Підʼїзд української багатоповерхівки — жах для маломобільних людей. Чому зміни потрібні саме зараз

Підʼїзд української багатоповерхівки — жах для маломобільних людей. Чому зміни потрібні саме зараз. альбом безбар’єрних рішень, мобільність, місто, підʼїзд, інвалідність

Безбар’єрне місто: Найважче — це усвідомити необхідність змін, пише NV.

Нещодавно в Україні презентували Альбом безбар’єрних рішень — практичний посібник для проєктувальників та архітекторів публічного простору, розроблений урбан-бюро Big City Lab. Попереду у країни велика робота — не тільки зі створення безбарʼєрного середовища в Україні, а й з усвідомлення необхідності створювати це середовище. І не факт, що друге легше за перше.

Неможливо зробити місто зручним окремо під кожного. Але можна зробити його зручним для всіх.

Наші міста, подвірʼя, будинки за часів радянського союзу будувалися так, щоб зробити людей з інвалідністю невидимими. Радянці прагнули створити ілюзію світу, де всі бадьорими рядами йдуть у світле майбутнє. Площі, вулиці, прибудинкова інфраструктура, облаштування будинків — все це було зроблене так, щоб зі своїх чотирьох стін могла вийти тільки людина з необмеженою мобільністю.

Рік за роком культивувався міф, що вся ця безбарʼєрність взагалі нікому не потрібна, мовляв, подивіться, як всі швидко бігають сходами підземних переходів. Ті ж хто, не могли дозволити собі такої активності, роками не виходили навіть з власної квартири. Кожен з нас напевно пригадає родича, який не міг самостійно полишити помешкання через вузький ліфт, вузькі двері та чисельні сходи підʼїзду.

Підʼїзд української багатоповерхівки — жах для маломобільних людей. Чому зміни потрібні саме зараз. альбом безбар’єрних рішень, мобільність, місто, підʼїзд, інвалідністьТиповий підʼїзд української багатоповерхівки радянських часів: сходи при вході, незручний пандус для галочки, вузькі двері, у які складно потрапити і з дитячим візком, і на колісному кріслі / Фото: надано автором

Зараз Україна переживає масштабну трансформацію. Росте наша повага до себе, змінюється сприйняття України світом. Змінитися має і наше ставлення до безбарʼєрного середовища, ми маємо почати поважити право на мобільність.

Війна принесе багато людей з ампутованими, травмованими руками та ногами — і серед військових, і серед цивільного населення. Ці сильні люди мають право користуватися містом і жити повноцінним життям. Але навіть з найсучаснішими протезами зробити це при недолугому публічному просторі складно.

У TikTok я періодично бачу відео чоловіка, який втратив обидві ноги. Він без сентиментів розповідає про своє життя в нових обставинах. Мене найбільше зачепило, як він піднімався на бордюр. Звичайний зависокий бордюр українського міста. Зійти на нього, коли маєш два протези, виявилося випробуванням.

Підʼїзд української багатоповерхівки — жах для маломобільних людей. Чому зміни потрібні саме зараз. альбом безбар’єрних рішень, мобільність, місто, підʼїзд, інвалідністьНове українське житло частіше відповідає принципам безбарʼєрності, але попереду ще багато роботи. Підʼїзд на фото все ще має зайву сходинку при вході і двері є завузькими / Фото: надано автором

Але безбарʼєрність це не тільки про інвалідність. Кожен з нас щодня відчуває себе маломобільним. Втомився, тягнеш пакети з супермаркету, зазирнув в екран телефону під час руху, запотіли окуляри при вході в метро, притримуєш дитину за руку.

Взимку, наприклад, відчути себе маломобільним можна на кожному кроці. Там слизька плитка, там сходи припали снігом, ледь ідеш потопаючи у сльоті в дворі. Життя кожного з нас щодня було б легшим за безбарʼєрного середовища.

Перелік барʼєрів українських підʼїздів з Альбому безбар’єрних рішень:

Підʼїзд української багатоповерхівки — жах для маломобільних людей. Чому зміни потрібні саме зараз. альбом безбар’єрних рішень, мобільність, місто, підʼїзд, інвалідністьІнфографіка: Альбом безбар’єрних рішень, Big City Lab

Коли ми зможемо виходити з дому та пересуватися містом, не стрибаючи, не підкорюючи, і не долаючи? Залежить і від кожного з нас.

Що може зробити людина, не дотична ні до архітектури, ні до будівництва — говорити про потребу безбарʼєрності. Пояснювати друзям, чому це важливо, писати коментарі та пости у соцмережах, знімати веселі чи сумні тіктоки.

Люди, що купують квартиру, мають подумати, чи зможуть вони вийти з цього будинку з дитиною у візочку чи якщо пошкодять ногу. І голосувати гаманцем тільки за якісне житло — з безбарʼєрним простором.

Архітектори, будівельники мають відмовитися від радянських підходів, від проєктів лише заради грошей чи галочки, мають усвідомити, що містом користуватимуться різні люди. Так, це звучить наївно, але тільки через те, що попереду велика робота.

Неможливо зробити місто зручним окремо під кожного. Але можна зробити його зручним для всіх. Кожен українець має право почуватися гідно і не відчувати обмежень — зокрема через занадто високий бордюр.

Альбом безбар’єрних рішень — це практичний посібник для проєктувальників та архітекторів публічного простору, який рекомендує та на прикладах ілюструє, як міське середовище може бути дружнім до різних користувачів, зокрема й батьків з маленькими дітьми, людей старшого віку, людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Альбом безбар’єрних рішень створюється в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Проєкт реалізується громадською організацією Безбар’єрність спільно з Мінрегіон у рамках проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні ІІ», який виконує німецька урядова компанія «Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH» за фінансування Урядів Німеччини та Швейцарії. Розробником Альбому безбар’єрних рішень виступає урбан-бюро Big City Lab.

Анна Денисенко
Кураторка проєкту міських досліджень ЛУН Місто

Спеціально для NV Бізнес

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*