Малодоступні для маломобільних

Люди з особливими потребами не можуть скористатися пристосованими для їхнього перевезення автобусами і тролейбусами, бо не знають коли і куди вони їздять, пише Західний кур’єр.

Недавно у Івано-Франківську у повен голос заговорили про проблеми людей з особливими потребами до доступу до об’єктів соціально-побутової та інженерно-транспортної інфраструктури. Простіше кажучи, люди, які в силу обставин прикуті до інвалідних візків, не можуть ні з квартири у багатоповерхівці нормально вибратися, ні тротуарами без проблем пересуватися, не кажучи вже про те, щоб до аптеки чи магазину дістатися або громадським транспортом скористатися. А туалети для таких людей у місті можна на пальцях однієї руки перелічити. Хоча і пандуси у будівлях ніби влаштовують, і туалети обладнують, і бордюри на пішохідних переходах понижують, і транспорт, пристосований для перевезення людей з особливими потребами, у місті є. Але все це, швидше, існує лише «для галочки», а не для людей, які цього справді потребують.

Після того, як міський голова Руслан Марцінків сів сам і посадив підлеглих чиновників, які відповідають за так звану доступність, у інвалідні візки, щоб відчути, як Івано-Франківськ пристосований до такого пересування, комунальний департамент розробив програму для пристосування міста до потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. У переліку робіт на цей рік влаштування 14 пандусів, 45 понижень тротуарів та 16 підвищень пішохідних переходів до рівня тротуарів. В основному всі ці роботи будуть сконцентровані у центральній частині обласного центру Прикарпаття. Можливо, хоч це дещо полегшить пересування містом людям у інвалідних візках, бо громадський транспорт для них і надалі залишається малодоступним. Хоча рухомий склад, пристосований для перевезення осіб з особливими потребами, на івано-франківських маршрутах є. Перевізники купляли такі автобуси, щоб мати більші шанси виграти конкурс на перевезення, адже наявність таких машин автоматично додавала їм кількість балів.

Як нещодавно повідомив на офіційній сторонці управління транспорту і зв’язку міськвиконкому спеціаліст диспетчерської служби Максим Сич, на міських маршрутах працює 22 автобуси і п’ять тролейбусів, пристосованих для перевезення людей, які, на жаль, змушені пересуватися на візках. Зокрема, це десять автобусів на маршруті №22, чотири автобуси на маршруті №40, по два автобуси на маршрутах №30 та №44 і по одному автобусу на маршрутах №21, 37, 38 та № 45. Щоправда, переобладнані автобуси «Богдан» А-092 на маршрутах № 37 та 38 насправді можна лише умовно назвати пристосованими для перевезення людей у візках, автобус на маршруті №45 й справді переобладнаний за заводським стандартом. І лише на маршрутах № 21, 30, 40 та 44 працюють дійсно нові автобуси БАЗ та ЧА «Атаман» модифікацій, пристосованих для перевезення осіб з особливими потребами. Ну а маршрути №№22 та 40 ще також обслуговують вживані автобуси великого класу з низькою підлогою.

В управлінні транспорту і зв’язку визнають, що цього, звичайно, недостатньо для цілком комфортної поїздки містом. Такі автобуси, як мінімум, повинні бути на кожному маршруті та ще й пандуси у них мають бути справними, з чим теж іноді виникають проблеми. Але насправді це все теорія. А на практиці ви хоча б раз бачили, щоб шофер автобуса чи тролейбуса опускав пандус, щоб люди на візках могли скористатися громадським транспортом? Ні? Кажете, люди у інвалідних візках на громадський транспорт на зупинках не чекають? Певно, що не чекають. Звідки ж їм знати, скільки доведеться чекати, поки до зупинки під’їде потрібний їм автобус чи тролейбус? На зупинках взагалі не розміщено інформації про інтервали чи розклади руху громадського транспорту. Не кажучи вже про окремий розклад руху транспорту, пристосованого для перевезення осіб з особливими потребами, як це є у цивілізованих країнах і навіть у інших містах України.

Чи планується щось подібне зробити на зупинках у Івано-Франківську, з’ясувати не вдалося. Річ у тім, що у новий кабінет начальника управління транспорту і зв’язку міськвиконкому Олега Ганчака стаціонарний телефонний зв’язок не провели, номера його мобільного дівчина з диспетчерської управління повідомити не захотіла, а на залишений їй нашим кореспондентом номер пан Ганчак за три тижні так і не знайшов часу перетелефонувати…

Хвалимир Владів