Чернівецькі активісти вимагають доступності міських споруд для інвалідів
Пишно відкрите після трирічної реставрації 125-літнє приміщення Чернівецького Головпоштамту упродовж 9-ти місяців спричиняло лише захоплені «охи», які «несподівано» для влади розродилися розчаруванням. Містяни з’ясували, що, попри велику вартість реставрації (за офіційними даними, вона обійшлася майже в 7 млн. грн.), історична будівля залишилася недоступною для частини людей з обмеженими фізичними можливостями – для інвалідів-візочників. Вони не зможуть не лише помилуватися інтер’єром Головпоштамту через неможливість потрапити всередину приміщення без пандуса, а якщо якимсь дивом навіть опиняться в залі, не зможуть скористатися послугами Укрпошти: вікна для обслуговування відвідувачів розташовані надто високо для візочника, а столи є тільки високі, пристосовані для підготовки кореспонденції стоячи. Жодних стільців чи лавиць.
З’ясувати ймовірні способи усунення проблеми уже понад місяць намагаються чернівецькі активісти. Щоправда, чиновники їх уперто не чують.
Чиновник і мистецтвознавець: Проблема і закон один, а тлумачення – різне
Керівництво обласної філії Укрпошти пояснює, що вони хотіли обладнати вхід до приміщення пандусом, але не отримали дозволу міської ради. Скептики спочатку в це не надто вірили, незважаючи навіть на негативну відповідь начальника відділу охорони культурної спадщини міської ради Олени Пушкової щодо відсутності пандусів до будівлі Головпоштамту: «Стаття 28 Закону України «Про охорону культурної спадщини» диктує правила поведінки в історичному середовищі: вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам’яток не можуть призводити до змін пам’яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність. Установлюємо кнопки виклику персоналу в разі потреби, можливе обладнання пандусів з бокових входів. В кожному випадку потрібен індивідуальний підхід». Згодом була оприлюднена письмова відповідь пані Пушкової «Укрпошті» – саме таку, про яку й розповідали поштовики. Мовляв, зазначена будівля «знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також буферної зони об’єкта культурної спадщини, включеного до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО…», тож «вважаємо неможливим влаштування пандуса до центрального входу в операційний зал на вул. О.Худякова, 6, згідно з діючими нормативами».
Натомість доцент Київського інституту будівництва та архітектури, мистецтвознавець Світлана Біленкова, яка народилася й донедавна жила в Чернівцях, такою неувагою до людей з особливими потребами обурена: «Коли будуть правила поведінки в історичному середовищі, передбачені законодавством, на яке посилається відділ охорони культурної спадщини? Я народилася в цьому місті і хочу бачити належну увагу до інвалідів та літніх людей. Не знаю, як можна буде пояснити нашим героям-інвалідам, які повернуться з АТО, що їм треба натискати кнопку виклику, аби хтось завів чи заніс їх до приміщення».
Пані Світлана розповідає про європейський досвід забезпечення доступності об’єктів (як сучасних, так і культурної – в тому числі і світової – спадщини), який вона бачила на власні очі:
– 2004-го року я вперше була у Швеції, на міжнародній конференції. Там побачила пандус, який сфотографувала і згодом доповідала про такий досвід у Чернівецькій міськраді. Згодом перший пандус збудували і в Чернівцях, до одного з банків у центрі міста. Тоді ніхто не знав, як це правильно робити, що має бути певний градус нахилу… Робили, як уміли. Зараз уже зрозуміло, що коли немає можливості забезпечити довгий пандус з відповідним градусом, його можна зробити як спіралевидний, звивистий. Пандуси навіть використовують як конструкцію для розваг дітей і молоді. Загалом доступність громадської архітектури для громадян з різними рівнями стану здоров’я (вадами зору, слуху, порушеннями можливостей пересування тощо) – це норма, сучасні стандарти архітектури. Але в Європі забезпечують доступність не лише в нових забудовах. Я пересвідчилася в цьому, коли зі мною трапився нещасний випадок під час відрядження до Відня: я зламала ногу і пересувалася на милицях. А коли отримала запрошення до Віденської опери, дуже переймалася тим, як маю відвідати виставу, долаючи сходи… Однак історичне приміщення опери облаштоване пандусом та іншими пристосуваннями для зручності відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями, яких там було досить багато і яким допомагав персонал театру.
І Ватикан, і Лувр доступні для візочників…
Наведу ще приклад Відня. У будинках, не вищих за 3 поверхи, ззовні під’їзду встановлюють підйомники. Вище 3 поверхів це вже небезпечно для людей літнього віку. Тож, якщо це багатоповерхова пам’ятка архітектури, роблять добудову, не псуючи будівлю. Стосовно ж віконець, з яких обслуговують відвідувачів-візочників – за кордоном вони розташовані нижче, а на поручнях розміщують спеціальні наліпки з написом шрифтом Брайля чи вказівниками – для незрячих.
Загалом мають бути затверджені правила містобудівної політики в межах історичних територій, які повинні поділятися на зони і, вже відповідно до цього поділу, мати визначення, де і що можна чи не можна робити. Пам’ятку треба адаптувати, пристосовувати, опрацьовувати в комплексі, враховувати зміни в освітленні, вентиляції, опаленні… Такі пам’ятки, як Ватикан, Лувр, доступні для інвалідів-візочників.
Країни Європи у збереженні своїх архітектурних пам’яток керуються міжнародним документом – Віденським меморандумом, ратифікованим 2005-го року Україною саме з ініціативи Чернівецької міської ради. Тож законодавство дозволяє обладнувати пам’ятки архітектури пандусами. Ширина тротуару біля Головпоштамту для цього достатня. Сам пандус може бути як стаціонарний, так і тимчасовий, полегшений, мобільний. З ситуації щодо Чернівецького Головпоштамту можна вийти дипломатично. Щодо коштів у цьому конкретному випадку можна спробувати звернутися до різних фондів, які надають подібну допомогу. А якщо говорити загалом про доступність об’єктів для інвалідів у всьому місті, то, ймовірно, треба вести мову про закладення на це коштів на державному рівні.
В Україні вже існує інститут Уповноваженого з прав людей з інвалідністю
Багато років в Україні не приділялася увага темі доступності урбаністичного середовища для людей з обмеженими можливостями, навіть не розроблялися нормативні документи стосовно цього. Ця тема стала актуальною в нас менше 10 років тому, коли 2005 року з ініціативи Чернівецької міської ради до Києва був направлений переклад Віденського меморандуму, який я, як делегат міжнародної конференції з питань управління історичним міським ландшафтом, привезла до України. В ньому обговорювалося питання винайдення шляхів управління і менеджменту історичного середовища – і пам’яток архітектури в тому числі. Цей документ ратифікували всі учасники країн ООН, об’єкти яких представлені у списку всесвітньої спадщини. Однією з перших його ратифікувала Україна. Ми з колегами дуже ретельно переклали текст меморандуму українською, тодішній чернівецький міський голова Микола Федорук направив його до Міністерств культури, закордонних справ та інших відповідних органів. Меморандум був надрукований у профільному журналі Інституту пам’ятко-охоронних досліджень. Архітектори сприйняли факт ратифікації без ентузіазму, адже, як і тепер, остерігалися нововведень.
Гадаю, що за виром інших подій на державному рівні не приділялася належна увага питанням доступності будинків і споруд для маломобільних груп населення. І тільки цього року Президент України запровадив інститут Уповноваженого з прав людей з інвалідністю. Настав час реформ європейського напрямку».
Чий закон «законніший»: бюрократів чи інвалідів?
Тим часом Валентина Добридіна, представник Національної Асамблеї інвалідів у Чернівецькій області повідомила, що минулого тижня представники громадської організації інвалідів Чернівців та Чернівецької області провели аудит визначення доступності Головпоштамту в Чернівцях – за участі п. Пушкової, яку спеціально запросили на обстеження.
«Компромісу ми ніяк не знаходили, – розповідає п. Добридіна. – Пані Пушкова посилалася на закон, який не дозволяє нічого змінювати в будівлях, що є пам’яткою архітектури. А ми керувалися Конституцією України, яка гарантує рівні права для усіх громадян та Конвенцією ООН про права інвалідів, яка надає людям з інвалідністю право доступу на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та спілкування, включаючи інформаційно-комунікаційні технології і системи, а також до інших об’єктів та послуг…
Наша пропозиція була – збільшити майданчик біля вхідних дверей над сходами на 110 см і обладнати вхід пандусом уздовж будівлі з правого боку. Це зайняло би не більше 50 см. ширини тротуару і приблизно 5 метрів довжини – і він нікому не заважав би. Наводили приклад розташування величезних сходів до інших закладів, які займають набагато більше площі тротуару. Але наші намагання були марними: відчувалося, що, як і раніше, чиновникам легше «відмазатися», посилаючись на документ, а не знайти рішення. Ми ніяк не могли зрозуміти, чому доступність для маломобільних може бути незручною для інших… Сумно…»
А загалом активісти здійснили моніторинг визначення доступності 17 поштових відділень у Чернівцях, двох магазинів, одного кіоску. Заповнені анкети визначення доступності, рекомендації та вимоги надані Дирекції «Укрпошти». За наявними даними планують скласти план-графік усунення недоліків і забезпечення доступності до них.
Розрулити ситуацію допомогли Ярослав Цюпак, директор Чернівецького відділення «Укрпошти» та його заступник Орест Перепелиця. Вони запропонували облаштувати альтернативний вхід з тильної сторони закладу. Це буде 12-метровий пандус із дашком від опадів, бортиками, поручнями, вказівниками, кнопкою виклику і зі спеціальним покриттям усієї території двору.
Залишається чекати обіцяного.
Маріанна Антонюк, Чернівці