“Катастрофа для спинальників”: в якому стані зараз знаменитий Славкурорт

Розібралися, як врятувати унікальний лікувальний комплекс в Слов’янську, і чому найближчі роки будуть вирішальними

Ще кілька років тому територія Слов’янського курорту була найбільш жвавим районом міста. Лікуватися до розташованих тут санаторіїв приїжджали люди не лише з усієї України, але й з-за кордону. Не кажучи вже про сотні містян, які приходили сюди для прогулянок ландшафтним парком.

Сьогодні основна частина території виглядає безлюдно і запущено.

Славна історія

Слов’янський курорт один з найстаріших бальнеогрязьових курортів України, заснований майже дві сотні років тому, в 1827 році. У 1934 році тут ввели в експлуатацію Інститут відновлення працездатності травматиків, в основі діяльності якого знаходилося поєднання грязелікування з усіма доступними видами фізіотерапії. Тоді ж Слов’янськ був визнаний курортом всесоюзного значення.

Після проголошення незалежності в Україні стартував процес приватизації, в результаті чого лікувально-реабілітаційний комплекс перейшов у власність приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Так почався новий етап в житті Славкурорту, який закінчується, на жаль, повною розрухою.

Територія Славкурорту

Період “обнулення”

До 2014 року тут працювали три санаторії — «Ювілейний», «Донбас» і «Слов’янський». Після деокупації міста до роботи приступив тільки останній, — як об’єкт стратегічного значення.

Річ у тому, що цей санаторій орієнтований на лікування і реабілітацію пацієнтів з порушеннями опорно-рухового апарату. Раніше він міг одночасно прийняти на лікування 306 пацієнтів, з них — 206 людей з інвалідністю спінального профілю. Зараз кількість пацієнтів — нуль, адже у 2020-му році «Слов’янський» так і не відкрився.

Санаторій “Слов’янський”, фото ВВ

Критичне звучання цієї сумної події додає той факт, що після захоплення Криму в Україні не залишилося жодного лікувального закладу подібного профілю. Іншими словами, українським спінальникам просто ніде тепер отримувати профільне лікування або проходити реабілітацію.

Згідно з останньою статистикою, потребу у відновлювальному лікуванні такого профілю відчувають близько 1,2 млн українців.

Інклюзивний простір

За період своєї роботи санаторій «Слов’янський» впровадив безліч видів лікування, що дають феноменальні результати, і виплекав не одне покоління висококваліфікованих фахівців. Як розповідають медики, що працювали тут, за один курс лікування вони буквально підіймали на ноги 15% сидячих хворих — люди, що приїжджали на візках, виходили з санаторію, спираючись на палички.

Слід зазначити, що не лише один санаторій, але і вся територія Славкурорту адаптована для пацієнтів, які страждають хворобами опорно-рухового апарату: тут немає непрохідних для візочників ділянок, скрізь облаштовані пандуси та навіть для спуску до озера побудований спеціальний пандус.

На думку і лікарів, і пацієнтів, такого інклюзивного простору немає у всій Україні, тому закриття санаторію спінальники, які потребують лікування, вважають своєю особистою катастрофою.

Лікувальні процедури на Славкурорті

“Ми не доживемо”

Спостерігаючи за деградацією здравниці, її пацієнти неодноразово зверталися до міських, обласних та державних органів влади з вимогою забрати курортний комплекс у недбайливого власника і віддати його в користування комунальній або державній структурі. До акцій і пікетів найчастіше приєднувалися небайдужі до долі здравниці жителі мікрорайону.

Найгострішу форму протест прийняв коли, починаючи з минулого року, на території Славкурорту почався демонтаж котелень, інженерних комунікацій і навіть тротуарних плит уздовж пляжної зони. Тоді, щоб привернути до проблеми увагу, учасники акції перекрили трасу державного значення. Останній протестний захід спінальники провели 25 липня просто біля закритого входу до санаторію. У своїх виступах візочники ставили проблему руба.

Фото: svoi.city

«Керівництво здравниці присягаючись обіцяє, що ні про яке закриття не йдеться і що санаторій обов’язково будуть відновлювати», — говорить потенційний пацієнт «Слов’янського» Вадим. — «На моє запитання — коли здравниця знову запрацює, мені сказали, що через кілька років. У мене, на відміну від них, просто немає цих років, і без лікування я до цього можу не дожити».

«Вони просто не розуміють, що це таке — жити у візку, не знають, наскільки важливо для нас пройти реабілітацію. І слава Богу, що не розуміють. Але нехай просто повірять на слово — їх дії зараз вбивають людей», — каже Олексій.

Варто додати, що навіть зараз, коли путівки до санаторію вже не видаються, люди з інвалідністю все одно приїжджали на курорт і самостійно шукали орендоване житло, щоб проходити необхідні для життя процедури.

Недоговірна сторона

Будівля санаторію

Потрібно визнати, що ні міське, ні обласне керівництво прийняти оздоровницю в комунальну власність не відмовляється. Правда зізнається при цьому, що без державних дотацій відновити роботу хоча б одного санаторію — завдання непосильне.

Але головна проблема, за словами чиновників, полягає в тому, що рада співзасновників «Укрпрофоздоровниці» не погоджується його віддати та продовжує накопичувати борги за комунальні послуги, за користування землею, перед пенсійним фондом і так далі. Іноді, після чергового загострення протестних настроїв, в переговорах нібито намічалися зрушення, але пізніше все знову заходило в глухий кут. Ініційовані міськрадою Слов’янська судові позови до «Укрпрофоздоровниці» місто програло.

У підсумку виходить, що ніхто з представників влади ніяких ефективних дій не вжив, і стан лікувально-реабілітаційного комплексу і території, на якій він розташований, продовжує стрімко занепадати. За словами фахівців, через 2-3 роки відновлювати тут буде вже нічого.

Стратегія без стратегії

Якщо скласти рейтинг міських об’єктів, щодо яких звучали перспективні обіцянки, Славкурорт обов’язково увійшов би в ТОП. Чергову порцію таких обіцянок породили місцеві вибори.

Власне кажучи, їх потік не вичерпався і понині, бо у Слов’янську ще має бути другий тур, який відбудеться 22 листопада. Тут слід зазначити, що для Славкурорту ця каденція буде вирішальною, оскільки термін договору на оренду землі «Укрпрофоздоровницею» закінчується у 2024 році.

Тобто навіть якщо за найближчі 3 роки переговори з ПАТ так і не увінчаються успіхом, 250 га Славкурорту (зі спорудами або без них), повернуться у комунальну власність Слов’янської громади та з ними потрібно буде щось робити. В ідеалі — розвивати, оскільки навіть елементарне утримання та обслуговування такої території проб’є в місцевому бюджеті критичний пролом.

Нинішній міський голова намагався вести переговори про передачу курорту в міський бюджет, однак ці переговори нічим не закінчилися. Керівництво ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» мовчить. Ніяких коментарів щодо майбутнього Слов’янського курорту останнім часом нікому отримати не вдалося.

Рішення для Славкурорту і пострадянська “формула успіху” Литви

Як допомогти курорту зараз? І чи є взагалі приклади воскресіння таких занепалих гігантів радянської оздоровчої галузі, як Слов’янський курорт?

Так, позитивні приклади є. Один з них — курорт у невеличкому литовському містечку Друскінінкай.

Аквапарк в місті Друскінінкай, Литва

Як і в Слов’янську від радянського минулого місту дістався санаторний комплекс з мінеральними водами та лікувальними грязями. З роками все це прийшло в досконалий занепад. І лише завдяки волі міської влади та особистій ініціативі мера для відновлення курорту вдалося залучити 300 млн євро інвестицій починаючи з 2001 року.

Крім того, що були реконструйовані старі корпуси вдалося побудувати й нові санаторії, аквапарк, спа-салони.

Міський голова Друскінінкай Річардас Малінаускас пишається тим, що їх курорт позбувся статусу «курорту для літніх людей», середній вік відпочивальників 35 років.

У Слов’янську все ускладнюється тим, що курорт, фактично, не належить ні тільки місту, ні державі. Принаймні так буде до 2024 року.

На думку фахівців, причетних до Слов’янського курорту, зараз врятувати його може тільки комплексна державна підтримка і значні інвестиції за контролю за цим процесом обласної адміністрації. Аж надто велике значення має Славкурорт для всієї країни.

Приватні інвестиції так само можливі, але так само під контролем держави або міської влади, якщо здравниця все-таки стане частиною міста.

Для цього повинна бути розроблена спеціальна програма.

Але на сьогодні жоден з мерів або кандидатів в мери Слов’янська так і не надав чіткої програми розвитку Славкурорту.

З цього випливає, що всі попередні роки цей об’єкт був не більше, ніж зручним майданчиком для піару та інших інформаційних маніпуляцій. Але зараз ситуація змінилася, і новому міському голові в кінці своєї каденції доведеться приймати рішення про подальшу долю курорту.

Дмитрий Журавлев

Східний варіант