Вони зігрівають наших захисників. Працівники Івано-Франківського учбово-виробничого підприємства УТОГ шиють добротні комплекти зимового одягу для українських воїнів (ФОТО)

Сьогодні в рамках редакційного проєкту «Людина у війні», в якому «Галичина» від початку повномасштабного вторгнення російських агресорів в Україну простежує внесок вартових трудового, культурного, літературного чи духовного фронтів у майбутню перемогу над московитами, ми розповімо читачам про тих, хто своєю вкрай потрібною, важкою і відповідальною працею забезпечує українських захисників комплектами добротного зимового одягу – працівників Івано-Франківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (УВП УТОГ). Було б замало сказати, що швейники з вадами слуху на підприємстві просто якісно шиють зимовий одяг для вояків ЗСУ. Ці прикарпатці, більша частина яких з вадами слуху, своєю щоденною невтомною працею творять тепло для наших незламних захисників. А кожну п’ядь виробу – шов, стібок чи згин тощо військових курток і штанів вони не просто фахово, образно кажучи, вилизують, а й благословляють своїми тихими від серця молитвами.

Ігор Остяк у виробничому цеху.

З виробничої метрики підприємства

Івано-Франківське УВП УТОГ як база для професійного навчання і працевлаштування осіб з інвалідністю зі слуху, засноване ще майже 80 років тому. Підприємство спеціалізується на виробництві легкого жіночого, чоловічого та робочого одягу. Понад два десятиліття воно співпрацювало з німецькими, французькими та бельгійськими фірмами на основі пошиття одягу з давальницької сировини й відзначено міжнародними призами та дипломами. З 2014-го такі люди допомагають ЗСУ – колектив підприємства надав послуг з пошиття військових одностроїв на 25 млн грн (без врахування вартості сировини і матеріалів). УВП УТОГ – переможець у номінації «соціально відповідальне підприємство» в акціях «Тріумф-2014» та «Тріумф-2017», проведених мерією Івано-Франківська. Із 2007 р. Івано-Франківське УВП УТОГ очолює Ігор ОСТЯК.

…Ранок. Ще тільки сіріє. Коридори на підприємстві заставлені поліетиленовими тюками з готовим до відвантаження зимовим вбранням – по 30 комплектів у кожному – для воїнів ЗСУ. А в цеху кипить робота – справно, злагоджено, без метушні. У приміщенні просторо, світло й тепло. Кожен знає свої виробничі обов’язки. Одні шиють одяг, інші наповнюють його утеплювачем, хтось контролює якість виробів, а там – пакують готову продукцію у спеціальні мішки, зашивають і означують спеціальними супровідними накладними документами. Все згідно з вимогами Міноборони України.

Швачки – осердя процесу пошиття зимових військових одностроїв.

– Українське товариство глухих засновано ще 14 жовтня 1946 року для працевлаштування та надання допомоги інвалідам після Другої світової війни, – розповідає Ігор ОСТЯК. – На Прикарпатті його філію спочатку називали як Станиславівське підприємство глухих, і воно мало низку структурних підрозділів – швейне і слюсарне виробництва, столярні цехи й перукарню… Спочатку це були невеличкі виробництва, але з часом структура підприємства змінювалася й удосконалювалася. Наприклад, 1949 року в Івано-Франківську відкрили на вулицях Ринок і Дорошенка підприємства з пошиття одягу. Але 1952-го через нерентабельність ліквідували столярну майстерню, а 1953 р. – ательє на вулиці Дорошенка. Було створено ательє другого розряду на вулиці Міцкевича і цех масового пошиву та хутрову майстерню на вулиці Мазепи. 1962-го в місті ліквідували всі майстерні, а у Коломиї відкрили підприємство з пошиття одягу, де працювало пів сотні осіб. Того самого року на теперішній вулиці Коновальця розпочали будівництво нового приміщення для УТОГ, яке тоді ж назвали Івано-Франківське товариство глухих, а також звели гуртожиток для людей з порушеннями слуху. А 1963 року здали в експлуатацію новий корпус, де сьогодні й розташоване Івано-Франківське учбово-виробниче підприємство УТОГ. Воно було першим на Прикарпатті, яке почало працювати з іноземними замовниками. Я є його керівником уже шістнадцять років.

– То, мабуть, Ігорю Михайловичу, як кажуть, без іронії та щиро, вже маєте чим похвалитися, працюючи стільки на цій посаді…

– Щонайперше мені вдалося забезпечити всіх інвалідів слуху житлом. Ми здали будинок на 48 квартир, які розподілили між інвалідами. 21 помешкання дозволили приватизовувати, а решту осель наразі залишили у статусі гуртожитка, тобто вони призначені для проживання лише тих, хто працює на підприємстві. Не працюєш на нашому підприємстві – не маєш права на проживання в гуртожитку. Всі квартири були укомплектовані «під ключ», а деякі навіть меблями забезпечили.

Принагідно хочу подякувати будівельній компанії «Ярковиця» на чолі з Володимиром Балагурою, яка звела будинок. А ще із вдячністю згадую колишнього голову облдержадміністрації світлої пам’яті Михайла Вишиванюка. Він щомісяця проводив у нас наради щодо будівництва будинку і гуртожитку для інвалідів. Своєю чергою ми завдячуємо і голові Івано-Франківської міської ради територіальної громади Руслану Марцінківу за те, що торік у виробничих приміщеннях швейної дільниці підприємства замінили всі вікна, які через давність були вже непридатні для експлуатації.

Операція з наповнення зимового військового одягу спеціальним утеплювачем.

– Як переорієнтувалося в роботі підприємство після нападу російських загарбників?

– Ми відразу зупинили роботу з іноземною давальницькою сировиною і ще 2014 року перейшли на виготовлення тільки військового одягу, щоб допомагати захисникам України. За підсумками ж 2022-го, наше підприємство виготовило 6 107 комплектів військових літніх польових костюмів, 3 225 вітровологозахисних штанів, 4 385 утеплених військових костюмів, а також понад 6 тисяч медичних халатів, майже 5 тисяч медичних сумок, понад 8 тисяч чохлів для бронежилетів, 3 тисячі турнікетів, 5 тисяч розгрузок, 8 тисяч сумок для снайперів тощо.

Останніми місяцями за ініціативою голови Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук та міського голови Р. Марцінківа наше підприємство виготовило майже дві тисячі зимових утеплених костюмів для воїнів ЗСУ, і всі комплекти було невідкладно доправлено бійцям на фронт. Намагаємося робити все можливе, щоб наші воїни були в теплі. Сьогодні на підприємстві працює 77 осіб, з яких 55 – інваліди з порушеннями слуху.

– Як працюєте з зимовим одягом для воїнів: з яким матеріалом, за якими взірцями фасону і т. ін.?

– Ми вже дев’ять років – від початку війни – випускаємо тільки військову продукцію. Після атаки російських терористів на енергетичну структуру України нас, як і інші підприємства, почали час від часу відключати від електропостачання. Ми хотіли запровадити генератори, але швейні машинки на нашому виробництві трифазні, тож потрібно приблизно 30-40 кіловат для підтримки роботи обладнання. Така робота через значні витрати палива була б нерентабельною. Але завдяки реагуванню голови Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук та її заступника Віталія Ільницького наше підприємство внесли у перелік таких, які не вимикають від електроенергії, тому що виконуємо військові замовлення.

Зимовий одяг обов’язково проходить перевірку на якість.

Для одягу, який шиємо для ЗСУ, головно використовуємо тканини вітровологозахисної якості, а також спеціальний утеплювач. В таких одностроях воїнам не страшні і 25-градусні морози. Але сьогодні таких костюмів бракує. Їх потрібно й потрібно… І наші люди працюють, не жаліючи сил і з розумінням ситуації в державі – по 10 і 12 годин щодня, а то й у вихідні. Всі усвідомлюють, що ми виконуємо роботу для наближення перемоги України у війні з російськими агресорами. Адже на Івано-Франківщині ми вночі спимо порівняно спокійно передусім завдяки щоденному героїзмові наших захисників…

Зимові комплекти одягу для воїнів є різні. Наприклад, вітровологозахисний костюм має чотири елементи у комплекті для одного бійця: куртку плюс утеплювач та штани плюс утеплювач. Але за короткий час ми самотужки розробили комплект «два в одному», в який входять утеплені куртка і штани. Вартість такого костюма 3 тисячі гривень, а чотириелементний однострій коштував би до 6 тисяч гривень.

Але йдеться не так про економію коштів, як про зручність експлуатації таких виробів для українських воїнів. Є ж різниця, наприклад, одягати бійцеві два чи один костюм. Все погоджено з військовослужбовцями, які схвалили і затвердили такий виріб. Наше підприємство за день може виготовити від 70 до 100 таких костюмів. Роботу в цеху виконують поопераційно. Для працівників робочий день починається о пів на восьму. Хто мешкає в нашому гуртожитку, може працювати довше, ніж ті, що живуть у місті і, відповідно, добираються на роботу.

– Як відгукуються про зимові однострої наші воїни?

– Однозначно схвально і просять якнайбільше таких виробів. Але, повторюю, ми можемо давати лише те, що даємо. Вище себе, образно кажучи, ніхто з працівників підприємства скочити не може. Є межа людських можливостей.

– Чи не бракує фінансових та інших матеріальних ресурсів для виконання замовлень Міноборони?

– Кошти надходять справно, а спеціальну тканину купуємо у Черкасах згідно з рекомендаціями того ж міністерства. Адже тільки це відомство розробляє стандарти для військового одягу.

…Я ще не навчився належно і повноцінно спілкуватися з людьми, котрі недочувають. Тож мені дуже бракувало їхніх емоцій. Але кланяючись фігурі Богородиці у дворі підприємства, я собі постановив, що після відвідин творців тепла для ЗСУ обов’язково надолужу свої знання. Щонайперше – з поваги до цих людей праці. А ще підсвідомо відчуваю, що виробничі стосунки в такому особливому колективі ґрунтуються на великій довірі одне до одного і на справжньому, а не напускному патріотизмі.

Ігор Лазоришин
Редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами