Київрада доручила безбар’єрність столиці некомпетентному чиновнику

17 травня постійна комісія Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту погодила розробку Міської цільової програми «Київ без бар’єрів», доручивши її Департаменту соціальної політики КМДА (надалі, відповідно, Комісія, Програма і Департамент соцполітики). Про це повідомила прес-служба міської ради із зазначенням, що виконати це доручення Департамент повинен протягом чотирьох місяців. Однак чи є таке рішення приводом до сподівань, що столиця стане доступною для маломобільних груп населення?

Ідею розробки такої програми голова профільної комісії Олег Гелевей обґрунтував тим, що урядовий план заходів «Безбар’єрна Україна» є, а міської програми впровадження принципів універсального дизайну немає. При цьому член Комісії Юрій Крикунов зазначив, що для людей з обмеженою мобільністю місто розірване на безліч шматків, між якими часто лежать перешкоди різної складності: сходи, бордюри, підземні чи надземні переходи, непристосований транспорт, вузькі двері та тротуари, відсутність пішохідних доріжок, навігації тощо. Здавалося б, нарешті, столичні депутати подумали про комфорт і безпеку людей, які роками не можуть вийти зі своїх помешкань.

Але тут деякі обставини привертають увагу. Наприклад, те, що розробку Програми погоджує постійна комісія Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту і доручає її Департаменту соцполітики. Адже з норм Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та ДБН В.2.2-17-2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» витікає, що елементи універсального дизайну є проектними рішеннями і входять до сфери містобудування. Виходить, розробку Програми має погодити постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування, а доручити її треба Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА. Відповідне погодження іншою Комісією і доручення іншому Департаменту суперечить ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти в межах своїх повноважень.

Крім того, член Комісії Юрій Крикунов є одночасно директором Департаменту соцполітики. Це є відвертим порушенням одразу трьох Законів України

• «Про місцеве самоврядування», відповідно до ч.9 ст.51 якого депутати міської ради не можуть входити до складу її виконавчого комітету;
• «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з п.4 ч.1 ст.5 якого повноваження депутата місцевої ради, призначеного на посаду в її виконавчий орган, припиняються достроково без рішення відповідної ради;
• «Про місцеві вибори», норма якого ч.4 ст.92 зобов’язує місцеву раду невідкладно повідомляти територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата.

Незаконне обіймання Крикуновим двох посад призводить до ситуації, коли він як депутат дає доручення Департаменту, який він же і очолює як директор. І цей самий Крикунов-депутат контролює виконання доручення Крикуновим-директором. Про ефективність такого контролю годі й казати!

А тим часом Київрада з усіх сил намагається применшити значення даної обставини для громади, яку вона представляє. Так, 10 травня через сервіс Доступ до правди я надіслала до названого органу запит на інформацію щодо переліку всіх депутатів-сумісників і документу, на підставі якого вони продовжують виконувати свої повноваження в Київраді. А вже 12 травня мені надійшла відповідь про те, що моє звернення не відповідає запиту на інформацію і буде розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». До листа додавався Акт про невідповідність, затверджений Керуючим справами Київради Ігорем Хацевичем. У документі йшлося про те, що запитувана мною інформація не є заздалегідь зафіксованою та потребує аналізу, в тому числі норм чинного законодавства.

Однак, якщо депутати-сумісники не припинили достроково свої мандати, то це повинно бути задокументовано. І дана інформація є публічною, оскільки стосується зловживання представниками столичної громади довірою своїх виборців. А якщо про це дізнається не менше 400 «обманутих» виборців, то депутат Київради може бути відкликаний за народною ініціативою в порядку, передбаченому Розділом V Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Тому посадовці Київради направили мій запит на розгляд як звернення громадянина, аби перетворити інформацію, важливу для всіх киян, на дані, що стосуються лише моїх прав.

І нарешті, на шляху до виконання даного Київрадою доручення стоїть особиста некомпетентність Юрія Крикунова у питаннях доступного середовища, в якій він сам зізнався у липні минулого року. Його слова про те, що він «не має стратегії розвитку доступної для маломобільних груп населення інфраструктури міста», редакція КНК Медіа наводила у статті «Юрій Крикунов і проблеми інвалідів: нічого не чую, не бачу, не кажу». Відсутність стратегічного бачення не дозволить директору Департаменту соцполітики не лише розробити проект ефективної Програми, а й зібрати компетентних спеціалістів для такої роботи.

Таким чином розвиток безбар’єрного середовища в столиці поставлено під удар. А судячи з дій посадовців Київради, зроблено це умисно. Аби потім сказати: «Ну, ми старались, як могли!».

Наталія Мороцька

KNK.media