INVAK.INFO – інформаційне агентство – портал людей з інвалідністю – Новини про події, акції і заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації інвалідів, база даних нормативних документів
Новини про події, акції та заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації людей з інвалідністю, база даних нормативних документів.
Це статистика лише однієї із вад розвитку. І щороку кількість людей з інвалідністю лише збільшується. Навчити здорових школярів взаємодіяти, допомагати і, звісно, розуміти таких особливих дітей у Полтаві вирішили в спеціалізованому закладі. Там влаштували справжній марафон. І до навчально-реабілітаційного центру прийшли учні 5 класу звичайної полтавської школи.
П’ятикласник Мирослав вперше сів до інвалідного візка. Каже: справа – не з легких.
Мирослав Теренченко, учень 5 класу 31 школи
– Важко повертати, тому що там треба розуміти: куди ти поміщаєшся, а куди – ні.
Мирослав вчиться у звичайній полтавській школі. До навчально-реабілітаційного центру його покликали разом з однокласниками на марафон.
Ірина Твердохліб, регіональний представник Національної асамблеї інвалідів України в Полтаві
– Є локації спортивні, є творчі. І діти проходять ці локації гуртом, спілкуючись, допомагаючи одне одному. Інструктори на цих локаціях – теж люди на інвалідних візках. Це теж є інклюзивним моментом. Бо один з локаційних фрагментів – намалюй місто, в якому зручно буде жити всім.
Зараз у навчальному центрі – більше півтори сотні дітей – з усіх районів Полтавської області. З кожним роком дітей з інвалідністю стає все більше. На прикладі цього закладу кожні 2 тижні може приходити новий вихованець.
Наталія Дружко, мама
– Ми взагалі тільки почали ходити. Вже пробували і до цього, аби не сидіти вдома. Нам дуже потрібне спілкування з дітками. І нам дуже подобається, коли створюють такі заходи, різні свята. Для дитини, для розвитку – нема кращого.
Людмила Паламарчук, мама
– Наші діти також дивляться на інших. І, таким чином, тягнуться, прагнуть кращого. Я думаю, це всім корисного.
Для цих дітей кожне свято – надзвичайно очікуване. І останні роки їх роблять відкритими. І для здорових дітей, тим паче, зважаючи на реформу освіти, це буде надвеликий досвід.
Любов Січкар, директор Навчально-реабілітаційного центру
– Бо в них у класах почнуть з’являтись такі діти на інклюзивній формі навчання. І дуже важливо знати, як з ними себе вести. Батьки таких дітей часто скаржаться, що сміються з таких дітей у класах, розумієте? Треба доносити до дітей: це така ж дитина, тільки з невеличкими проблемами.
На свіжому повітрі діти роблять поробки, грають у бочча і з захопленням виявляють: жестова мова дуже цікава.
вихователь показує елементи жестової мови: «Якщо ось оце буде вікно, оце – стілець, а так – лялька. Однаково, так. А це що? Миша. Миша, так!»
А ще пробують пройти невеличку дистанцію на інвалідному візку. Хоч і роблять це заповзято та весело, однак, зізнаються: це допомогло їм трохи відчути себе на місці людей з інвалідністю.
Мирослав Теренченко, учень 5 класу 31 школи
– Я, коли йду по вулиці, буває, теж бачу… і не вперше це бачу.. Я дружив з такою людиною. Зараз, правда, не знаю, де вони… Бувало, що допомагав на бордюр заїхати. Тепер зрозумів, що це не так вже і легко робити.
Залишити відповідь