Дива від ікон
Запах ладану тут чути ще на вулиці. У зарваницькій церкві двері завжди навстіж. Щобудня тут просторо і вільно. Хто приїхав безпосередньо до ікони Божої Матері, знає, де її шукати: поспішає не до величного новозбудованого собору, а до старенької сільської церкви. Саме тут перебуває її оригінал. Ікона вражає своїми розмірами, вона дуже масивна. А от Очі… Я ще на жодній іконі не бачила таких очей. Немов рентген, вони пронизують наскрізь. І немов бачать моє майбутнє, мій завтрашній день, зчитують мої думки. Знають про мене все, навіть більше від мене самої. Щось є в тих очах таке, що хоче застерегти і вберегти мене від всього злого. Від цього пронизливого погляду стає ніяково і навіть трохи моторошно (так було зі мною вперше), не знаєш куди подіти свої очі. Але триває це лише мить. Спочатку.