Жіночність без границь. У Франківську відбулося свято краси для дівчат із обмеженими можливостями

16 Жовтня 2015 – Справжнє свято краси влаштували у Франківську для дівчат з обмеженими фізичними можливостями. Нехай і на один день, але організатори такого соціального проекту, громадська організація «Розвиток громади» хотіли показати, що чарівною, граційною, гарною може бути (мусить!) жінка навіть на інвалідному візку, повідомляє «Репортер».

Чарівними, граційними та красивими можуть бути жінки навіть на інвалідному візку

Проект «Жіночність без границь» вже відбувся у Львові, Тернополі та Вінниці. Минулого четверга естафету перейняв Івано-Франківськ.

З самого ранку до фітнес-салону «Адам і Єва», бо саме тут знайшли більш-менш придатне приміщення, пристосоване для візків, розгорнули справжній виїзний салон краси. Професійні візажисти накладали дівчатам макіяж, а перукарі робили зачіски. Ніби й нічого дивного, якби замість салонних крісел клієнти не сиділи в інвалідних візках.

Зробити один день краси для людей з обмеженими можливостями у Франківську вирішила письменниця Христина Сирова, сама – візочниця.

«Якщо жінка у візку, то це ще не означає, що вона не жіночна, – говорить Христина. – Люди оцінюють зовнішність, а вже потім цікавляться, що та особа собою представляє. Ми за те, аби руйнувати ці стереотипи».

Окрім франківських красунь-візочниць, до обласного центру на свято з’їхалися дівчата з Косівського, Коломийського й Долинського районів. Кому рідні допомогли добратися, а хто приїхав сам!

Візажисти та перукарі готували дівчат до фотосесії та дефіле у дизайнерських сукнях

Дівчина з довгою русявою косою чекає своєї черги до візажиста. Це 20 річна Ліля Юрків із долинського села Тяпче. Каже, знайома розказала про таку подію і вона, не вагаючись, погодилась, бо любить такі експерименти і не терпить сидіти на місці.

«Мене влітку вдома майже немає, – каже дівчина. – Постійно в роз’їздах з друзями чи на концертах. Ще запрошують співати на весіллях, у кафе. Ті, хто мене вже знає, не дивуються, що співаю у візку. Нові придивляються, спершу їм трохи дивно, а потім підходять, знайомляться, спілкуються, додаються у друзі в соцмережах. Мені це приємно».

Гарна білява дівчина з величезними блакитними очима тепер сидить і спостерігає, як візажисти працюють з її подругами. Анні Остапів з Черніїва саме закінчили робити макіяж. Дівчина говорить, що лиш вчора приїхала з Одеси, а тут подзвонили про таке свято. В Одесі вона брала участь у всеукраїнських змаганнях з бочче – гри з м’ячем. Також виборола там третє місце з фігурного катання на візках.

«Одеса дуже сподобалася, – каже Анна. – Місто облаштоване для візочників. Там доріжка – до самого моря. А в нас із цим проблема – самій нема як поїхати, мусить хтось бути, мама чи брат. Вдома я справляюся сама, там усе обладнано, а от якби ще й в місті!».

На інвалідний візок дівчина сіла у 10 років. Медики видали батькам жахливий вердикт – більше ходити не буде.

«В один момент мені було дуже тяжко, я замкнулася, – згадує Анна. – Але з часом якось сама зрозуміла, що є гірші випадки, а люди ж якось живуть і радіють життю. Зрозуміла, що треба взяти себе в руки. Закінчила школу, поїхала вчитись у Київ, зайнялася спортом, зараз працюю в КП «Водоекотехпром». Хочу добитися більшого».

Збоку за всім тим, таким собі професійним поглядом спостерігає маленька тендітна білявка, одягнена у розкішне темно-синє плаття. Це Оксана Кузнєцова з Коломиї. Вона сама перукар, ще займається манікюром. Каже, вдома від клієнтів відбою нема, а тут є можливість побути на їхньому місці. До Франківська приїхала сама. Їй не звикати. Часто приїздить, бо тут займається… тенісом і танцями на візку.

«Отак сідаю на вокзалі в автобус, попрошу хлопців, аби мене підсадили, сама у задні двері, а вони – у передні. Та й їду, – сміється Оксана. – Я хочу все встигнути, спробувати. Я не домашня. Люблю десь їздити, бути постійно в русі, серед людей».

Жінка, до речі, для молодих дівчат є прикладом справжнього жіночого щастя. Минулого року Оксана вийшла заміж. Чоловік із Києва, приїздив пороботі на Коломийщину і десь побачив Оксану. Почали спілкуватися – він переїхав на Прикарпаття.

Оксана каже, поки що просто розписалися, шлюбу в церкві ще не брали, але дуже хоче.

«Ще не вирішила, яке плаття буде, зачіска, – сміється жінка. – От, може, зараз мені зроблять зачіску, макіяж і я визначуся з весільною».

«Для дівчат дуже важливі такі акції, вони можуть тут знайти себе, познайомитись з кимось, – говорить голова обласної організації інвалідів «Слід» Наталія Макар. – Ви ж бачите, які вони всі активні, позитивні. Але є інші, які замикаються у чотирьох стінах, опускають руки. Ми намагаємося їх відшукати й витягти з їхньої мушлі».

Візажисти та перукарі завершили свою роботу. Тепер дівчат чекала професійна фотосесія та дефіле у сукнях від відомих франківських дизайнерів. Було дуже красиво.

Цікаво, що потім ті фото поїдуть на всеукраїнську виставку. А світлини вийшли справді розкішні. До речі, в Україні навіть проводять конкурси краси «Міс Україна на візку». Після знайомства та розмови з дівчатами скажу, що наші – гідні учасниці.

Світлана Лелик