Про новації фінансової підтримки громадських об’єднань інвалідів

Сьогодні існує гостра необхідність обговорення нових підходів у фінансуванні громадських об’єднань інвалідів, які опікуються особами з інвалідністю різних нозологій.

Дійсно, держава підтримує фінансово діяльність громадських об’єднань і визначає порядок використання коштів, що надаються з державного бюджету. І дуже часто ці кошти стають чи не єдиним джерелом існування громадського об’єднання. Хоча статутними документами передбачено й інші джерела фінансування.

Головний «гравець» в «нашій команді», це люди, що мають статус «інвалід», і Служба керується насамперед їх потребами та побажаннями. Тому, фінансова підтримка, яку надає держава всеукраїнським громадським об’єднанням, повинна бути спрямована насамперед на вирішення соціальних, реабілітаційних, юридичних та інших питань зазначеної категорії громадян.

На сьогодні існує Порядок проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049, який не поширюється на об’єднання інвалідів та ветеранів.

Деякі об’єднання ставлять під сумнів доцільність впровадження конкурсних засад для розподілу бюджетних коштів, аргументуючи свою позицію тим, що вони мають різні завдання відповідно до статутів та опікуються різними категоріями інвалідів.

Безперечно, раціональність у такій позиції є. Так, в європейських країнах влада виділяє кошти і гарантує їх отримання, а громадські об’єднання самі визначають напрями їх використання. В Україні Порядок використання коштів на фінансову підтримку затверджено постановою № 176. Громадські об’єднання самі визначають перелік заходів, на які вони отримують бюджетні кошти, а Служба з Міністерством соціальної політики їх підтверджують в обсягах фінансування.

Щоправда, такий порядок у багатьох викликає нарікання.

Якщо говорити безпосередньо про заходи, які проводяться громадськими об’єднаннями, можна привести безліч зауважень щодо їх реалізації, актуальності та ефективної соціальної спрямованості.

Багато громадських об’єднань інвалідів проводять заходи, які дублюються заходами інших громадських об’єднань. Можливо в таких випадках доцільніше було б визначити одного виконавця, об’єднати всі необхідні ресурси для найбільш ефективного проведення заходу.

Бюджетним кодексом України чітко визначено, що фінансова підтримка громадських об’єднань для виконання завдань регіональної політики надається на конкурсних засадах (маються на увазі місцеві організації, які фінансуються з місцевого бюджету).

Чому всеукраїнські громадські об’єднання не можуть фінансуватися на конкурсній основі? Можливо вже на часі це питання.

Саме тому на Ваш розсуд ми пропонуємо модель не суто конкурсної, а змішаної системи надання фінансової підтримки.

*Таблицю такої змішаної системи можна знайти у попередній публікації на цю тему.

Тобто, громадське об’єднання:

1) надає перелік своїх статутних заходів, які передбачені у статуті: з’їзди, виборні конференції, інші (один, два рази на рік) – це фінансується без конкурсу;

2) надає перелік заходів, передбачених своїм статутом (той напрямок роботи, який є основним). Наприклад – надання послуг денного догляду за інвалідами, реабілітація жінок, хворих на рак, семінари з правових питань тощо. Заходи аналізуються експертною групою і визначається актуальність і доцільність проведення цих заходів та обсяг коштів, необхідних для їх реалізації;

3) на конкурс подаються проекти програм, заходів, які спрямовані на розв’язання пріоритетних завдань Служби. Наприклад, відповідно до свого Положення Служба разом з громадськими об’єднаннями інвалідів аналізує рівень доступності осіб з інвалідністю до усіх сфер життя. Служба за рядом обставин не має фізичної можливості здійснити моніторинг доступності будівель у регіонах країни до усіх сфер. І інші завдання.

Проекти (програми, заходи), що подаються для участі у конкурсі, мають бути спрямовані на розвиток громадянського суспільства. Тематичні пріоритети конкурсу, як приклад:

– моніторинг доступності тих чи інших об’єктів;

– розвиток благодійної та волонтерської діяльності;

– надання методичної, консультативної та іншої допомоги інститутам громадянського суспільства та органам влади щодо використання інструментів участі громадськості у формуванні та реалізації політики (консультації з громадськістю, громадські ради тощо);

– здійснення громадського контролю та експертній діяльності щодо соціального захисту інвалідів(будинки-інтернати);

– інформаційний супровід співпраці органів виконавчої влади з інституціями громадянського суспільства щодо реалізації суспільно-значущих програм, поширення позитивного досвіду.

У межах конкурсу можуть бути підтримані такі види діяльності:

– проведення круглих столів, конференцій, семінарів, інших навчальних, інформаційних та масових заходів;

– розробка та випуск навчально-методичних та інформаційних матеріалів (брошур, листівок тощо);

– проведення досліджень та розробка рекомендацій щодо вдосконалення практики діяльності органів виконавчої влади;

– консультування інститутів громадянського суспільства та посадових осіб районних державних адміністрацій;

– інші види діяльності, необхідні для реалізації пріоритетів конкурсу.

Служба є центральним органом влади і представляє інтереси держави. У громадянського суспільства зовсім інше призначення: воно відстоює свої інтереси, тобто інтереси громади.

Якраз тут і виникає проблема: як двом потужним силам, із різним напрямком руху, будувати державу та громадянське суспільство і діяти в рамках одних законів, однієї території? На яких принципах, які форми та механізми використовувати у формуванні взаємовідносин? Бути опонентами чи союзниками в цьому процесі?

Ми пропонуємо співпрацювати.

Любов Алімова,
заступник директора департаменту-
начальник управління по роботі з інвалідами

Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України