Брати Капранови вирушають з новою книжкою в тур на підтримки інвалідів АТО/ООС

Письменники Віталій та Дмитро Капранови написали роман “Паперові солдати” про долю художника Ніла Хасевича, який, попри тяжку інвалідність, активно боровся в лавах УПА.

Як розповів Віталій Капранов на пресконференції в Укрінформі, автори поширюють книжку серед бійців, які повернулися з фронту з тяжкими пораненнями, бо вважають, що саме такий герой має їх надихати.

“Ніл Хасевич – унікальний герой, який, попри свою інвалідність (молодим утратив ногу в залізничній катастрофі), проміняв перспективу працювати в Америці на місце вчителя на Волині, а потім на боротьбу в лавах УПА. На той момент він уже мав зв’язки з ОУН, вважав, що повинен боротися за незалежну Україну своїм пером як зброєю”, – сказав письменник.

Він розповів, що у 1943 році Хасевич пішов в УПА і воював там до 1952 року, до самої своєї смерті, – без ноги, на саморобному дерев’яному протезі, у криївках, у підпіллі.

“Коли ми довідалися про цю людину, в нас виникло розуміння того, що Ніл Хасевич є справжнім супергероєм, бо в тих умовах він боровся проти наймогутнішої на той момент армії світу, таємної поліції, якою було МГБ. Ми не могли пройти повз такий сюжет. Хотілося зробити цікаву, сучасну, популярну книжку”, – наголосив Віталій Капранов.

Він зазначив: те, що Хасевич був інвалідом, певною мірою захищало його від підозр з боку каральних органів – аж до того часу, коли в 1951 році в ООН почали розповсюджувати виданий у США альбом його робіт “Волинь у боротьбі”, аби переконати у тому, що СРСР – це зло, і в Україні є сили, які борються за її незалежність. Тоді в Москві було дано команду негайно впіймати та знищити невідомого художника. У кожній із західних областей було для цього утворено спецгрупу.

“І далі почалася детективна інтрига, яку ми поклали в основу свого роману і якою почали твір”, – сказав письменник.

Віталій Капранов розповів, що в книжці насправді два головні герої. Письменники відкрили для себе ще одного митця, ровесника Хасевича, який досягнув успіху в Америці. Це Володимир Титла, він же Білл Титла, який став головним художником студії Діснея, намалював “Білосніжку”, “Піноккіо”, “Дамбо”. Він народився в Нью-Йорку, а батьки його були з Тернопільської області.

“Титла зацікавив нас як альтернативна доля, він був українцем за духом, говорив українською, ходив до недільної української школи, саме там його помітила одна з викладачок і почала навчати малювання. Звідти він пішов в училище промислового дизайну, а потім на кіностудію Paramount, зрозумів, що не вміє малювати, і поїхав вчитися до Європи, – а саме у Варшавську школу мистецтв, де якраз навчався Ніл Хасевич”, – зазначив автор.

За його словами, Хасевич був дуже активним учасником мистецької громади, його роботи брали участь у багатьох конкурсах, вигравали їх – навіть на виставках за кордоном, в тому числі у США. Там вийшла книга його гравюр, завдяки якій його запросили туди на роботу. Проте він відмовився і повернувся на Волинь.

Але саме у Варшаві брати Капранови, застосувавши художній прийом, звели двох героїв свого роману, свідомих українців, та побудували твір на альтернативних долях.

“Ми провели дві різні біографії, два різні життєві шляхи, щоб читач зрозумів, що насправді у Хасевича був вибір. І те, що він загинув за Україну, – це був його свідомий вибір”, – підкреслив письменник.

За його словами, їм практично не треба було нічого вигадувати. Все це історичні події, і робота була більше дослідницькою. А вигадували тільки службових героїв, які допомагали викласти основну лінію.

“І навряд чи є інша фігура такого масштабу, як Ніл Хасевич, котра, маючи таку інвалідність, воювала і героїчно загинула. Аналогів такому героєві немає, його нема з ким порівняти. Тим часом про нього ніхто знає, що нас і спонукало до створення цієї книжки”, – наголосив Віталій Капранов.

Він зазначив, що Український культурний фонд підтримав це видання, і вдячністю письменників за підтримку стало те, що вони зробили спеціальний наклад цього роману для розповсюдження серед інвалідів, насамперед інвалідів АТО/ООС – “для натхнення, для стимуляції, для прикладу, щоб вони розуміли – не все втрачено, людина з важкою інвалідністю може бути корисною суспільству”.

“Книжки ми вручали на Форумі видавців у Львові, поширювали через Асоціацію інвалідів АТО. Це наш внесок у специфічний сектор ідеології, який насправді сьогодні дуже важливий, щоб підняти людям самооцінку. Це психологічна допомога для того, щоб повернути впевненість у собі”, – сказав письменник.

Він додав, що книжка вийшла накладом 5 тисяч примірників. Роздали вже все, більшу частину передали Спілці інвалідів АТО, де понад 2800 членів. Для себе залишили трохи, щоб передати на зустрічах у райцентрах, які найбільше страждають від відсутності культурних подій.

“Завтра ми вирушаємо на Черкащину на книжковий фестиваль. Дорогою туди побуваємо на зустрічах в районних центрах — Горішні Плавні, Кременчук, Олександрія, Жовті Води, Сміла. І скрізь будемо розповідати про книжку, про Хасевича, та передавати книжки для інвалідів. Наприкінці жовтня поїдемо на батьківщину Хасевича – в Костопільський район на Рівненщину і в Рівне. У листопаді – на Волинь”, – розповів Віталій Капранов.

Він наголосив, що українці мають брати активнішу участь в інформаційній війні, одним з бійцем якої був Ніл Хасевич.

“Він був особливо важливим у той час, коли УПА припинила фронтові операції і перейшла навіть не до терористичної, а інформаційної війни. УПА стільки трималася і її не могли задавити саме через те, що головним її акцентом була війна інформаційна. І Ніл Хасевич був у ній один із перших, тому що саме його малюнки, гравюри, карикатури – те, що ми зараз називаємо інфографікою, фотожабами, – працювало в першу чергу. І оскільки сьогодні наша війна з ворогом великою мірою має характер інформаційний, то і приклади героїв інформаційної війни повинні бути у всіх на вустах. І тут треба віддати належне Нілу Хасевичу. Ця постать заслуговує на національне поклоніння”, – підкреслив Капранов.

Укрінформ