Жіночність без границь. У Франківську відбулося свято краси для дівчат із обмеженими можливостями

1 21 3 DSC 1283 1 2. дівчат

16 Жовтня 2015 – Справжнє свято краси влаштували у Франківську для дівчат з обмеженими фізичними можливостями. Нехай і на один день, але організатори такого соціального проекту, громадська організація «Розвиток громади» хотіли показати, що чарівною, граційною, гарною може бути (мусить!) жінка навіть на інвалідному візку, повідомляє «Репортер».

1 21 3 DSC 1283 1
Чарівними, граційними та красивими можуть бути жінки навіть на інвалідному візку

Проект «Жіночність без границь» вже відбувся у Львові, Тернополі та Вінниці. Минулого четверга естафету перейняв Івано-Франківськ.

З самого ранку до фітнес-салону «Адам і Єва», бо саме тут знайшли більш-менш придатне приміщення, пристосоване для візків, розгорнули справжній виїзний салон краси. Професійні візажисти накладали дівчатам макіяж, а перукарі робили зачіски. Ніби й нічого дивного, якби замість салонних крісел клієнти не сиділи в інвалідних візках.

Зробити один день краси для людей з обмеженими можливостями у Франківську вирішила письменниця Христина Сирова, сама – візочниця.

«Якщо жінка у візку, то це ще не означає, що вона не жіночна, – говорить Христина. – Люди оцінюють зовнішність, а вже потім цікавляться, що та особа собою представляє. Ми за те, аби руйнувати ці стереотипи».

Окрім франківських красунь-візочниць, до обласного центру на свято з’їхалися дівчата з Косівського, Коломийського й Долинського районів. Кому рідні допомогли добратися, а хто приїхав сам!

1 21 3 DSC 1281 2
Візажисти та перукарі готували дівчат до фотосесії та дефіле у дизайнерських сукнях

Дівчина з довгою русявою косою чекає своєї черги до візажиста. Це 20 річна Ліля Юрків із долинського села Тяпче. Каже, знайома розказала про таку подію і вона, не вагаючись, погодилась, бо любить такі експерименти і не терпить сидіти на місці.

«Мене влітку вдома майже немає, – каже дівчина. – Постійно в роз’їздах з друзями чи на концертах. Ще запрошують співати на весіллях, у кафе. Ті, хто мене вже знає, не дивуються, що співаю у візку. Нові придивляються, спершу їм трохи дивно, а потім підходять, знайомляться, спілкуються, додаються у друзі в соцмережах. Мені це приємно».

Гарна білява дівчина з величезними блакитними очима тепер сидить і спостерігає, як візажисти працюють з її подругами. Анні Остапів з Черніїва саме закінчили робити макіяж. Дівчина говорить, що лиш вчора приїхала з Одеси, а тут подзвонили про таке свято. В Одесі вона брала участь у всеукраїнських змаганнях з бочче – гри з м’ячем. Також виборола там третє місце з фігурного катання на візках.

«Одеса дуже сподобалася, – каже Анна. – Місто облаштоване для візочників. Там доріжка – до самого моря. А в нас із цим проблема – самій нема як поїхати, мусить хтось бути, мама чи брат. Вдома я справляюся сама, там усе обладнано, а от якби ще й в місті!».

На інвалідний візок дівчина сіла у 10 років. Медики видали батькам жахливий вердикт – більше ходити не буде.

«В один момент мені було дуже тяжко, я замкнулася, – згадує Анна. – Але з часом якось сама зрозуміла, що є гірші випадки, а люди ж якось живуть і радіють життю. Зрозуміла, що треба взяти себе в руки. Закінчила школу, поїхала вчитись у Київ, зайнялася спортом, зараз працюю в КП «Водоекотехпром». Хочу добитися більшого».

1 21 3 DSC 1274 3

Збоку за всім тим, таким собі професійним поглядом спостерігає маленька тендітна білявка, одягнена у розкішне темно-синє плаття. Це Оксана Кузнєцова з Коломиї. Вона сама перукар, ще займається манікюром. Каже, вдома від клієнтів відбою нема, а тут є можливість побути на їхньому місці. До Франківська приїхала сама. Їй не звикати. Часто приїздить, бо тут займається… тенісом і танцями на візку.

«Отак сідаю на вокзалі в автобус, попрошу хлопців, аби мене підсадили, сама у задні двері, а вони – у передні. Та й їду, – сміється Оксана. – Я хочу все встигнути, спробувати. Я не домашня. Люблю десь їздити, бути постійно в русі, серед людей».

Жінка, до речі, для молодих дівчат є прикладом справжнього жіночого щастя. Минулого року Оксана вийшла заміж. Чоловік із Києва, приїздив пороботі на Коломийщину і десь побачив Оксану. Почали спілкуватися – він переїхав на Прикарпаття.

Оксана каже, поки що просто розписалися, шлюбу в церкві ще не брали, але дуже хоче.

«Ще не вирішила, яке плаття буде, зачіска, – сміється жінка. – От, може, зараз мені зроблять зачіску, макіяж і я визначуся з весільною».

«Для дівчат дуже важливі такі акції, вони можуть тут знайти себе, познайомитись з кимось, – говорить голова обласної організації інвалідів «Слід» Наталія Макар. – Ви ж бачите, які вони всі активні, позитивні. Але є інші, які замикаються у чотирьох стінах, опускають руки. Ми намагаємося їх відшукати й витягти з їхньої мушлі».

Візажисти та перукарі завершили свою роботу. Тепер дівчат чекала професійна фотосесія та дефіле у сукнях від відомих франківських дизайнерів. Було дуже красиво.

Цікаво, що потім ті фото поїдуть на всеукраїнську виставку. А світлини вийшли справді розкішні. До речі, в Україні навіть проводять конкурси краси «Міс Україна на візку». Після знайомства та розмови з дівчатами скажу, що наші – гідні учасниці.

Світлана Лелик

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*