Французи допомагають нашим інвалідам вийти на вулицю

Французи допомагають нашим інвалідам вийти на вулицю ВЕСЕЛІ ЧЕРЕВИЧКИ

  1 04 IMG 0399 1

Іноземці під час перебування в Україні дивуються, що не бачать на вулицях інвалідів. Перша думка, яка у них з’являється, що у нас здорова нація. Але, це не так. Люди з обмеженими можливостями не мають як.

Рятує допомога з Франції

Днями у Тернополі побували волонтери франко-української культурно-гуманітарної асоціації “Веселі черевички”. Чотирнадцять французів на чолі з президентом фонду Франсуа Блянше приїхали, щоб на власні очі побачити результати своєї благодійної діяльності, з’ясувати, чого ще не вистачає українцям.

На Тернопільщині вони відвідали хвору на ДЦП Анжелу Почекайло. Вона – інвалід першої групи з дитинства. Завдяки закордонній допомозі у дівчини є ліжко та зручний візок, які суттєво полегшують її життя.

– Я ніколи не впадаю в депресію і завжди усміхнена, в мене багато друзів, – розповідає Анжела.

Найзаповітнішою мрією дівчини є комп’ютер. Адже тоді вона могла б більше спілкуватися з друзями, відкривати для себе щось нове.

Французька делегація побувала в міській лікарні №3. Головний лікар закладу показав реанімаційне та хірургічне відділення, де є функціональні ліжка та візки. Закордонні гості переконалися, наскільки пригодилися ці речі.

Делегація зустрілася з представниками фонду «Мрії збуваються», який тричі відшкодовував витрати на перевезення вантажу з Франції в Україну, переглянули відео про передачу речей неповносправним та обговорила умови подальшої співпраці.

“Моє серце має дві половинки – Франції та України”

“Веселі черевички” є прикладом для наслідування. Її президент Франсуа Блянше, за професією журналіст, працює редактором журналу монет, у вільний час займається справами асоціації. З’явилась ця організація в 1996 році. Все почалося з виступу львівського танцювального колективу «Веселі черевички» у Франції. Майстерність дітей настільки вразила місіонера та тележурналіста Жан Клод Даріґо, що він вирішив допомагати «Веселим черевичкам» налагодити українсько-французьку співпрацю, а з часом створив цілу асоціацію і взяв шефство не лише над цим колективом, а й вирішив допомагати нашій державі.

“Моє французьке серце має дві половинки – Франції та України”, – любив говорити Жан Клод Даріґо. Він побачив, як живуть українці, відкрив для себе речі, які не побачиш з вікон готелю, і прийняв рішення допомагати народу, в якого такі талановиті діти.

Сьогодні асоціація налічує близько тисячі членів. Багато з них побували у нашій державі – їм цікава наша культура, традиції. Але їм важко зрозуміти, чому на дорогах їздить так багато дорогих машин і, водночас, чому дороги в такому поганому стані, чому інваліди не забезпечені всім потрібним, а українці бояться лікарень.

Франсуа розповідає, що вони влаштовують благодійні вечори, концерти, театральні вистави, аукціони, продажі солодощів. Кошти, які заробляють, витрачають на допомогу Україні.

За візок віддячила іконою

– За два роки ми привезли 100 тонн гуманітарного вантажу. Це приблизно 830 функціональних ліжок, близько тисячі інвалідних візків, більше тисячі ходунів, милиць та різного інвентаря, – розповідає керівник Тернопільського відділення Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО Віталій Семенюк. – Нашу допомогу отримали більше сорока лікувальних та соціальних закладів у західному регіоні.

Представник міжнародного центру ЮНЕСКО Андре Кордюс також підтримує наших співвітчизників. Саме він подарував інвалідний візок талановитій вишивальниці з Копичинець Ніні Данилевич. На знак вдячності дівчина вишила йому ікону. Андре повісив її на почесному місці у своєму будинку.

За словами Віталія Семенюка, найбільше труднощів виникає з перевезенням вантажу. У Франції кожних три роки повністю оновлюється матеріальна база лікувальних та соціальних закладів. Наші французькі друзі домовляються з лікарнями, геріатричними будинками і забирають у них ліжка, інвалідні візки, столики, ходуни та передають їх українцям. Однак ми повинні оплатити транспортування. Пану Віталію часто доводиться просити допомоги у влади, бізнесменів та просто небайдужих людей. Адже дорога вартує лише 5% реальної вартості вантажу.

Мабуть, українцям варто переймати французький досвід, щоб допомагати своїм співвітчизникам, які втратили можливість повноцінно жити.

Якщо ви хочете долучитися до перевезення гуманітарних вантажів з Франції, звертайтеся до Віталія Семенюка (тел. 096-26-82-096).

Юля Томчишин

Газета Місто +ФОТО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*