Недоступні Черкаси: як живеться в місті “падло-бордюрів” та “пандусів-вбивць” людям із інвалідністю (ФОТО, ВІДЕО)

Відсутність універсального дизайну, небезпечні для життя пандуси та не пристосовані для перевезення візків автобуси – такі умови на сьогодні створені для черкащан, які пересуваються на інвалідному візку.

Чому сучасні Черкаси деінде залишаються “совковими”, а містяни з інвалідністю “гуляють”, дивлячись на вулицю з вікна, дізнавалися журналісти “Про все”.

Черкасець Максим Золотухін усе життя пересувається на інвалідному візку. Каже, що попри всі черкаські незручності любить гуляти, але для цього у нього відведений лише літній сезон.

– Літо – моя улюблена пора року, бо можу поїздити по Черкасах, подивиться на людей і місто, себе показати. Тому чекаю літнього сезону як манну небесну, – жартує Максим. – Зазвичай в усі інші пори року сиджу вдома, нікуди не їжджу – тільки якщо дуже потрібно і є хтось, хто б допоміг спуститися на вулицю і піднятися додому. Тому зазвичай місяцями сиджу вдома.

Випробування для Максима розпочинаються ще на його поверсі в одній із черкаських багатоповерхівок. Спускається хлопець на перший поверх ліфтом, у якому ледь-ледь вміщується хтось із супроводжуючих.

– Гуляю рідко через те, що виїхати на вулицю на візку неможливо. На першому поверсі пандус відсутній. Тому якщо я ще можу спуститься на ліфті вниз, то на вулицю без сторонньої допомоги – ніяк.

У департаменті соцполітики Черкаської міської ради розповідають, що з 1-го квітня 2019-го року набули чинності нові будівельні норми, в основу яких покладена доступність до об’єктів і будинків людям з інвалідністю.

– Якщо мова йде про багатоквартирний будинок, то облаштувати пандус у ньому повинні будинкоутримувачі. Тобто якщо будинок перебуває у власності міста, то пандус чи інше пристосування встановлюється за рахунок місцевого бюджету розвитку. Якщо ж будинком управляє об’єднання співвласників (ОСББ) або житлово-будівельний кооператив (ЖБК), то обладнати сходи пандусами потрібно за кошти цих організацій, – зазначає директор департаменту Олег Гудзенко.

ЧЕРКАСЬКІ «ПАДЛО-БОРДЮРИ» ТА ПАНДУСИ-ВБИВЦІ

Фото Максима Золотухіна

Максим Золотухін розповідає, що зручного мікрорайону для пересування людей на візку в Черкасах немає.

– Пандуси, на які зручно виїжджати, є лише біля філармонії. Всі інші місця в Черкасах недоступні. Доводиться або дорогою разом із машинами їхати, або чекати, щоб хтось “підсадив” на пандус. Тротуари в більшості мікрорайонів також далекі від норм – у ямах на них можна загрузнути і не виїхати. Недоступних пандусів і бордюрів по місту – більшість. Вони встановлені ще за часів радянського союзу, дуже високі – їх неможливо подолати ні самостійно, ні зі сторонньою допомогою. Так, по місту можна побачити багато “гірок”. От тільки питання не в кількості, бо спусків, які ніби роблять для “візочників” чи мам із візками, багато. Але вони небезпечні для життя.

Максим пригадує, що з деякими небезпечними пандусами і сам неодноразово мав справу.

– Цей пандус розташований посеред Черкас. Але у нього настільки гострий кут, що виїхати самостійно – нереально. Коли я з нього спускався – дивом втримався у візку. Мене ледь не вбив той спуск, – розповідає черкасець.

Однак вузькі й круті підйоми – не єдина проблема черкащан, пов’язана з пандусами. Складнощів під час пересування додає поріг, який облаштовують на кожному спуску.

– Висота такого порогу між асфальтом і пандусом – близько п’яти-десяти сантиметрів. Здається, що небагато, але на візку, колеса якого й так невисокі, виїхати дуже важко. Навіщо так роблять – не знаю. Зазвичай я називаю подібні пороги “падло-бордюрами”, – жартує Максим.

ВОДІЇ АВТОБУСІВ НЕ ПОМІЧАЮТЬ “ВІЗОЧНИКІВ”, А ІНКОЛИ НЕ ДАЮТЬ ЇМ ЗАЇХАТИ В САЛОН

Фото Максима Золотухіна

Зараз черкасець громадським транспортом не користується через пандемію. Однак зауважує, що проблеми з автобусами та тролейбусами існували завжди.

– Того року я часто їздив у громадському транспорті, мене знали водії. Буває, я їду по алеї, а вони сигналять – вітаються. Водії тролейбусів завжди ставляться до людей на візку доброзичливо. А водії автобусів – навпаки. Якщо перші можуть вийти з-за керма й допомогти заїхати у тролейбус, то водії автобусів часто роблять вигляд, що не помічають “візочників”. Я можу стояти на зупинці, махати, показувати, що чекаю саме автобус, а вони їдуть повз мене.

Неприємна ситуація виникла того року з Максимом у 21-му маршруті. Тоді він найчастіше потрапляв на двох водіїв, які на ньому працювали: чоловіка літнього віку і молодого хлопця.

– Старший мені завжди допомагав – якщо не було кондуктора, то сам виходив і допомагав потрапити в салон. А молодий водій ставився дуже негарно, – розповідає Максим Золотухін. – Пам’ятаю, як колись чекав на автобус. Бачу, що їде – я помахав, автобус зупинився. Я доїхав до нього і став чекати, коли водій розкладе пандус, щоб я міг заїхати. А він ні опустив його, ні допоміг чимось – просто зачинив двері переді мною і поїхав далі. Потім він кілька разів навіть проїжджав повз, коли бачив, що стою лише я на зупинці.

Тоді у ситуацію втрутився молодший брат Максима, який став свідком поведінки водія. Черкасець каже, що після розмови брата з водієм той не лише почав зупинятися заради одного нього на зупинці, а й виходив і розкладав пандус перед Максимом, а інколи навіть допомагав йому заїхати в салон.

Заступник міського голови Черкас із питань транспортної реформи Павло Мосійчук каже, що всі пандуси у Черкаському громадському транспорті – механічні. І опускати пандуси для людей із візками (або які на них пересуваються) – обов’язки водія чи кондуктора, якщо такий працює на рейсі.

– На багатьох маршрутах курсують автобуси та тролейбуси, облаштовані пандусами. Зі 100 одиниць тролейбусів пандуси наявні у 28. Через карантин дещо зменшилася кількість автобусів, у яких встановлені пандуси. Але вони наявні на маршрутах № 6, 8, 21, 25, 26, 28, 29 і 31, – розповідає Павло Мосійчук.

“ЯКЩО ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ МАЮТЬ РІДНЮ, ТО СОЦЗАХИСТ ПРО НИХ ПІКЛУЄТЬСЯ ЛИШЕ ЗА ГРОШІ”

Фото тематичне

Соцпрацівники до Максима Золотухіна не навідуються. Хлопець каже, що для допомоги доводиться кликати брата, який живе на іншому кінці міста. Причина у тому, що люди з інвалідністю нікому не потрібні.

– Брат до мене їде лише для того, щоб спустить із першого поверху і через декілька годин підняти мене назад до ліфта. Мама з цим допомогти не може – вона 55-го року народження, їй і так важко. Тому єдиним варіантом, який би полегшив їй життя, були б послуги соцпрацівника. Але це дуже дорого коштує – від 5 тисяч гривень. І оплачує не держава, а сама людина з обмеженими можливостями, – розповідає Максим.

У департаменті соцполітики ЧМР пояснюють: послуги з постійного догляду (вивезення на вулицю, дотримання особистої гігієни, годування, прийом ліків) особам із інвалідністю міськими соціальними закладами не надаються.

– Право на безкоштовне отримання соціальної послуги догляду вдома мають громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, які досягли 18-річного віку, які не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Таким громадянам готують їжу, прибирають оселю, доставляють продукти харчування та лікарські засоби, які купують за кошти людини з інвалідністю, оплачують комунальні послуги (також за її кошти). Однак ці послуги надають не щоденно і не повний день.

Якщо громадяни, які потребують отримання соціальних послуг, мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, то соціальні послуги вони отримують лише на платній основі.

ЯК І ДЕ НАВЧАЮТЬСЯ ЧЕРКАСЦІ, ЯКІ ПЕРЕСУВАЮТЬСЯ НА ІНВАЛІДНИХ ВІЗКАХ?

Ексочільник департаменту освіти та гуманітарної політики ЧМР Сергій Воронов розповідає, що на сьогодні на візках пересуваються десятеро учнів черкаських шкіл.

– Діти навчаються у школах № 3, 10, 25, 34, 7, 15 і 33. Вони повністю облаштовані для інклюзивного навчання. У них створені всі належні умови для інклюзивної освіти. Пандусами також облаштовані й інші школи (№ 5, 6, 12, 19, 22, 24, 26, 28, 30, 32), які разом становлять 17% навчальних закладів Черкас.

Вищу освіту черкащани можуть здобути і в університетах міста – ЧНУ ім. Богдана Хмельницького й ЧДТУ. Вони облаштовані для того, аби заклади відвідували люди з інвалідністю.

У Департаменті соцполітики ЧМР наголошують, що особи з особливими освітніми потребами, які досягли 18-річного віку, можуть вступити і до Черкаського вищого професійного училища будівельних технологій на спеціальності штукатура, маляра, плодоовочівника-квітникаря тощо.

ВІДПОЧИНОК У МІСТІ ДЛЯ ЛЮДЕЙ НА ВІЗКАХ МОЖЕ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ХАЛЕПУ

Максим Золотухін розповідає, що у багатьох сферах життя про людей із інвалідністю просто забувають. Одна з цих сфер – громадські туалети.

– По всіх Черкасах громадських туалетів лише два. Один – у “Любаві” на першому поверсі. Інший – у зоопарку. В обох місцях їх зробили зручними і комфортними, тому впоратися можна самому. Але ж їх лише два. У закладах харчування таких вбиралень немає – там кабіни настільки маленькі, що навіть візок не пролізе. Іноді буває, що й у саму вбиральню, а не в кабінку, неможливо втиснутися на візку.

Черкащанин каже, що міська влада не турбується про це навіть під час проведення якихось масових заходів, які відвідують люди, які пересуваються на візку.

– Колись я був на якомусь великому святі в Черкасах – Дні міста або Дні Незалежності. Було дуже людно, я захотів у туалет. Під’їхав до декількох працівників Будинку Торгівлі – сказали, що в ньому такого немає. Порадили поїхати в “Макдональдс”. Але там також немає подібних туалетів і двері настільки вузькі, що я не зміг проїхати на візку. У ТРЦ “Хрещатик” також немає вбиралень для людей, які пересуваються на візку, лише звичайні.

Директор КП “Дирекція парків” Андрій Куча каже, що в парках громадські туалети для людей із інвалідністю облаштовані. Щоправда спочатку їх потрібно знайти.

– Комфортно відпочити можна у парку “Сосновий Бір” (там туалет знаходиться в районі однойменної зупинки), у “Парку Хіміків”, у “Долині троянд” (орієнтовно туалет для людей із інвалідністю знаходиться біля будинку охорони по вулиці Гагаріна). Також він є на “Казбетському”, “Митницькому” і на “Соснівському” пляжах.

На “Митницькому” пляжі люди з інвалідністю тепер можуть і купатись. Там встановлений підйомник, на який відпочивальник сідає і рятувальники його переміщують у воду. Однак рятувальник Михайло каже, що люди цього року майже не цікавились підйомником.

– Дехто соромився, дехто просто відмовлявся. Але багато людей ще обурювались через напис на підйомнику, що користуватися ним можуть лише “інваліди” – мов, це неетично. Хоч нікого не хотіли образити, але люди почувають себе, мабуть, некомфортно, коли їм доводиться користуватися таким пристроєм, – каже рятувальник.

ЧИ ГОТОВІ МІСЬКІ ЛІКАРНІ ДО ВІЗИТІВ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕСУВАЮТЬСЯ НА ВІЗКАХ?

У департаменті соцполітики Черкаської міської ради розповідають, що всі заклади охорони здоров’я в Черкасах повністю облаштовані для того, щоб їх відвідували люди з інвалідністю. Мова і про пандуси, їх відповідність нормам і достатня кількість, зручні ліфти та спеціально обладнані громадські туалети.

– За попередні роки ми провели капітальні ремонти всіх існуючих пандусів, облаштували вбиральні для осіб із інвалідністю, які пересуваються на візку, щоб їм було зручно ними користуватися.

Фото тематичне

На першому поверсі будівлі КНП «Перший Черкаський міський центр ПСМД» влаштували пандус, оформили фасадні вивіски шрифтом Брайля, замаркували східці жовтою фарбою.

Облаштовують, за їх словами, і зовнішні конструкції.

– На території КНП «Третя Черкаська міська лікарня» облаштували стоянку з твердим покриттям для автомобілів відвідувачів, також там передбачені та промарковані місця для паркування машин, якими керують особи з інвалідністю, – повідомляють журналістам “Про все”.

Однак очільниця ГО “Життя без бар’єрів” Леся Валяєва каже, що в Черкасах доступні не всі заклади охорони здоров’я чи будівлі, в яких проводять реабілітацію людей з інвалідністю.

– У Черкасах є чудовий реабілітаційний заклад “Астра”, але для людей, які пересуваються на візку, тяжко без сторонньої допомоги потрапити в приміщення. Користуватися басейном вони також там не можуть. Черкаси не дружні до маломобільних категорій населення. Пішов другий рік, як міська програма “Простір без бар’єрів” припинила своє існування – влада не вбачає потреби в ній, – пояснює пані Леся. – Доступність повинна починатися від дверей будинку і продовжуватися у під’їзді, прилеглій прибудинковій території, на зупинці, в транспорті і в установі, де людина хоче отримати послугу чи купити якийсь товар.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ У ЛЮДЕЙ ІЗ ІНВАЛІДНІСТЮ МАЮТЬ БУТИ ЗАПЛАНОВАНІ

У випадку, якщо людині з інвалідністю стає зле, громадський транспорт – не вихід. Тоді у черкащан лишається два варіанти, як дістатися у медзаклад для отримання допомоги: швидка або інватаксі. Черкасець Максим Золотухін випробував обидва варіанти.

– Декілька років тому я викликав швидку і хочу сказати, що вони зовсім не облаштовані для перевезення людей із інвалідністю. Можливо, щось змінилося за декілька років, але тоді я ледь доїхав до лікарні – візок кидало з боку в бік, його ніяк не могли зафіксувати. Стінки залізні і битися об них було боляче, – згадує хлопець.

Натомість для того, щоб скористатися послугою інватаксі, її потрібно замовляти за декілька днів наперед. Однак що робити у надзвичайних ситуаціях, коли транспорт потрібен терміново – невідомо.

Фото тематичне

– Послуги цього таксі потрібно замовляти на конкретний час за 2-3 дні. Навіть якщо потрібно викликати терміново машину – інклюзивне таксі не приїде, – розповідає Максим.

У пресслужбі черкаського “Інватаксі” інформацію підтверджують. Однак пояснюють, що така вимога існує через велику кількість людей, яким потрібна послуга, і малою кількістю машин.

– За умовами нашої служби, викликати інватаксі можна не пізніше, ніж за день наперед. Тобто послуги “сьогодні на сьогодні” немає. Якщо я сьогодні прийму замовлення, то це тільки на завтра, не раніше.

Для того, щоб скористатися послугою, потрібно оформити документи, які свідчать про певну категорію інвалідності людини. Такий пакет документів необхідний, аби водії інватаксі пересвідчилися, що перевозять лише людей на кріслоколісному транспорті. Виняток – особа, яка їх супроводжує.

ЯК МІСТЯНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ МОЖУТЬ ВИЇХАТИ З ЧЕРКАС?

Фото тематичне

Ще складніше, якщо особа, яка пересувається на інвалідному візку, бажає поїхати в інше місто. Тому що зробити вона це може або на власному спецтранспорті, або на потязі.

Відтак один із небагатьох доступних вагонів – у складі нового дизель-потяга Черкаси – ст. ім. Шевченка. В одному з вагонів вмонтований пандус, який за потреби можна опустити і підняти по ньому людину на інвалідному візку.

Якщо ж поїздка запланована за межі Черкаської області, особа з інвалідністю може замовити спецвагон. Він значно відрізняється від класичного – у ньому ширший проїзд, є вбиральня для людей, які пересуваються на візку, спеціальні пристрої, які допомагають комфортно себе почувати під час поїздки. Також у ньому є купе, повністю облаштоване для перебування в ньому людини, яка пересувається на інвалідному візку, і місця для кріслоколісного транспорту.

– Щоб замовити спецвагон, потрібно написати заяву черговому по вокзалу за 45 діб до відправлення. У ній зазначити дату відправлення з Черкас і дату повернення, вказати, який це буде потяг, чи буде супровід. Потім звернення надсилають у Київ, де його розглядають і ухвалюють. У столиці до потягу кріплять спецвагон. У ньому вже встановлений підйомник, завдяки якому людину на візку піднімають всередину потяга. Послуга додаткового вагону – безкоштовна, – пояснюють у пресслужбі “Укрзалізниці”.

У звичайному вагоні крісло може застрягнути або навіть не проїхати у проході. Однак якщо він вузький, то людині з інвалідністю допоможуть піднятися всередину вагону та спуститися з нього працівники “УЗ”.

“МИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ”

Максим Золотухін розповідає, що Черкаси щиро любить. І містян, і водіїв громадського транспорту, і парки та сквери міста.

– Я люблю їздити Черкасами, дивитися на них. Місто дуже гарне. Але воно недоступне для людей, які пересуваються на візках. На жаль, в Україні про нас забувають. Усім байдуже.

Аліна Євич