Незважаючи на хворобу, Анна Ломакіна пише вірші та малює картини

1 04 4 IMG 9505 2 2. дівчина

 1 04 4 IMG 9551-1 1

Життя чернігівки Анни Ломакіної, яка народилася з діагнозом ДЦП, як і у всіх людей з обмеженими можливостями, сповнена проблем. Проте Аня сумувати не звикла.

Через хворобу дівчина не може ходити, говорити, насилу рухає руками, але разом із тим пише прекрасні ліричні вірші та малює картини.

«Аня — дивовижна людина. Незважаючи на свою хворобу, дуже позитивно сприймає життя.

Вона талановита, та й завзятості їй не позичати. Я знав, що Аннуся добре малює, але те, що вона пише гарні вірші, виявилося для мене одкровенням», — розповідає кандидат психологічних наук Віктор Мозговий — добрий друг сім’ї, який знає дівчину з раннього дитинства.

Вірші Анна почала писати в 16 років, а зараз їх уже більше сотні. Її творчість перегукується з віршами поетів срібного століття, вірші написані білим ямбом, є в них щось цвєтаєвське: ліричне, загадкове, трошки з надривом.

На написання одного вірша в поетеси йде приблизно шість годин. І тут справа не тільки в мінливих римах і творчому натхненні, але і в тому, що через хворобу Ані складно друкувати, але вона — людина наполеглива і долає всі перешкоди.

Друга грань Аніного таланту — малювання. Це теж не просто захоплення, а частинка її життя. Малювати Аня почала з дитинства, малює гуашшю. Коли приходить натхнення, дівчина просить маму підготувати їй робоче місце. Антоніна Михайлівна розкладає на підлозі аркуш ватману, фарби певних кольорів, палітру, баночку з водою. Пензлик дівчина тримає двома руками, кисті рук погано її слухаються, вони зведені судомою, але Аня досить швидко наносить мазки.

Дівчина малює натюрморти й пейзажі. На картинах переважають весняні та осінні сюжети. Весна — її улюблена пора року, коли все квітне. Анна закохана у квіти. Осінь дівчина любить за барвисті кольори.

У Ані вже є шанувальники творчості в Інтернеті, але організувати персональну виставку її картин родичам і друзям поки не вдається. Картини дівчини виставляються на щорічній міській виставці, приуроченій до Дня інвалідів, але цього занадто мало, щоб про її творчість дізналося широке коло людей. Пані Антоніна згадує, що чотири роки тому меценатка з Франції обіцяла допомогти з організацією персональної виставки, взяла чотири картини, щоб показати експертам, на тому все й застопорилося.

З оточуючими Аня спілкується за допомогою комп’ютера. Ноутбук завжди поруч із дівчиною — стоїть на килимку біля ліжка. Аня рибкою сповзає з ліжка, бере двома руками олівець і починає працювати. Їй дуже важко друкувати, але комп’ютер — її майже єдина ниточка з навколишнім світом, у «павутині» вона знаходить друзів і знайомих, черпає інформацію і поповнює знання.

У неї багато друзів у соцмережах, але при цьому дівчині катастрофічно не вистачає живого спілкування. Мама, два брати, друзі сім’ї не можуть заповнити цей соціальний вакуум. Знайти друзів допоміг Віктор Мозговий, який знає дівчинку з дитинства. Він познайомив Аню зі своєю студенткою Оленою Летутою. Дівчата подружилися, Альона стала для Ані близькою людиною, із якою вона ділиться своїми потаємними думками, першій дає читати свої вірші.

Коли Альона познайомилася з творчістю Анни, відразу вирішила, що ці вірші повинні знайти свого читача. Про ідею вона розповіла своїм друзям — студентам психологічного факультету ЧНТУ. Вони відібрали 16 найкращих Аніних віршів, проілюстрували малюнками поетиси та підготували макет книги.

 1 04 4 IMG 9505 2

Збірка віршів Анни Ломакіної «Троянда на вітрі» готова і чекає спонсорів для друку. Сподіваємося, що такі меценати незабаром знайдуться, і любителі поезії зможуть познайомитися з творчістю цієї незламної дівчини.

Олена Березкіна

Чернігівські відомості

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*