Інклюзія на телебаченні

Інклюзія на телебаченні. діна ібрагімова, проект ми в ефірі, телеведучий, інвалідність, інклюзія

Як діти для дітей створюють пізнавальні та розважальні телепередачі

Інклюзія на телебаченні. діна ібрагімова, проект ми в ефірі, телеведучий, інвалідність, інклюзіяФото-прев’ю проекту Ми в ефірі

Улітку цього року 36 дітей з України візьме участь у культурно-мистецькому проекті «Ми в ефірі». Його особливість у тому, що мрія спробувати себе в ролі телеведучого, попрацювати в кадрі здійсниться у дітей з інвалідністю. Проект став можливим за підтримки Українського культурного фонду. Детальніше про нього розповіла голова громадської організації «Громадське дитяче інтернет-телебачення і радіо «Веселка TV» Діна Ібрагімова.

– Діно, як вам працюється з дітьми з інвалідністю? Мабуть, робота потребує особливих підходів – щоб вони Вас зрозуміли і команда – їх?

– У мене великий досвід роботи з такими дітьми ще з Луганська. Сьогодні часто стало звучати слово «інклюзія». Багато хто не розуміє цього терміну, по-своєму інтерпретує. Тому ми вирішили звертатися до інклюзії, подивитися, чи можна зробити її на телебаченні; ввести дітей в кадр, щоб вони там попрацювали, як працюють телеведучі. Досвід роботи з дітьми на телебаченні – понад 15років, більше, ніж 10 років – в педагогіці і вихованні. До цього у нас було ще два проекти всеукраїнського масштабу. Все почалося з Луганська, коли у 2010 році ми попросили дітей з вадами зору зачитати аудіокнижки. Ми двічі випускали свої маленькі диски для таких дітей. Також у 2018 році начитували книжки для дітей з вадами зору за підтримки УВКБ ООН: проект називався «Слухаємо з «Веселкою TV» (працювало 20 дітей-переселенців).

Тепер, коли ми подавалися на новий проект за підтримки Українського культурного фонду, подумали, що нам цікаво попрацювати з дітьми у напрямку, який пов’язаний із телевізійним мистецтвом. Але щоб не про дітей розповідати і про їхню біль, хоча це теж важливо, а дати можливість дітям з інвалідністю проявити себе, адже вони можуть багато чого робити. Багато дітей мріяло «потрапити в телевізор».

– Якого віку ці діти?

– Від 7 до 16 років з усіх регіонів. Буде й одна 6-річна. За умовами, ми повинні були працювати із 15 дітьми, а вийшло, що зараз їх у нас – 36. Є діти з Одеси, Полтави, Вінниці, доєднаються з Попасної, Рубіжного, Золотого, Слов’янська, Слов’яно-Сербська, також – луганські переселенці, які проживають у Києві. До 21 серпня ми повинні зняти три телевізійні програми. 10 серпня буде презентація, а далі демонструватимуться на нашому каналі «Веселка TV», який має вже понад 14 тисяч фоловерів і шість мільйонів переглядів. Також декілька каналів сказали, що теж демонструватимуть наші телевізійні роботи

– Як вдасться задіяти всіх дітей у телепередачах?

– Буде три телевізійні програми по 12-15 хвилин, вони розділятимуться на три рубрики: «Ми знаємо», «Ми робимо», «Ми граємо». Перша рубрика – пізнавальна, у якій діти розкриватимуть теми, пов’язані із народознавством (наприклад, історія вишитої сорочки). У рубриці про гру діти виконуватимуть ролі персонажів українських казок, у рубриці «Ми робимо», зокрема, робитимуть пташок для короваю, різдвяний дідух тощо.

– Кого із спеціалістів ви залучаєте до проекту для супроводу дітей?

– У нас завжди обов’язково працює психолог, щоб підтримати і дитину, і батьків. Із дітьми, які не бачать і не чують, допомагають відповідні спеціалісти.

– Ви – переселенка з Луганська. Розкажіть, будь ласка, про Ваш досвід адаптації до столиці. Звідки це бажання працювати з дітьми?

– У далекі часи я буда членом команди КВК «Ворошиловські стрілки». Ми були фіналістами 1994 року. У школі працювала з дітьми з 1984 року. Починаючи з 2005 року, у Луганську на телеканалі «Веселка» почала працювати з дітьми, набиралася досвіду. Далі пішли наші роботи, програми, фестивалі, перемоги не тільки в телевізійних конкурсах , а й в мультиплікації, кіно. У 2014 році, як всі, переїхала «на два тижні», з тих пір там не була. Коли ми зрозуміли, що їхати нам вже додому не вдасться, що перше вересня наступає, у Києві знайшла коло людей, які захотіли працювати зі мною. Ми знайшли приміщення, виграли грант ПРООН, створили студію і продовжуємо стезю «Веселки».

Оксана Миколюк

«День»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*