Що таке доступність будинків і кому вона потрібна?

До початку Євробачення 2017 у Києві залишаються лічені дні, а питання доступності столичних будівель досі постає дуже гостро. При цьому більшість українців навіть не розуміють, що таке ця «доступність» і навіщо вона їм. У даній публікації ІА «КНК Медіа» відповість на ці запитання.

Кілька місяців тому мене було запрошено до участі в панельній дискусії в якості експерта з питань доступності. Коли я готувала презентацію щодо реалізації офіційною Україною положень Конвенції про права осіб з інвалідністю (надалі — Конвенція), то попросила своїх родичів і знайомих з різних куточків країни надіслати фотографії будівель їхніх міст, доступних та не дуже. Яким же було моє здивування, коли навіть ті, чия рідна людина з дитинства пересувається інвалідним візком, не розуміли мого прохання. «Що таке «доступна» будівля? І як я зрозумію, що вона така?», — запитували вони мене.

Відповідь проста: доступна будівля та, шлях до якої, а також перебування в ній є безпечним і комфортним. Саме таке визначення міститься в ДБН В.2.2-17-2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», затверджених Мінбудом України і чинних з 1 травня 2007 року (надалі — МГН). При цьому до МГН документ відносить усіх тих, хто відчуває труднощі при пересуванні чи орієнтації в просторі, але не лише людей з інвалідністю, як звикли думати пострадянські українці. Таке переконання відображають районні поліклініки, де ліфти не зупиняються на другому поверсі, п’ятиповерхові «хрущівки», в яких ліфти не передбачалися взагалі, та дитячі магазини, розташовані на других поверхах торговельних центрів, куди ведуть ескалатори зі знаками перекресленого візка. А між тим, до названих груп належать також вагітні жінки, люди похилого віку, люди з дитячими візками і ті, хто має тимчасове порушення здоров’я (наприклад, зламану ногу чи утруднену ходу після операції).

Так, 28 квітня відомий адвокат і блогер Клим Братківський розповів на своїй сторінці в мережі Facebook, що пошкодив коліно і, кульгаючи на одній нозі та пересуваючись містом від лікаря до лікаря, зрозумів, як почуваються «люди з обмеженими можливостями». Коментатори під цією публікацією також поділилися своїми міркуваннями: «А каково мамашкам с колясками и колясочникам!?!», — обурилася користувачка Наталія Панченко.

З цієї історії випливає, що питання доступності будівель — це питання комфорту кожного мешканця України або її шановного гостя. Це підтверджує ст. 2 Конвенції, в якій ідеться про універсальний дизайн, що дозволяє користуватися предметами, обстановками та послугами всім незалежно від наявності чи відсутності інвалідності.

Що ж до основних ознак, які дозволяють назвати будівлю доступною, то про це ІА «КНК Медіа» розповість у наступних публікаціях.

Наталія Мороцька

KNK.media