«Я ніколи навіть не відчував, що не такий, як усі»

Максим Шостацький нині працює адміністратором в одному з кінотеатрів Хмельницького. Фото: автора

«Маленька людина з великим серцем» – саме так називають друзі 28-річного хмельничанина Максима Шостацького, який народився з дистрофічною дисплазією, пише ye.ua.

Маленькі люди в багатьох викликають лише почуття поблажливості й жалість. При цьому мало хто знає, що серед них багато талановитих і яскравих особистостей. Максим Шостацький саме такий. Він комунікабельний, веселий та дуже позитивний. Хлопець з’явився на світ під щасливою зіркою і власною наполегливістю, цілеспрямованістю та харизмою зумів завоювати своє місце під сонцем, незважаючи на другу групу інвалідності.

Батьки Макса та його молодша сестричка мають нормальний зріст, і в родині подібних діагнозів ні в кого більше немає. У дитячий садок він не ходив, проте відвідував підготовчу групу в Старій Синяві, де жили його бабуся й дідусь. Коли ж настав час йти до школи, хлопчина переїхав у Хмельницький. «Я змінив багато шкіл: спершу мене записали у НВК №2, потім за порадою знайомих перевели до школи-інтернату. Проте він розташовувався дуже далеко від дому й щодня добиратися на навчання стало справжньою проблемою. Так, зрештою, ми обрали ЗОШ №7, що була поруч, і там я провчився два роки, – згадує про своє дитинство Максим. – Після народження сестри ми змінили квартиру, і я перейшов у НВО №28, де й закінчив 9 класів. Мені, напевно, пощастило, адже з ровесниками не було проблем у жодному навчальному закладі, завжди знаходилися спільні інтереси. Ніхто не ображав, не принижував і не насміхався. Я ніколи навіть не відчував, що не такий, як усі. Незважаючи на звільнення з уроку фізичної культури, грав разом з усіма у футбол, вісім років займався плаванням та навіть здобував призові місця й виступав на всеукраїнських змаганнях. Словом, був, як усі хлопці мого віку».

Одне змагання – три перемоги

До речі, саме спорт став його великим захопленням. Максим має бойовий дух, цілеспрямованість і велике прагнення до перемоги. Саме ці риси допомогли йому бути кращим спортсменом і виборювати перемогу за перемогою. Так, лише в одному фіналі змагань «ХІІ Спартакіади «Повір у себе», що проходила в Євпаторії, він виборов аж три перші місця – дві дистанції вільним стилем і одну дистанцію на спині. Проте згодом лікарі заборонили йому відвідувати басейн через загрозу хронічного гаймориту. Молодий спортсмен не впав духом і швидко почав шукати для себе нові захоплення. Після школи закінчив ВПУ №25 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору». Потім одразу ж влаштувався працювати адміністратором в один із сервісних центрів з ремонту електротехніки. Після цього їздив на заробітки до Польщі, а наразі працює адміністратором в одному з кінотеатрів Хмельницького. Хлопець працьовитий і дуже любить свою сім’ю, особливо молодшу сестричку. Їй він намагається усіляко допомагати і морально, і фінансово.

Цікавиться новітніми технологіями та живе повноцінним життям

У Максима дуже велике коло друзів. Вони – всі, як один, люблять його та поважають, відгукуються лише добрими словами та вважають безкорисною і щирою людиною. Він цікавиться новітніми технологіями та живе повноцінним життям. «Раніше я любив відвідувати різні нічні клуби, але зараз переважно проводжу свій вільний час, переглядаючи серіали або гуляючи з найкращим другом Сашею, з яким ми знайомі понад десять років, ще зі шкільних часів, – розповідає Максим. – Найулюбленіші мої серіали – «Друзі» та «Доктор Хаус». Останнім часом захопився ще й книгами. Зараз якраз читаю «Джеремі Кларксон та світ довкола», яку мені подарував товариш, про британського ведучого та журналіста, що спеціалізується на автомобільній тематиці».

«Не заглядаю далеко в майбутнє, насолоджуюся теперішнім»

Везіння не полишає хлопця і в справах амурних. Він користується популярністю у дівчат та не припиняє залицятися до представниць чарівної статі. «В моєму житті було декілька серйозних стосунків, і мої обраниці завжди були вищого зросту, – ділиться Максим. – Наразі моє серце зайняте і я маю надію на взаємність. Люблю драйвових, веселих, добрих та позитивних дівчат. Зовнішність для мене не на першому місці. Головне – що в людини всередині. З протилежною статтю мені легко знаходити спільну мову, спілкуюся з ними вільно й невимушено, завжди легко заводжу нові знайомства». Максим запевняє, що не заглядає далеко в майбутнє, а насолоджується теперішнім. Головна його порада людям зі схожим діагнозом: «Не зважати ні на що, бути собою, не боятися проявляти ініціативу, всіляко намагатися довести, що ти чогось вартий».

Світлана Яськова

Матеріал надрукований у «Сімейній газеті»