Захист прав людей з інвалідністю по психіатричному діагнозу можливий

1 09 4 02 01 2. особливими потребами, інвалідність

Зважаючи на ставлення нашого суспільства до людей з особливими потребами, часто ставлю собі запитання: «Чому люди бувають іноді такі жорстокі до тих, хто має фізичні або психічні вади? Чому дозволяють собі вирішувати, що краще буде для людини з особливими потребами, не враховуючи її думки, а іноді навіть і не поспитавши її? Що я можу зробити, щоб полегшити життя людей з особливими потребами, щоб змінити стереотипи та ставлення нашого суспільства до них?»

Нещодавно в моєму житті трапилася зустріч із молодою особою, яка все своє життя провела в державних закладах. Історія молодого юнака настільки вразила, що спонукала до більш глибокого вивчення проблем людей, які мають інвалідність з діагнозами, які пов’язані із психічними розладами.

У нього все розпочалося із будинку дитини, в якому він опинився волею долі, потім були інтернати різного типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Під час перебування в інтернатному закладі йому встановили інвалідність по діагнозу, який пов’язаний із порушенням психічних функцій.

Дитина, поки була в інтернаті, не могла відстоювати свої права на власну думку, честь та гідність, не могла говорити правду щодо порушень її інших прав. За висловлення своєї думки або звернення за захистом своїх прав хлопця досить часто поміщали на лікування до психіатричного відділення. Іноді навіть на канікули відправляли на так званий профілактичний огляд до психіатричної лікарні.

Після закінчення спеціальних курсів для людей, які мають психіатричний діагноз, можливість продовжувати освіту за спеціальністю, яка подобається, відсутня; водійські права мати заборонено; влаштуватися на роботу, яка подобається, неможливо. Замислюючись про свою подальшу долю та відчуваючи таку несправедливість стосовне себе, у юнака постало питання про зняття діагнозу. При цьому він добре малює, вишиває бісером, читає книги, користується Інтернетом, активний у своїх профілях у соціальних мережах, спілкується із однолітками, самостійно живе в гуртожитку та веде господарство, готує собі їжу та прасує одяг. Йому всього 17 років – саме такий вік, коли хочеться мріяти та реалізовувати свої мрії, але діагноз та встановлена раніше інвалідність не дають змоги зробити це.

Юнаку був призначений опікун в особі начальника служби в справах дітей, який впевнений, що йому хлопцю буде краще, якщо в нього збережеться інвалідність.

Хлопець звертався до багатьох інстанцій, щоб знайти можливість зняти свій діагноз. Та виходить замкнене коло – ніхто не бажає брати відповідальність на себе, кожен перестраховується та не хоче подумати, що це, можливо, єдиний шанс людини змінити свій статус та розпочати нове життя.

Із юридичної точки зору питання зняття діагнозу, у разі поліпшення стану здоров’я, повинен поставити опікун. Але ж в державного опікуна своя точка зору, яка не дає жодного шансу молодій людині спробувати розпочати життя, реалізувати мрії та сподівання. Виходить парадокс: за конституційне право на вільний розвиток своєї особистості юнакові доводиться боротися із державною системою, системою психіатрії, стереотипами в суспільстві.

 1 09 4 02 01 1
Валентина Волік, інтеграторка Конотопського місцевого центру з надання БВПД. Фото: Координаційний центр з надання БВПД.

До Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги хлопець прийшов проконсультуватися щодо можливості зняття свого психіатричного діагнозу. Дізнався він про центр із випуску новин місцевого телебачення. Спеціалісти центру уважно вивчили проблему, запросили опікуна. Після з’ясування обставин справи, опікуном зібрано належні документи та подано звернення про залучення до справи адвоката.

Розглянувши заяву, центром був призначений адвокат Олег Кисляк (доручення від 31 травня 2016 року №81/1801-004078-03) для складання відповідних процесуальних документів, представництва інтересів в суді щодо оскарження встановленого Сумським обласним психоневрологічним диспансером діагнозу (Ф70.1).

Правозахисник особисто дуже перейнявся проблемою заявника, адже справа не з простих. Адвокатом було всебічно досліджене дане питання, проведений попередній аналіз документів, з’ясовані обставини поміщення юнака до спеціалізованої школи; яким чином проводилися обстеження в психіатричній лікарні; встановлення вказаного діагнозу тощо.

Проаналізувавши документи та отриману інформацію, адвокатом була складена вмотивована заява до Роменського міськрайсуду про скасування діагнозу та зняття із психіатричного обліку.

Нині триває судовий розгляд справи, адвокат впевнений в позитивному її вирішенні. Але попри це він звертає увагу на загальну проблему в державі, коли експертизи проводяться тим самим закладом, який проводив лікування та встановлював діагноз. Це дає привід піддати сумніву об’єктивність висновків експертизи.

При цьому слід зазначити, що дана справа є тільки початком захисту конституційних прав громадян в сфері медичного обслуговування.

Валентина Волік, інтеграторка Конотопського місцевого центру з надання БВПД

«Правовий простір»

Одна репліка к “Захист прав людей з інвалідністю по психіатричному діагнозу можливий”

  1. Лидия сказав:

    Моя рідна племінниця страждає на параноїдальну шизофренію, в агресивній формі,
    але добивається зняття опіки і діагнозу, бо абсолютно впевнена, що вона здорова, але агенти Путіна,консула Іспанії,за наказом Януковича і Яценюка американські дідки вставили їй ЧІП ще у 2007р, і через нього керують її тілом, через очі інформація поширюється в інтернет,впливає на депутатів Верховної Ради. Кличко б’є її її ж руками та хапає ножа і кидається на рідних.Зачиняти вхідні двері на ключ не дає, волає, що від цього болять зуби і надуваються ноги і т.д.Відкриває кран з водою на всю потужність і поки годинами тече вода виробляє всякі паси, скаче на електричні розетки і вимикачі. Денно і нощно регоче чи гарчить диким голосом, так що у нас кров у жилах згортається.І цього вона не робить при посторонніх. Хвора хитра і небезпечна. Щоб розпізнати хворобу кваліфікованому спеціалісту потрібен тривалий час, а не кілька годин спілкування.
    Життя в одній квартирі із нею- пекло.

Напишіть відгук