Історія єдиної волинянки із пересадженим серцем (ФОТО, ВІДЕО)

Єдина волинянка з пересадженим серцем – Наталія Омельчук на кілька днів повернулась зі столиці до рідного Луцька. Історію про те, як лікарям вдалося врятувати життя молодої жінки, пересадивши їй серце індуса, обговорюють в соцмережах.

Лучанці Наталії Омельчук 2 роки тому пересадили серце. Серце жінки, яке тепер зберігається у спеціальному розчині.

Наталія Омельчук, лучанка, якій пересадили серце: «Пережила я трансплантацію серця. В мене трансплантоване серце індуса. Хлопчика. Йому був 21 рік. Звали його Раві Давані. Він врятував 7 життів. Завдяки йому живе і дихає семеро людей. Його батьки проявили найвищу степінь любові і жертовність до взагалі незнайомих їм людей.»

Наталчин донор, індус Раві Давані, загинув в автокатастрофі в той час, коли українка чекала на пересадку серця в індійській клініці.

Наталія Омельчук, лучанка, якій пересадили серце: «В Україні немає трансплантації органів. Трупної трансплантації в нас немає на сьогоднішній день. Хоча обіцяють, що 1 січня 20 року в нас запрацює така система як трансплантація, і для цього треба багато чого зробити. Я дуже дякую МОЗу, людям, волонтерам, які пожертвували і допомогли мені вижити. На сьогоднішній день я маю сили, маю можливість дихати, бачити все навколо, радіти життю…Але, за ту суму, яку врятували мене, а це 95 тисяч умовних одиниць, можна було в Україні врятувати мінімум 2 людей і мені би дуже хотілося, щоб в нас в Україні запрацювала трансплантація.»

Наталія Омельчук розповідає: після пересадки серця їй по кілька разів на день доводиться контролювати рівень цукру в крові. Постійно з собою, каже жінка, – таблетниця. Тут – 24 пігулки і погодинний графік прийому препаратів.

Наталія Омельчук, лучанка, якій пересадили серце: «Коли зробили тобі трансплантацію, це не означає, що тобі ніби змінили батарейки, і ти там активний бігаєш. Ні, звичайно. Є багато нюансів, дуже довгий період реабілітації. Ти приймаєш імуносупресію, дотримуєшся, дієти, ти кожні декілька місяців ходиш, перевіряєшся, щоб не було відторгнення органу, ти кожен день живеш як на пороховій бочці.

«Інвалідність І групи – пожиттєва, і пожиттєва жага до життя» – так розповідає про себе лучанка Наталія Омельчук.

Наталія Омельчук, лучанка, якій пересадили серце: «Як я кажу: мені пересадили мотор, а мізки в мене на місці. Я до цього відношусь спокійно, в мене ніяких інших бажань, смаків. Світогляд змінився, звичайно, але не тому, що серце пересадили, а тому, що я двома ногами була вже в могилі. І коли я звідти вибралась, я зрозуміла, що я дуже багато щось в житті неправильно реагувала і щось робила, і тому змінився в мене світогляд. Страшно звичайно. Є багато нюансів. Але головне, – як ви себе налаштуєте. Не опускати руки, не шкодувати себе ніколи не можна. Якщо вас є можливість приділити увагу коханій людині мамі, подзвонити сказати просто, що я тебе люблю, я тобі дякую за те, що ти є, обійняти когось – робіть це, себе треба наповнювати духовно.

UA: ВОЛИНЬ