Завдяки горю знайшов щастя

Ігор стояв перед дзеркалом. Через дві години він на віки обвінчається із коханою жінкою. Сказати, що не хвилюється, нічого не сказати. Руки тремтять, на лоба виступив холодний піт, серце тріпоче так, що, здавалося б, от-от і вистрибне. «Щось таке я вже відчував, але раніше, у минулому житті», – із сумом подумав юнак і зробив крок назустріч своїй долі… Це життя, про яке згадував Ігор, залишилося в минулому. Йому було вісімнадцять. Наївний, романтичний, сповнений мрій, юнак вперше закохався. Почуття виникло з першого погляду, подиху і навіть думки. Він настільки захопився своєю Наталкою, що забув про все: покинув навчання, пішов від батьків, щоб жити з коханою на квартирі, навіть припинив зустрічі з друзями. Наталка говорила, що теж кохає Ігоря, проте сваритися з батьками чи залишати навчання, вона збирається. А він заради неї готовий був на все: працював на двох роботах, заохочував всі її витребеньки. Все дійшло навіть до того, що заради коштовного подарунка для коханої Ігор обікрав власних батьків…

Одного дня Наталка заявила, що досить винаймати чужі квартири, адже в його батьків величезний дім і купа грошей, а ще вона сказала, що хоче заміж. Ігор нетямив себе від щастя. Звичайно, мама з татом одразу ж дали благословення на цей шлюб, вони давно просили сина повернутися додому.

Ось так одного недільного ранку Ігор стояв перед тим самим дзеркалом із таким же тремтінням очікував на те, що обвінчається із коханою. Весілля відіграли гучне. Та невістка із Наталки була ще та. Із перших днів вона почала диктувати свої умови. Та Ігор до нестями її кохав, а все інше йому було байдуже. Так було до тієї миті, коли незрячий прозрів…

Того вечора йшов сильний дощ, Наталка збиралася на чергові посиденьки до подружки, викликала таксі і пішла. Ігор, помітивши, що дружина забула парасольку, вибіг на вулицю. Біля під’їзду чоловік посковзнувся на мокрому асфальті і впав прямо під колеса злощасного таксі…

Минуло три місяці. Ігор був паралізований. Батьки день і ніч сиділи біля сина, молячи Бога, щоб той допоміг їхній дитині. Що ж Наталка? Лише дізнавшись, що Ігор інвалід, покинула його, переїхала до батьківського дому. Кажуть, що вже через місяць після розлучення вона одружилася із найкращим його другом Павлом.

Десь через рік Ігор почав оклигувати. Батьки найняли для нього доглядальницю, молоду дівчину Оксану. З її появою у домі наче відродилося життя. Ігор із подвійною силою робив фізичні вправи, постійно усміхався. Так, він знову закохався…

Ігор ще раз глянув у дзеркало. «Це моя доля, моя Оксаночка!»,- з усмішкою подумав він. На Наталку він зла не тримав, адже саме завдяки їй зустрів свою кохану половинку. Недарма кажуть, що без страждань не буває щастя…
Зоряна ДЕРКАЧ.

svoboda.te.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*