У кожного свої здібності, або приклади професій, де можуть реалізуватися особи з інвалідністю

У кожного свої здібності, або приклади професій, де можуть реалізуватися особи з інвалідністю. працевлаштування, праця, професія, роботодавець, інвалідність, indoor, floor, person, furniture. A group of people sitting at a desk

Попри те, що на сьогодні законодавство захищає осіб з інвалідністю у питаннях працевлаштування, велика частина роботодавців насторожено ставляться до ідеї залучення такої категорії населення до праці на підприємстві. Деякі скаржаться, що не можуть зрозуміти, як можна використовувати працю людини з інвалідністю, яку посаду їй можна запропонувати? У статті йтиметься про приклади осіб на візках, що успішно реалізують себе у різних професіях.

Розпочнемо, мабуть, із найпоширенішого заняття для тих, хто багато часу проводить вдома, з рукоділля. Про цю професію ми поговоримо із відомою майстринею, яка спеціалізується на виготовленні іграшок Іриною Пономаренко.

– Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність.

– Я в’яжу іграшки гачком та вишиваю картини шовковими стрічками. Творчістю займаюся дуже давно. Мабуть, ще зі школи. Мені завжди цікаво пробувати щось нове. Згодом обрала свою специфіку – вишивка стрічками та в’язання. Зараз це не просто захоплення, а справа, яка приносить мені дохід.

В’язанням я займаюся щодня, кожної вільної хвилини. Справа в тому, що окрім в’язання я ще займаюся з дітками. Тому намагаюся розподілити час між усіма своїми справами. Але усе одно не завжди встигаю зробити усе заплановане.

– Які матеріали використовуєте в роботі?

– У роботі я використовую звичайні приладдя для рукоділля, голки, гачок тощо. Вишиваю шовковими стрічками. В’яжу різною пряжею. На сьогодні ринок пряжі доволі різноманітний, представлені виробники з різних країн.

– Як Ви дістаєте матеріали необхідні для Вашої роботи?

– Купую в магазинах, замовляю в інтернеті.

– Як реалізуєте Вашу продукцію?

– Беру участь у різних хендмейд-ярмарках-виставках. Веду групу в соціальній мережі Фейсбук, де представлені фото моїх виробів.

– Чому Вам подобається Ваша діяльність?

– Я людина творча і дуже люблю експериментувати. Іграшки кожного разу виходять різні, не схожі одна на одну.

– Ваші поради тим особам на візку, хто хотів би зайнятися аналогічною діяльністю?

– Ніколи не думати, що нічого не вийде, спершу треба спробувати не один раз, щоб був результат. Якщо є бажання, то все обов’язково вийде.

Другим видом діяльності, у якій досить легко реалізуватися, працюючи вдома, є малювання. Познайомимося із Олександрою Хуторовою, яка малює аквареллю.

– Розкажіть про Вашу діяльність.

– Я малюю аквареллю. Почала малювати випадково, як кажуть, за компанію. Це було 2006 року, в одному з клубів творчості для особливих людей. Спочатку там займалась, потім сама почала пробувати різні техніки. Найбільш цікавою й загадковою виявилося малювання аквареллю… Раніше малювала майже кожного дня, точніше уночі. Зараз згасло натхнення, тому тимчасово не малюю.

– Які інструменти та матеріали ви використовуєте у Вашій роботі?

– Папір для акварелі, іноді холст для акрилу, пензлі, фарби акварельні, іноді акрилові, олівець та гумку.

– Чи використовуєте якісь специфічні інструменти, які пристосовані саме для вас?

– Так. Наприклад, щоб папір не рухався під час роботи, я ставлю щось важке на нього. Стакан чи банку. Або коли потрібно зробити лінію, то замість лінійки в мене книга або планшет.

– Як Ви дістаєте матеріали необхідні для роботи?

– Матеріали купую через Інтернет. Наприклад, рамки та фарби. Усе інше замовляю в родичів чи друзів.

– Як Ви реалізуєте свою продукцію?

– Чесно кажучи, ніяк не реалізую. У мене було три персональні виставки. Про це навіть показували сюжет на телебаченні. Але покупців поки що не знайшлося. Мабуть, я дуже скромна і не вмію себе рекламувати.

– Назвіть найбільш знакові заходи, у яких Ви брали участь як художник.

– Перемагала у фестивалях, таких як «Обдаровані діти України», «Повір у себе» та «Осінній водограй». Перша виставка була для мене особлива, це було у Домі Природи, потім був дім Вчених и заключна виставка відбулася у приміщенні «Укрінформ». Також брала участь у різних благодійних аукціонах.

– Чому Вам подобається Ваша діяльність?

– Коли малюю, я живу! На очах картина оживає, стає цікавою та душевною.

– Ваші поради тим особам на візку, хто хотів би зайнятися аналогічною діяльністю?

– Творити – це прекрасно, не бійтесь виражати свої емоції, показувати усім своє бачення світу.

Наступні наші герої працюють у сферах, пов’язаних із новітніми технологіями. Денис Портний працює у сфері ІТ. Він займається мануальним тестуванням ПО, створенням та підтримкою сайтів на CMS. Валентина Сухарь займається монтажем відео. Валентина створює дуже гарні відеороботи, які допомагають відновлювати приємні спогади – важливі моменти життя. Отже, розпочнемо розмову із Денисом Портним.

– Розкажіть про Вашу діяльність.

– Займаюся мануальним тестуванням ПО, іноді створенням та підтримкою сайтів на CMS. Цією діяльністю я почав займатися після курсів 2011 року, організованих спільно фондом АІК та «Лабораторією якості». Після навчання мене запросили працювати. Так що вже маю майже 6 років стажу в цій сфері.

Працюю приблизно 2-50 годин на тиждень, залежно від наявності роботи. Зараз як запрошений тестувальник співпрацюю з кількома компаніями-розробниками.

У роботі використовую текстові та табличні редактори, засоби доступу до баз даних, графічні редактори й багато іншого, що може раптом знадобитися, щоб протестувати або надати наочний звіт про виконану роботу та рекомендації щодо внесення змін до продукту.

– Чи використовуєте у роботі якісь специфічні інструменти?

– Ні, все досить традиційне. Комп’ютер та програмне забезпечення.

– Як шукаєте замовників?

– За рекомендаціями або запрошеннями. З 2012 року склад роботодавців дещо змінився, але співробітництво з поточними замовниками вже досить тривале.

– Чому Вам подобається Ваша діяльність?

– Бо вона дозволяє зробити світ кращим та зручнішим.

– Ваші поради тим особам на візку, хто хотіли би зайнятися аналогічною діяльністю?

– Постійно вчитися новому, цікавитися, що відбувається в сфері, де працюєш та поряд з нею, й не боятися нового.

Якщо вам потрібне зворушливе відео з цікавої поїздки чи дня народження, зверніться до Валентини Сухарь. Вона займається цією діяльністю з 2012 року. Отже, гарне відео досвідченого монтажера гарантовано.

– Валентино, розкажіть про Вашу діяльність.

– Я займаюся монтажем відео. Створюю відеоролики та кліпи. Почала займатися випадково. Десь із 2012 року. Хотіла зробити відеокліп з однієї своєї подорожі. Бо фотографій та окремих міні-відео багато, а хотілось зробити щось одне цікаве. Отак я почала займатись самонавчанням. Потім мені довелось монтувати багато через мою сферу діяльності. Я була помічником клубу для молоді з інвалідністю і мені потрібно було монтувати соціальні відеоролики. І так крок за кроком мене це надзвичайно захопило, я набувала досвіду, нових знань. І чим більше цим займалась, тим більше душі вкладала в свої відео і тим краще виходило.

Фіксованої цифри робочого часу немає. Все індивідуально. Залежно від кількості замовлень та потреб. Не скажу, що працюю 24 годити на добу, але захопитись можу настільки, що зранку й до пізньої ночі можу монтувати.

– Які інструменти та програми використовуєте у Вашій роботі?

– Використовую декілька програм для відеомонтажу, програми для роботи зі звуком, програми для роботи з фотографіями.

– Чи використовуєте якісь специфічні інструменти, які пристосовані саме для вас?

Монітор, системний блок, мишка та клавіатура))

– Як шукаєте замовників?

Реклама моєї діяльності в інтернеті є. Але я вже вийшла на той рівень, що майже завжди клієнти з’являються за принципом «сарафанного радіо». Тобто комусь зробила, сподобалось, хтось у них це побачив, теж сподобалось і т.д. І це для мене дуже добре, адже означає, що моя робота подобається людям і це показує мій професіоналізм.

– Чому Вам подобається Ваша діяльність?

Не можу це пояснити. Я людина творча. І у своїх відео я викладаю всю себе. Я люблю спілкуватися зі своїми клієнтами, дізнаватись про їхні погляди, смаки і тільки тоді роблю для них відео, і тільки тоді я та мої клієнти передивляються ці відео із захопленням.

– Ваші поради тим особам на візку, хто хотів би зайнятися аналогічною діяльністю?

Навіть якщо ви цим ніколи не займались і поки що не уявляєте, як це робити, але дуже хочете, пробуйте. Адже вже з перших хвилин це надзвичайно захоплює.

І наостанок розглянемо приклад професії, досить незвичної для українського менталітету -модель (йдеться про людину на візку за професією модель). Цю професію представляє Оксана Кононець.

– Розкажіть про Вашу діяльність.

– Фотомодель, Директор Благодійного фонду “Нескорені”.

Мій стаж моделінга складає 2 роки. Мене із самого дитинства приваблював світ краси і моди, я завжди експериментувала зі своїм одягом, прикрасами. До моєї травми моїм хобі був візаж. Я робила «мейк» усім своїм однокласницям. Також співпрацювала з фотографами. Інколи вони робили мої фото і пропонували мені зайнятись моделінгом. Але я не бачила себе моделлю. Але після травми почала замислюватися: а чим же тепер я можу займатись, коли не працюють ні руки, ні ноги? Аж раптом на очі потрапив американський серіал про дівчат, які пересуваються в інвалідному візку. Одна з героїнь – Ангела Роквуд – мала таку саму травму, як у мене, і вона стала однією з найвідоміших моделей світу. І це стало поштовхом для мене до наступних дій. Пазл склався в єдину картинку.

Конкретно я не можу відповісти, скільки часу присвячую своїй професії, день на день не припадає. Можу сказати, що подумки я завжди приміряю собі різні образи. Оскільки я обмежена в рухах і позах, які можу прийняти, акцент моїх фото падає на обличчя. Тому працюю над мімікою. Моделінг – це не тільки зйомки, але й пошук різноманітної інформації для нових знань, котрі потім допомагають краще виконувати свою роботу. Я дивлюсь усі шоу на зразок українського шоу «Топ-модель по-українськи» і намагаюсь усе запам’ятовувати. Зараз розпочати навчання у школі моделей у мене немає можливості.

Уважаю себе універсальною моделлю. Можу демонструвати і прикраси, і одяг, і макіяж, зачіски, головні убори й багато іншого. Не зациклююся на одному образі у фотографії. У моєму портфоліо є багато різних напрямків. Я не збираюсь зупинятися.

– Чи використовуєте в роботі якісь специфічні інструменти, які пристосовані саме для вас?

– Ні, я не використовую ніяких спеціальних інструментів, але завжди попереджаю фотографів, що дуже мерзну (набуте порушення терморегуляції організму є побічною проблемою травми). Ще сама не тримаю спину, тому будь-яка опора є обов’язковою. Навіть жартую, що це є моїм райдером.

– Як ви шукаєте проекти для участі?

– Я розсилаю багато своїх резюме як моделі, то частіше за все після цього фотографи мене запрошують до співпраці. Після спільної роботи ставлення людей творчих професій до людей на візках змінюється, і вони наступного разу, можливо, не так вже будуть боятися таких моделей і частіше запрошуватимуть їх на фотосесії. Це мене дуже тішить. Уважаю, що це є моїм вкладом у просуванні моделей з інвалідністю в світ краси і моди в Україні! Тим більше це зараз є трендом по всьому світі.

– Перерахуйте, будь ласка, штук п’ять найбільш знакових проектів, у яких Ви взяли участь як модель.

– Мені пощастило взяти участь у таких великих фотопроектах і конкурсах, як Всеукраїнський конкурс краси для дівчат на візках «Міс Краса без обмежень – 2016» та фотопроект, в якому я була автором і організатором, а саме Всеукраїнський соціальний фотопроект «Нескорена Краса». Особливо запам’ятались і неперевершений етнічний фотопроект «ETHNO FASHION by POTLOVA», і фотопроект для людей з інвалідністю «Незламні», «Психологічний портрет». Зараз я готуюсь до Міжнародного конкурсу краси для дівчат на візках “Miss Wheelcher World – 2017”, який пройде в Польщі.

– Чому Вам подобається Ваша діяльність?

– Мені подобається працювати моделлю, тому що в кадрі можливо втілювати різні ідеї, перетворюватись у різні образи, бути не такою, яка ти є насправді. Тому мені дуже імпонує те, що працювала у стилі дарк и хорор. Мені подобається поєднання красивої зовнішності з моторошною картинкою. Щодо фотографій – дуже люблю професійні фотографії, подобається слідкувати за роботою фотографа і працювати з ним в унісон.

– Ваші поради тим особам на візку, хто хотів би зайнятися аналогічною діяльністю?

– Не боятися. Усе у Вас вдасться.

INVAK.INFO

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*