Не схожі на інших

Не схожі на інших. аутизм, аутистичного спектра

1_27_4image3276204

Відділення психоневрології для дітей раннього віку з орфанними (рідкісними) захворюваннями діє в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології понад шістдесят років. Тут, зокрема, лікують одну із сучасних патологій — розлади аутистичного спектра (РАС) у дітей. Докладніше про цю недугу в розмові з керівником відділення, президентом Асоціації дитячих неврологів України доктором медичних наук, професором Л. Г. Кириловою.

— Людмило Григорівно, чи має щось спільне патологія, яку лікують у вашому відділенні, з аутизмом?

— Буває, це захворювання неправильно трактують. У дітей раннього віку, тобто до трьох років, частіше зустрічається не аутизм, а розлади аутистичного спектра. Це абсолютно не одне і те ж. Аутизм — захворювання психічне, а РАС — неврологічне. Відповідно такі діти повинні потрапляти не до психіатра, а до невролога.

— Які ознаки цієї патології?

— Дитина до шести місяців чи року ніби розвивається нормально, а потім починає втрачати раніше набуті навички. Стає некерована, гіперактивна, їй важко перебувати в соціальному середовищі. Малюк часто шукає усамітнення, йому не цікаво спілкуватися з оточуючими. Він замикається у собі. При цьому втрачається взаєморозуміння з рідними. Складається враження, що дитина не чує. Насправді слух у неї нормальний, вона просто губить зв’язок з навколишнім світом. Один із таких важливих моментів — дитина перестає дивитися в очі співрозмовнику.

— Все це, безумовно, повинні помічати батьки…

— І не тільки це. Вони мають звертати увагу й на розлади мови. Якщо раніше дитина правильно вимовляла слова, то за короткий час починає їх забувати, шепелявити. Потім з’являється така собі стереотипна поведінка, не притаманна здоровій дитині, — малюк прицмокує, видає звуки ротом, клацає пальцями, вдає, нібито миє руки.

— Кажуть, таким діткам властива ще й компульсивна поведінка. Що це таке?

— Це означає, що малюк, не роздумуючи, може пожбурити будь-яким предметом в оточуючих, кинути ним в екран телевізора, віконну шибку. Повторюся, стає некерованим. У нього з’являється аутоагресія — може покусати руки співрозмовнику, куйовдити собі волосся на голові, обгризати нігті, робити неадекватні рухи.

Відхилення часто спостерігаються і в харчових уподобаннях. Дитина хоче їсти лише одноманітну їжу і відмовляється від тієї, яку раніше споживала. Скажімо, супи, манну кашу. Натомість жуватиме хліб, виникають дивні уподобання тощо.

Дуже важливо батькам звернути увагу на порушення сну в цей період. Ще донедавна дитина спала добре, а тепер сон неспокійний, вона часто підхоплюється, розмовляє уві сні.

У таких випадках батьки мають негайно звернутися до лікаря- невролога. Зволікати не можна. Останнім часом ми постійно говоримо про це по радіо, на телебаченні. Наголошуємо, що із сімейними лікарями обов’язково потрібно проводити заняття, читати лекції, аби вони знали, що є таке захворювання. Що це глибоке неврологічне порушення. І сімейний лікар передусім повинен направити дитину в стаціонар до дитячого невролога для відповідного обстеження.

— В чому воно полягає?

— Насамперед потрібно зробити енцефалографію мозку. Тому що в дітей раннього віку причиною розладів мови і такої поведінки можуть бути епілептичні напади, яких батьки не бачать. Вони безсудомні й найчастіше відбуваються у нічний час. І оцей неспокійний сон, розмови під час нього можуть виявитися початком захворювання. Безсудомні напади можуть відбуватися й удень. Це особливі стани: дитина немов застигає, її погляд спрямований в одну точку. Про такі блискавичні відключення свідомості батьки мають знати і розповісти про них дитячому неврологу.

— Чи лікується недуга?

— Розлади аутистичного спектра потребують невідкладного лікування. Але призначити їх повинен тільки у спеціалізованому відділенні лікар, обізнаний з цією проблемою. Якщо дитину до трьох років не лікувати від цієї недуги, аутизм неминучий. Часом він виникає внаслідок хибної тактики ведення пацієнта сімейним лікарем, а також неправильної поведінки батьків. Вони іноді чекають, що дитина «виговориться», «переросте». Утім, час невблаганний. Тому дуже важлива обізнаність батьків, коли тільки-но ця проблема постане. І, безумовно, необхідна кваліфікована консультація профільного спеціаліста. Бо коли у дитини вже настає психіатричний аутизм, тоді, на превеликий жаль, відбувається її інвалідизація. Нині психіатри широко призначають таким дітям після досягнення ними шести років групу препаратів наркологічної дії. Ми, неврологи, категорично проти таких препаратів. Аби не допустити цього, потрібно дітей після трьох років передавати під нагляд дитячого психіатра тільки після висновку дитячого невролога. Це принципово, інакше збільшуватиметься частота інвалідності за рахунок так званого аутизму.

Розмову вів Микола Юрчишин

«Сільські Вісті»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*