Любов Кукуруза: “Одна з найбільших проблем незрячих – працевлаштування” (ВІДЕО)

Любов Кукуруза: “Одна з найбільших проблем незрячих – працевлаштування” (ВІДЕО). утос, незрячих, порушенням зору, шрифтом брайля, інвалідністю

1_18_2_srjseywfcwa_147655423940_1

15 жовтня в Україні відзначають міжнародний день білої тростини, яка є символом сліпоти.

З нагоди відзначення цього дня, ми зустрілись і поговорили із головою правління Львівської обласної організації Українського товариства сліпих (УТОС) Любов Кукурузою.

Вона розповіла 032.ua про те, з якими проблемами найчастіше стикаються люди з порушенням зору та наскільки наше місто пристосоване до потреб незрячих.

Зазначимо, що сьогодні громадська організація УТОС об’єднує інвалідів першої та другої груп за зором і має більше, як 80-річну історію свого становлення і розвитку. На Львівщині товариство налічує близько 2175 людей з порушенням зору.

Якщо говорити про спеціальне технічне обладнання, наскільки сьогодні УТОС у Львівській області забезпечене книгами із шрифтом Брайля та аудіокнигами?

Звичайно, того що є у наших бібліотеках недостатньо. Вже другий рік поспіль держава не виділяє коштів на книги шрифтом Брайля, а друк дуже дорогий. Така книга в середньому коштує 200-300 гривень. І раніше їх друк завжди брала на себе держава.

Якщо говорити про аудіокнижку кошти теж поки що не виділяється коштів, але ми шукаємо благодійників. Тому такі книжки все одно озвучуються. Є багато громадських організацій, в тому числі наша громадська організація, яка самотужки озвучує такі книжки. Ми розуміємо, що це є непрофесійно, тому що не завжди люди, які є начитують є професіоналами, філологами. Хоч ми старається брати на озвучку людей із філологічною освітою.

Є навіть громадські організації, які пробують друкувати книжки шрифтом Брайля, але друкуються вони на офісних брайлівських принтерах і все одно виходить не та якість, яка б мала бути. Тому така книжка не буде довго жити, а ще ніхто не відповідає за якість і точність, тому часто у книгах можуть бути помилки.

Скажіть, Львів змінився для незрячих за останній рік?

Звичайно, що змінився. Хочу сказати, що Львів взагалі змінюється в кращу сторону. У нас озвучені світлофори. Їх спершу було декілька, а тепер з кожним роком їхня кількість збільшується. Та ж тактильна плитка, яка появилась цього року на вулицях міста. Львів змінився для незрячих людей – став більш прихильним, доступним, але наразі нам цього далеко недостатньо.

1_18_2_90ee85ba8c27afc302537511bccf114c_2

Розкажіть, будь ласка, з якими проблемами найчастіше стикаються сьогодні незрячі у Львові?

Проблеми незрячих, як в Україні, так і у Львові майже у всіх однакові. Насамперед, це неповна адаптація вуличної мережі для незрячих. Якщо говорити про направляючу плитку, то її наразі немає. Направляюча – це та плитка, яка показує людині з порушенням зору, куди їй треба рухатись, вона інформує людину. Було б дуже добре, щоб людина з порушенням зору знала, що попереду буде світлофор. Сподіваюся направляюча плитка таки буде у Львові.

Ще одна проблема – неадаптована транспортна мережа. Якщо електротранспорт у нас увесь озвучений, то автотранспорт ні. Озвучки працюють тільки на деяких низькопідлогових автобусах в тестовому режимі. Також проблему становлять виносні щити, рекламні бігборди і автотранспорт, який припаркований на тротуарі. Незрячих дезорієнтує, коли перед ним на тротуарі є якась перешкода. Звісно, найчастіше перехожі допомагають обійти припаркований транспортний засіб, але людина в такому випадку може дезорієнтуватися і їй важко потім йти туди, куди вона прямує.

Окрім цього, наша велика проблема – це працевлаштування. На превеликий жаль, праця незрячої людини є все таки є неконкурентноздатна. Щороку у нас близько 20 студентів закінчують вищі навчальні заклади, але знайти роботу їм дуже складно через те, що держава практично не стимулює працедавця брати на роботу людину з інвалідністю. Про це державі потрібно було б подумати, адже людина з інвалідністю найбільше захищена та – яка є працює.

Чому, на вашу думку, багато працедавців не готові взяти на роботу людину із порушенням зору?

На превеликий жаль людині з проблемами зору дуже важко працевлаштуватися, оскільки немає мотивації працедавця. Окрім цього для незрячого все таки треба адаптувати робоче місце. Зокрема, потрібно, щоб в комп’ютері стояла програма, яка б все озвучувала і людина самостійно могла працювати. Поки що держава не мотивує працедавця і дуже важко людям з проблемами зору працевлаштуватись. Працевлаштовані лише одиниці.

Наскільки Львів, порівняно з іншими містами країни, пристосований для комфорту незрячих?

Львів все таки, порівняно з іншими містами є одним із найбільш адаптованих для незрячих. Особливо, якщо йде про мова про комплексний, системний підхід.

У Львові так багато кав’ярень і ресторанів. Скажіть, вони пристосовані до потреб незрячих?

Напевно, що ні. Колись у 2008 році ми працювали з Гільдією рестораторів, ми навіть проводили тренінги для офіціантів, як працювати з незрячими. Були також спроби навіть шрифтом Брайля меню друкувати, але шрифт Брайля – це теж не панацея, бо ним володіє 20% незрячих і здебільшого молодь. Але друкувати меню шрифтом Брайля виявилося дорого, бо воно постійно оновлюється. Як варіант можна робити меню в електронному варіанті. Якщо воно буде у доступній формі його можна буде прочитати. Також хотілося, щоб сьогодні хоч сходинки були промарковані і персонал був обізнаний про те, як обслуговувати людей із порушенням зору.

Як ви ставитесь до того, що львівські водії вимагають обмежити права пільговиків?

Ми категорично проти. Ми навіть категорично проти адресної допомоги, тобто монетизації пільг на транспорт. У людей з порушенням зору дуже мінімальні пенсії і тому для нас є дуже важливо, що нас не позбавляли пільг на користування громадським транспортом. Таке рішення означало б частково закрити ту людину з інвалідністю в хаті, тому що якщо дадуть їй якісь невеличкі кошти, а вони будуть точно невеликі – це знову десь «закриє» людину із порушенням зору у чотирьох стінах. Люди будуть менше виходити на вулицю і менше користуватись транспортом. А значить будуть менше відвідувати різноманітні заходи, навчання, курси тощо. Собі важко уявити, але незряча людина, коли заходить у транспорт не бачить, хто біля неї стоїть. У такому випадку вона постійно має знати, яка купюра у неї є. Окрім цього, вона простягає гроші і не знає кому, не знає чи отримає решту. Є й багато нечесних людей.

Коли ж їй доводиться користуватися громадським транспортом без супроводу то вона мусить просити у когось із тих, хто в автобусі допомоги, а не завжди є зручно, а інколи навіть і принизливо. Коли йдеться про людей, які звикли все таки користуватися допомогою супроводжуючого – це означає, що вони повинні платити не тільки за себе, а й за нього.

Коли, на вашу думку, Львів зможе стати комфортнішим для незрячих людей і бодай частково полегшити їм життя?

По-перше, коли відбудеться адаптація вуличної мережі. По-друге, коли перед кожним пішохідним переходом буде попереджувальна тактильна плитка, коли кожен світлофорний об’єкт буде озвучений. По-третє, коли кожен транспортний засіб буде озвучений. По-четверте, коли будуть зняті ці всі бар’єри про які, я говорила. Часто і літні майданчики є одним із бар’єрів, які заважають нам рухатися містом. Ще Львів зможе стати комфортнішим, коли всі заклади харчування та інші заклади будуть обладнані світловими маячками. Тоді незрячий буде знати в якому напрямку він має рухатись і де відчиняти двері. Окрім цього місто полегшить життя незрячим, коли перша і остання сходинка будуть промарковані контрастним кольором. Тоді, напевно, ми зможемо сказати, що Львів для нас є більш прихильним.

Розмовляла Ірина Труш

www.032.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*