Чому інклюзивність потрібна всім?

Чому інклюзивність потрібна всім?. львів, доступність, інвалідність, інклюзивність, інклюзія

Чому інклюзивність потрібна всім?. львів, доступність, інвалідність, інклюзивність, інклюзія

Львів останніми роками стає більш доступним для маломобільних груп населення – з цим навряд чи хтось захоче посперечатись. Інклюзивність стає одним із основних правил під час проєктування вулиць, житлових багатоповерхівок, громадських установ і просторів. То що ж таке інклюзія? Часто помилково вважається, що інклюзія – це лише про людей на інвалідних візочках, та це зовсім не так. Інклюзивність (або доступність) – це рівні умови для всіх. Ключовим моментом в інклюзії є саме рівність, а не створення якихось особливих умов для окремих категорій людей. Погодьтесь, людині з болем у суглобах важливо знати, що в приміщенні лікарні є ліфт, а не лише сходи. І всім нам хочеться почувати себе комфортно на зупинках громадського транспорту, на вокзалі чи на спортивному майданчику, пише “Zaxid.net”.

Частіше інклюзивність застосовується до маломобільних груп населення. І тут йдеться про доволі велику кількість людей, бо насправді близько 30% мешканців є маломобільними: це і люди на візках, і незрячі, і батьки з дитячими візочками, люди на милицях, літні люди. Та, зрештою, всі ми хоч раз в житті пересувались з валізою – а це теж про маломобільність, хоч і тимчасову.

*Під цим відео можете лишати коментарі з локаціями Львова, де треба звернути увагу на доступність

Ще в кінці XX століття американець Рональд Мейс, який був прикутий до візка через поліомієліт, розробив правила універсального дизайну, які зроблять будь-який простір доступним для всіх. Основна ідея полягає у простоті – не має бути нічого, що б ускладнювало людям процес пересування чи користування будь-яким простором. У цьому підході є конкретні правила, які дуже полегшують життя усім, хто їх дотримується:

  • рівноправне використання: вхід у будівлі без сходів, поручні на всіх рівнях, розсувні двері тощо;
  • простір, пристосований для різних людей: у лікарнях, вокзалах тощо мають бути окрім сходів чи ескалатора ще і ліфти;
  • інтуїтивне використання: усі позначки та вказівники мають бути простими і зрозумілими;
  • повідомлення, таблички чи карти мають бути доступними для всіх: великий і розбірливий шрифт, озвучення;
  • передбачення помилок і запобігання небезпеці: наприклад, жовта лінія на пероні вокзалу або в метро;
  • пересування без зусиль: ніщо не повинно ускладнювати пересування простором, усе має бути простим і зрозумілим для кожного;
  • розмір і місце простору: всім має бути однаково комфортно та достатньо місця, незалежно від зросту, ваги, віку і фізичного стану людини.

За такими правилами облаштовують вулиці та простори у більшості європейських міст. Якщо вам цікаво подивитись на ідеальне інклюзивне місце – гляньте, як виглядає залізничний вокзал Hauptbahnhof у Берліні, який є найбільшою та найсучаснішою залізничною станцією в Європі. Там усе продумано до найменших деталей для того, щоб усі пасажири відчували себе однаково комфортно.

У Львові такі доступні простори теж уже активно з’являються. Робота з інклюзивністю у місті почалася з того, що ще вісім років тому у місті точково почали робити понижені пішохідні переходи. Дуже швидко стало зрозуміло, що цей експеримент необхідно впроваджувати всюди. Так у місті затвердили стандарт для переходів і зупинок громадського транспорту. Понижені переходи, тактильна плитка для незрячих, зручне покриття на переходах – це вже давно стало правилом. Те ж саме стосується доступності адміністративних будівель і громадських просторів. Міські ЦНАПи, районні адміністрації, школи і лікарні намагаються робити пристосованими і доступними для всіх.

Яскравим прикладом доступного простору у Львові є площа Двірцева, яка не лише гарно виглядає, а що важливо – є максимально доступною. Щоб зробити вокзальну площу комфортною для всіх, залучалось дуже багато роботи і фахівців. Роботи велись над усіма деталями: доступності для людей з інвалідністю, зручності покриття для пересування з валізою, комфортності зупинок громадського транспорту, максимальної безбар’єрності простору. Звичайно, на самому залізничному вокзалі ще треба попрацювати з доступністю, але життя пасажирів після реконструкції площі Двірцевої точно полегшилось.

А що з транспортом? За останні роки у Львові придбали понад 300 одиниць громадського транспорту, який є низькопідлоговим. Загалом у місті зараз близько 80% комунального транспорту є низькопідлоговим для зручності усіх пасажирів. Єдине, над чим ще треба буде попрацювати – це низькопідлогові трамваї. Річ в тім, що такі трамваї дуже дорогі, і повністю замінити увесь парк у Львові поки що нереально. Втім зараз платформи на трамвайних зупинках влаштовують таким чином, щоб трамвай міг під’їхати фактично впритул і нікого не довелось висаджувати на дорогу.

Звичайно, елементи інклюзивності застосовуються не всюди і не завжди правильно, нам справді ще є куди рухатись у плані доступності. Та позитивну тенденцію, я впевнений, відчувають, як і люди з інвалідністю, так і батьки маленьких дітей, та й, зрештою, усі мешканці.

***

Нещодавно спільно з TUMIVolt Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ ми вирішили започаткувати щотижневу відео-рубрику «Мобільність Львова». В кожному випуску ми розповідаємо історію розвитку різних видів міського транспорту, про переваги та недоліки певного виду пересування та про розвиток Львова у плані мобільності. На моєму YouTube-каналі уже вийшов перший випуск «Мобільності Львова», де ми розповідаємо, як змінюється місто у плані інклюзивності і показуємо, що ж насправді думають маломобільні мешканці про доступність Львова.

Андрій Білий
експерт з міської мобільності, влогер

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*