися із супроводом аудіо-описового коментування для незрячих уболівальників і фанів із поганим зором: наприклад, матч 24 туру прем’єр-ліги України між “Динамо” та “Металістом”.

Матч можна було прослухати із мп3-плеєра, телефону чи іншого пристрою з радіо в будь-якій точці стадіону на частоті FM 97,6.

Нова послуга від НСК “Олімпійський”

“Тестування” послуги відбулося ще 22 березня під час зустрічі київського “Динамо” і запорізького “Металурга”. А потім, 5 квітня, – гру “Динамо” й “Металіста” – футбольні коментатори Любомир Покотило та Галина Мельник відпрацювали на повну потужність: вони відтворювали не тільки перебіг гри, а й надавали детальний опис того, що відбувається на стадіоні.

Як пояснює координатор проектів Центру доступу до футболу в Європі (CAFE) в Україні Олександр Остапа, особливість аудіо-коментування для людей із порушенням зору – якраз у деталях.

“На стадіоні, звісно, можна налаштуватися на хвилю Першого національного каналу й слухати “звичайну” трансляцію. Однак саме аудіо-описовий коментар розповідає про положення м’яча на полі, дає опис кольорів, емоцій гравців та глядачів тощо – усе, щоб було можливим “побачити” футбол”, – каже Остапа.

Матч між “Динамо” та “Металістом” був напружений і яскравий. “Подивитися” було на що.

“Тож ліворуч – так звані Бессарабські ворота, праворуч – Володимирські… Кияни вдягнені у білі футболки, харків’яни – жовті… Слід зауважити, що сьогодні гравці узулися в бутси надзвичайно яскравих кольорів… Фанати харківського “Металіста” оголили торси, таким чином вони демонструють підтримку своєї команди… Під час забитого першого голу динамівцями, їхні уболівальники запалили феєрверки…”, – доповнюючи один одного, вели трансляцію Покотило і Мельник.

Уперше таку послугу запровадили під час Євро-2012 на НСК “Олімпійський” та трьох інших стадіонах України, які проводили матчі під час чемпіонату – відповідно й на стадіонах Польщі.

Щоб побачити всі “деталі” гри, чимало залежить від професіоналізму футбольних коментаторів.

Олександр Остапа розповідає, що близько 30 волонтерів пройшли спеціальне навчання, серед яких було обрано вісім фахівців для роботи під час Євро-2012. Однак на відміну від харківського стадіону клубу “Металіст”, який продовжував надавав цю послугу й після закінчення Євро-2012, на інших стадіонах вона була припинена.

Тепер “харківський приклад” керівництво НСК “Олімпійський” разом із CAFE вирішили поширити й у Києві.

“Наскільки мені відомо, у Харкові на кожний домашній матч постійно приходить близько 300 людей із порушенням зору, які користуються цієї послугою. Найближчим часом ми сподіваємося, що цю послугу підключать на інших стадіонах, як-от “Чорноморець” в Одесі та “Дніпро” у Дніпропетровську”, – каже Остапа.

Однак поки зовсім небагато фанатів із поганим зором могли скористатися цією послугою. За словами представника клубу “Динамо” Богдана Булиги, усе готувалося нашвидкуруч. Можливо, тому так мало людей дізналися про нову послугу.

“Ми би хотіли аудіо-описовий коментар перетворити в традицію. Власне, цьому нічого не заважає. Сподіваюсь, тільки-но про це стане більше відомо, збільшиться кількість уболівальників. Я прийняв дуже багато телефонних дзвінків, от тільки не всі могли швидко зорганізуватися, щоб приїхати й побувати на матчі. Наразі тривають організаційні моменти, як зручніше передавати квитки: можливо, це відбуватиметься за колективними заявками”, – каже Булига.

Уболівальник Олег Лепетюк: “Раніше я був байдужий до футболу…”

Підтримати свою команду з Харкова на матч між “Динамо” та “Металістом” приїхали 15 вболівальників із парафан-клубу харківського “Металіста”: п’ять незрячих, п’ять людей, які пересуваються на візках, п’ять людей із порушенням слуху.

Недавно їхній фан-клуб відсвяткував річницю. Лише завдяки постійній трансляції з аудіо-описовим коментарем до парафан-клубу охоче долучилися люди з порушенням зору. Один з уболівальників, голова Харківської громадської організації незрячих юристів, адвокат Олег Лепетюк розповідає, що як тільки ця послуга “запрацювала” на харківському стадіоні, він став охоче відвідувати футбольні матчі.

“До цього я футболом цікавився як статист. На сьогоднішній день для мене це стало частиною мого життя, я почав жити спільнотою звичайних уболівальників. Це дуже важливо”, – каже він.

Олег Лепетюк задоволений якістю трансляції, каже, що це дуже зручно: “Є певні нюанси, та це вже залежить від навушників, від шуму на стадіоні… Але це такі дрібнички…” Його більше засмутив той факт, що не можна було “по-людськи” придбати гарячого чаю або кави.

“Ми не знали, що треба мати якусь клубну картку… А на стадіоні було досить прохолодно. Та в нашому секторі, окрім пива та чіпсів, нічого неможливо було купити. Щодо всього іншого – мені сподобалося, персонал, який нас супроводжував, був дружній”, – ділиться враженнями Лепетюк.

Адвокат розповідає, що намагається приходити на всі домашні матчі “Металіста”. Каже, щонайменше 20 осіб із фан-клубу приходять підтримати улюблену команду.

“Наш фан-клуб отримує безкоштовні квитки. І на НСК “Олімпійський” ми пройшли безкоштовно. Звісно, це приємно. Та річ навіть не в тому. Якби на стадіонах було створене “дружнє” до людей з інвалідністю середовище, то таку невелику суму за квиток, як 20-30 гривень, не питання заплатити. Аби тільки було зручно.

Раніше, коли не було аудіо-коментування, казали, навіщо я піду, я краще дома перед телевізором… Та зовсім інша ситуація, коли ти – в епіцентрі подій, серед уболівальників. Наші фани почали об’єднуватися зі звичайними вболівальниками, ультрасами, ми спілкується, ми знайомимося. Це зовсім інше – інші контакти, інше життя…” – наголошує Лепетюк.

“Давайте жити дружньо”

Нещодавно НСК “Олімпійський” здобув спеціальну нагороду за вдосконалення доступності та гостинного середовища в дні матчів для вболівальників з інвалідністю як найкращий доступний стадіон в Україні.

Водночас не всі в цьому впевнені.

Так, експерт Національної Асамблеї інвалідів Євген Свєт (має порушення зору), який тестував стадіон під час Євро-2012, каже, що НСК “Олімпійський” – “м’яко кажучи, малодоступний”.

“Про аудіо-описовий коментар, окрім як під час Євро-2012, нічого не чув. Але це добре, що запровадили. Чого не скажеш про сам НСК “Олімпійський”. Великий простір, у якому важко зорієнтуватися – і водночас непродумана розмітка. Інформативне табло не є доступними. Жахливі сходи, які небезпечні не тільки для людей із порушенням зору. Незручне маркування по рядах…

Якби я хотів прийти як уболівальник на стадіон, я хотів би просто мати можливість зручно купити квитки, і спокійно, без надмірної уваги до мене з боку персоналу, пройти на своє місце. Мені не треба безкоштовного квитка і “спеціальних місць для інвалідів”, – наголошує Свєт.

Державі й бізнесу варто позбавлятися хибної думки, що люди з інвалідністю – лиш “суб’єкти” для отримання матеріальної допомоги чи благодійництва, переконаний у цьому й співголова Коаліції із протидії дискримінації (КПД) в Україні Назарій Боярський.

“Настає час зрозуміти: люди з інвалідністю можуть стати потужним “ресурсом” для творення нашого суспільства. Тим паче, роль держави проста – затвердження стандартів, заохочення до їх впровадження та контроль за виконанням. Зокрема, завдяки цьому більшість змогла б залишати домівки та зробити власне життя більш повним – відвідувати кінотеатри та музеї, парки атракціонів та нічні клуби, спортивні заходи та концерти”, – зауважує Боярський.

Також експерт додає: питання навіть не в тому, що відсутність так званого “розумного пристосування” може розглядатись як форма дискримінації – а в тому, що створення безбар’єрного середовища, насправді, вигідне всім.

“Уявіть новобудову, а в ній – зроблений за стандартами пандус, а не “майданчик для зльоту”. Ним будуть користуватись не тільки люди з інвалідністю, а й матусі-татусі з дитячими візочками, люди, що перевозять важкі речі на “каталках” тощо. Нам уже давно пора позбутися стереотипів щодо людей з інвалідністю, це всім нам дуже дорого обходиться”, – каже співголова КПД.

До слова, на матчі “Динамо” – “Металіст” були присутні 39.236 глядачів. Із них, за тими неповними даними, які мали організатори матчу, людей з інвалідністю – усього лиш трохи більше двадцяти.

Утім, керівництво НСК “Олімпійський”, як і представники футбольного клубу “Динамо”, сподіваються, що кількість уболівальників зростатиме. І для цього вони обіцяють створювати людські умови для всіх. Незалежно від ярлика – “інвалідність” чи “не-інвалідність”.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для УП.Життя

Фото Esporte Clube Pelotas (з flickr.com)

“Українська правда. Життя”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*