Зламати кордони байдужості

Зламати кордони байдужості ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ІНВАЛІДНІСТЮ

Як у столичному Музеї Ханенків працюють з людьми з особливими потребами

  1 04 5 programa muzey gurtuye 1 foto 1

В українському суспільстві ще й досі існує стіна, що ізолює інвалідів. Вони, фактично, відторгнені з соціуму, навіть попри те, що у законі зазначено – ці люди володіють усіма правами, закріпленими Конституцією України. Але в реальному житті люди з травмами або уродженими хворобами, які не здатні самостійно пересуватися, повноцінно спілкуватися та приймати рішення, існують за межами «нормального життя», що неприйнятно для цивілізованого суспільства. Тож, фахівці розробляють програми реабілітації, і серед ефективних кроків, що призначені допомогти людині з інвалідністю усвідомити себе як особистість та адаптуватися в соціумі – арт-терапія.

У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків вже протягом кількох років працює програма арт-терапевтичних сесій для розбудови мікросоціуму осіб з інтелектуальною недостатністю «Музей гуртує». Ініціювала проект всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», а спонсорську підтримку забезпечив фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Програма «Музей гуртує» має кілька складових: зустрічі з волонтерами, шість комплексних арт-терапевтичних сесій з інтерактивною тематикою, екскурсію на 40 хвилин та творче завдання – прототипом стала аналогічна канадська програма.

  1 04 5 programa muzey gurtuye 2 foto 2

Чому саме музейне середовище визнано кращим для адаптації людей з особливими потребами? Фахівці зазначають, що однією з основних функцій сучасного музею є комунікація, яка має в основі традиційні складові: освіту, виховання та рекреацію. Кілька років тому музей підключився до міжнародної українсько-нідерландської програми «МАТРА», що складається із серії тренінгів з сучасного музейного менеджменту та практик в роботі з відвідувачами – останні включають в себе і програми для людей з інвалідністю.

Координатор українського оргкомітету програми «МАТРА», заступниця генерального директора Музею Ханенків з освітніх програм та комунікацій Ганна Рудик окреслила ситуацію: «Ми у відповіді за те, наскільки музей корисний людям, як може зміниться життя особливих людей завдяки колосальним культурним ресурсам музею. Робота з особливою аудиторією почалася 2008 року, коли ми створювали програму для дітей зі слабким зором. Незабаром зрозуміли, що в першу чергу треба працювати з так званими вторинними відхиленнями: дефіцитом уваги, неуважністю, швидкою стомлюваністю. Бо діти з фізичними або сенсорними порушеннями часто мають ту чи іншу ступінь порушення розвитку інтелекту. Інша справа, якщо інвалідність придбана в старшому віці – тоді мова повинна йти про підстроювання в комунікації. Сучасні медичні технології дозволяють дітям зі слуховими протезами вчитися нарівні з іншими, але дорогий імплант не всім по кишені. А інші варіанти адаптації – слухові апарати або мова жестів – вимагають вже від нас спеціального підходу до занять з дитиною, серйозної адаптації програм і методик».

  1 04 5 programa miy dobryy drakonchyk 3

Сьогодні Музей Ханенків пропонує дітям і дорослим з інвалідністю кілька спеціальних програм. «Об’єднує їх те, що всі вони – свого роду «конструктори», що складаються з наших знань про певне порушення і сучасні підходи до компенсації цієї вади, а також з різних музейних ідей, сюжетів і сценаріїв, напрацьованих за останні роки, – коментує Ганна Рудик. – На цій основі під кожну дитину, сім’ю або групу сімей ми продумуємо конкретний сценарій заняття. Остання наша розробка – програма «Мій добрий Дракончик» для сімей з дітьми, які мають порушення аутистичного спектру, а також для дітей із синдромом Дауна. На ці заняття приходить до п’яти дітей з батьками або іншими супроводжуючими дорослими. Ми розробили коротку і гранично просту розповідь з картинками про те, хто чекає дитину в музеї. Головний персонаж – дракон, якого приборкав святий Георгій, адже у нас в музеї є два експонати, присвячених цьому герою. Дракончик іграшковий, і дитина може доторкнутися до нього, притиснути до себе, а це дуже важливо для людини з сенсорними порушеннями».

Головне завдання музейних програм для людей з інвалідністю – підтримати ситуацію позитивної взаємодії. «Коли діти з дорослими прибувають до музею, ми починаємо знайомитися з ними з самого входу, намагаємося поспілкуватися з ними не тільки словами, але також фізично, тактильно: простягаємо руку, реагуємо на обійми, всіма способами виявляємо нашу радість і задоволення від зустрічі та відкритість до взаємодії і дружби, – продовжує Ганна Рудик. – Важливо зрозуміти, що на настрій гіперчутливої дитини впливає все: погода, втома від шляху з дому до музею, світло, колір, звуки. Тому треба бути відкритим до будь-якого повороту, головне – зберігати сердечний намір поділитися своєю позитивною енергією. Такі особливі музейні зустрічі відбуваються за заявками сімей або цілих груп у понеділок або вівторок, коли музей закритий для широкої публіки. Час та всі інші обставини обговорюються окремо для кожної групи дітей. Заняття безкоштовні».

  1 04 5 programa muzey gurtuye 3 foto 4

До речі, зарубіжні музеї пропонують різноманітні програми також для членів сімей людей з інвалідністю, волонтерів та працівників соцслужб – тобто для всіх, хто щодня піклується про людей з особливими потребами. Адже важливо допомогти цим людям відновитися після тривалої, психологічно важкої праці. Відомо, що подібний проект для людей, котрі доглядають за інвалідами, у 2004 році запустив Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку (МОМА).

Важливо, що українські музеї вже роблять практичні та ефективні кроки задля реальної допомоги людям з інвалідністю. Досвід фахівців переконує, що людина, яка пройшла арт-терапію, більш готова до спілкування з оточуючим світом. Крім цього, необхідно створювати умови для того, щоб українські культурні інституції запроваджували спеціальні тренінги, арт-терапевтичні програми, екскурсії та майстер-класи. Адже в Україні має бути все для комфорту людей з особливими потребами: програми соціальної адаптації, умови для реального працевлаштування, психологічна допомога, таблички з написами шрифтом Брайля і пристосування для пересування на візках: пандуси та ліфти, спеціальні туалети тощо.

Олена Шапіро, Фото надані Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

«День»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*