Аутизм не лікується медикаментами

Ельвіра Попова | Фото: Ілона Чорногор

170 тисяч гривень, які держава виділила на препарат для дітей-аутистів Полтавщини, це найменше, що вона могла зробити

В цьому році держава вперше виділила кошти на лікування дітей з аутизмом. На державні кошти закупили препарат «Рисполепт», який, як говорять медики, не лікує (медикаментозного лікування для цих дітей взагалі немає), а прибирає симптоми.

Про те, яка державна підтримка потрібна дітям з аутизмом, та які результати дає «Рисполепт» нам розповіла Ельвіра Попова, співзасновник полтавського центру реабілітації дітей-інвалідів дошкільного віку «Соняшник».

— У великих містах зросла якість діагностики і виявлення дітей-аутистів. В нас, у Полтаві, цього практично немає. Ступінь аутизму буває різним, інколи із супутніми захворюваннями. Аутизм — це стан пожиттєвий, позбутися його неможливо. Є діти, яких називають високофункціональними аутистами, вони мають всі шанси піти в звичайну школу, підростаючи, можуть працювати. Просто в них залишається трішки дивна поведінка. Закордоном високофункціональних аутистів залюбки запрошують на роботу в різні комп’ютерні компанії, вони стають хорошими програмістами.

Статистика говорить, що на 6 аутистів тільки 1 високофункціональний. Тобто, один піде в школу і знайде роботу, а інші будуть потребувати постійного соціального супроводу.

— Як «Рисполепт» може допомогти дитині з аутизмом? Чи доцільно, що держава на його закупівлю для однієї Полтавської області витратила 107 тисяч гривень?

— Медикаментозне лікування аутизму — це відгомін радянських часів. Справа в тім, що є декілька моделей відношення до людей з інвалідністю: медична модель передбачає, що якщо людина хвора, вона потребує медикаментозного лікування однозначно. Є соціальна модель відношення, яка полягає в тому, що людина з інвалідністю — це просто особлива людина, для якої потрібно створити спеціальні умови, щоб вона могла нормально функціонувати.

В нас все ж таки медична модель домінує. Коли людина отримує якісь особливості в своєму розвитку, набуває статус хворого, а хворого потрібно лікувати.

На жаль, аутизм не лікується. Медикаменти можуть покращити сон, кровообіг і насичення мозку киснем, можливо, якісь кишкові розлади наладити. Тому що у аутистів часті проблеми з травленням. В своїй практиці я не зустрічала випадків коли дитина приймала препарати і не навчаючись покращила свої показники. Діти, з якими постійно займаються, навіть без медикаментів однозначно покращують свої показники в розвиткові.

Діти з аутизмом дуже для держави не вигідні. Дорого коштує їх навчання і все, що пов’язане з подальшим життям. В нас на низькому рівні знаходиться діагностика, а погана діагностика — це невчасне надання допомоги. Той вік, коли можна зменшити інвалідизацію часто упускається. А вирісши дитина буде потребувати сторонньої допомоги.

Але, навіть якщо б і була рання діагностика, от виявили ми аутизм як можна раніше, наприклад в рік, і починаємо займатися по спеціальним програмам у спеціальних центрах та школах. Але ж вони дуже дорогі. Дорогі настільки, що в розвинених країнах державних шкіл для аутистів практично немає, вони всі або приватні, або громадські чи церковні. Тому, ліки — це найменше, що держава може зробити для наших дітей. Але, з іншого боку, це хоч якийсь крок, раніше на них взагалі уваги не звертали.

— Останніми роками активно почали обговорювати лікування за допомогою тварин, наскільки воно ефективне?

— Хоча я сама й займаюсь каніс-терапією (авт.: в роботі з дітьми в центрі допомагає бежевий лабрадор), ця собака спеціально відібрана і навчена для роботи. Я всім говорю, що будь-яка тварина, яка подається як терапевт, має бути частиною великої-великої роботи. Тобто, якщо ви сидите дома, нічого не робите і збираєте гроші на іпотерапію (авт.: лікування за допомогою коней), а потім поїхали, курс позаймалися і знову нічого не робите, то це просто викинуті гроші. Ті люди, які приймають таких дітей на терапію, часто займаються викачкою грошей. Я вважаю, що на терапію потрібно приймати тільки тих дітей, які окрім тварин займаються в реабілітаційних центрах, там де надається систематичне навчання і плюс тварини, тільки тоді буде результат.

— Батьки можуть самі обрати собаку і вивчити її, щоб працювала з дитиною-аутистом?

— Можна, домашня собачка і не потребує знання спеціальних команд, вона звикає до дитини, дитина до неї. Але батьки повинні пам’ятати, що тварину потрібно серйозно виховувати, щоб до дитини з інвалідністю на голову не звалилася ще й неслухняна собака.

Ілона Чорногор

«Полтавщина»