Організацію інклюзивного навчання та роль сім’ї в підготовці дитини з особливостями обговорили майже 200 фахівців зі всієї України

Організацію інклюзивного навчання та роль сім’ї в підготовці дитини з особливостями обговорили майже 200 фахівців зі всієї України. ipac-2020, рас, аутизм, аутист, конференція

Організацію інклюзивного навчання та роль сім’ї в підготовці дитини з особливостями обговорили майже 200 фахівців зі всієї України. ipac-2020, рас, аутизм, аутист, конференція

21-22 та 28-29 листопада відбулась Друга міжнародна практична конференція з аутизму «IPAC-2020». У зв’язку зі складною епідеміологічною ситуацією в усьому світі, цьогоріч цю подію МГО «Дитина з майбутнім» організувала онлайн.

Міжнародні та українські експерти поділились зі слухачами своїми напрацюваннями та досвідом роботи з людьми з затримкою психічного та мовленнєвого розвитку, аутизмом, алалією та іншими ментальними розладами.

Ключовою темою заходу стала «Інклюзія і супровід сім’ї». А в один із чотирьох днів конференції перед слухачами виступали виключно дорослі аутисти, розповідаючи про своє сприйняття світу, мислення та спосіб життя.

«У цей складний час, коли настільки багато обмежень, ми не повинні забувати про підтримку наших дітей. Зараз, коли Україна почала впевнено рухатись до світових стандартів інклюзивної освіти, ми не можемо дозволити собі зупинитись. Адже цей період складний як для сімей, які виховують дітей з особливостями, так і для фахівців дитячих садочків та шкіл. У порівнянні з попереднім роком, цьогоріч 90% учасників заходу – це фахівці. Цей факт дуже тішить, адже означає, що фахівці готові вчитись та працювати з особливими дітьми, а не відправляти їх в ізоляцію на індивідуальне навчання», – наголосила Інна Сергієнко – засновниця МГО «Дитина з майбутнім», консул «Аутизм Європа» в Україні.

Під час заходу засновниця та керівниця Центру Міфне (Mifne) (Ізраїль) – доктор Ханна Алонім – назвала перші ознаки аутизму, які можуть проявитись у немовлят. Серед таких, до прикладу, – відсутність зорового контакту.

«Погляд та афективна поведінка немовлят від трьох до п’яти місяців демонструють підвищену чутливість до незначних відхилень у міміці батьків. Така реакція може охарактеризувати ті процеси розвитку, які згодом можуть привести до аутизму», – розповіла Ханна Алонім.

Вона додала: крім того, першими ознаками розладу можуть бути надмірна пасивність малюка, відсутність реакції на голос чи присутність батьків, затримка розвитку моторики. Тому чим раніше ці ознаки помітять експерти, тим легше буде працювати з дитиною.

Ефективність раннього втручання проілюструвала із власного досвіду директорка розвивального дитячого садочка «Дитина з майбутнім» Наталя Стручек. За її словами, розвиток дитини, з якою почати працювати у рік та 9 місяців через 6 місяців роботи покращився за більшістю показників майже у 4 рази. Дитини у 3 роки та 11 місяців – у 2 рази. Дитини у 5 років та 2 місяці – на 40% в середньому.

Говорили у рамках конференції і про підготовку до школи, і про організацію ефективної інклюзії.

Зокрема, директор з розвитку МГО «Дитина з майбутнім» Ірина Сергієнко та дорослий аутист зі США Білл Петерс давали поради щодо навчання особливих дітей не лише батькам, але й педагогам. Вони розповіли: вчитель має пояснювати учням, чому їхній однокласник не такий, як вони. До прикладу, якщо дитина носить навушники, варто сказати: «Навушники, тому що чутливий слух». Але в жодному разі не можна називати діагноз учня, якщо це не одобрили його батьки. Якщо аутист не встигає освоїти якийсь предмет, можна знайти однокласника, який йому з цим допоможе. Але думати, що вони стануть друзями, не варто. І ще одна порада від Ірини Сергієнко та Білла Петерса: якщо дитина говорить Вам, що в неї проблеми з однокласниками, найімовірніше, що так і є.

Аутолог та фахівець з організації інклюзії Дарія Орлова наголосила: інклюзія стає найбільш дієвою у тому випадку, якщо у ній створені комфортні умови для всіх учасників процесу. За її словами, процес організації такої форми навчання варто розпочинати з прийняття дитини, якою вона є, насамперед, батьками та вчителями. Прийняття дитини означає розуміння її особливих потреб та дефіцитів, усвідомлення переваг і сильних сторін, і головне, – не бажання її змінити, а бажання допомогти.

Професор з освіти людей з особливостями розвитку Адельфійського університету (Adelphi University) – доктор Стівен Шор розповів про те, що аутисти більше за нормотипових дітей страждають від булінгу. Проте, наголосив він, про цькування діти не завжди розповідають. За його даними, лише 40% учнів зізнаються, що їх ображають у школі. Ймовірні ознаки булінгу, додав Стівен Шор, – це поява у дитини більшої кількості синців та подряпин, намагання уникнути школи, зміни у характері. Усе це може призвести навіть до спроби самогубства.

Крім згадуваних експертів, досвідом також ділились Голова секції дитячої та підліткової психіатрії Асоціації психіатрів України Ігор Марцинковський, голова Львівського осередку «Справи Кольпінга в Україні» Катерина Островська, соціальний педагог Мар’яна Хороша, дитячий невролог Олександр Мірошников, мовленнєвий терапевт розвивального дитсадка для дітей з особливостями «Дитина з майбутнім» Ігор Телюк та психолог цього ж закладу Яна Юрченко, а також фахівець сенсорної інтеграції – Тетяна Кострицька.

Після завершення конференції представниця Перу – Ліліана Майо Ортега – підкреслила: подібні заходи дуже цінні і для батьків, і для педагогів. Бо в їхній основі – обмін досвідом.

«Я розповідала про те, які можливості відкриваються перед аутистами у Перу. Адже дуже багато особливих людей у нас ходять на роботу. І їх раді зустрічати безліч організацій, навіть наш Конгрес. А все через те, що аутисти віддані роботі, дуже скрупульозні та бездоганно працюють з деталями. Також це можливо завдяки підтримці, яку відчувають як самі аутисти, так і їхні роботодавці. І мені дуже хочеться, щоб ця практика стала звичною і в Україні. Бо аутисти – це невід’ємні члени суспільства, і ми не повинні про це забувати», – додала Ліліана Майо Ортега.

Позитивно Другу міжнародну практичну конференцію «IPAC-2020» оцінили і її слухачі.

«Хоч ми живемо на різних континентах і в різних країнах, у нас так багато спільного: спільні проблеми, надії та спільне прагнення до незалежності та реалізації для наших дітей», – так українка відреагувала на виступ Ліліани Майо Ортеги.

«Дякую організаторам та спікерам за можливість поповнити свої знання про дітей з РАС, особливо за практичний досвід», – написала ще одна слухачка конференції.

Загалом, за результатами опитування після «IPAC-2020», найбільше людей зацікавили теми, які стосувались комфортних умов інклюзії та сенсорної інтеграції. Крім того, майже 90% слухачів відповіли, що готові використовувати отримані знання у свої роботі. Цікавий факт, що 60% учасників вважають онлайн-формат для конференції задовільним і готові працювати в ньому і надалі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*