Доки міністр думає, як перебудувати систему, європейські донори допомагають чим можуть, пише«ZN.UA».
Я живу в Україні й постійно зіштовхуюся з проблемами. Війна, пандемія, карантин, зміни і турбулентність… Уже кілька тижнів я почуваюся пригніченою, не можу нормально заснути. Я не маю енергії на роботу та спілкування з друзями. Які в мене варіанти?
Я можу піти до сімейного лікаря, що отримав базові знання про те, як розпізнавати проблеми психічного здоров’я. Він запитає мене про життя й дасть поради з приводу того, що треба змінити, аби почуватися краще. За необхідності направить на консультацію до психолога.
Якщо в мене серйозні проблеми в сім’ї й на роботі, до мене може прийти соціальний працівник, щоб поспілкуватися і з’ясувати, що відбувається. За необхідності соцпрацівник дасть поради щодо фінансів, працевлаштування або якихось юридичних аспектів.
Якщо через кілька місяців стан не поліпшиться, мені, можливо, доведеться поїхати у велике місто і звернутися до психіатра, щоб він або призначив курс медикаментів, або на кілька днів госпіталізував. Після того, як мені підберуть правильні медикаменти, можна повернутися додому і продовжувати працювати з психологом, сімейним лікарем, соціальним працівником. Доти, доки вони не переконаються, що стан поліпшується і в мене — все гаразд.
Усі ці фахівці — сімейний лікар, психолог, психіатр, соціальний працівник — або узгоджують свою діяльність із допомогою спеціаліста-координатора своєї громади, або взагалі працюють під дахом центру психічного здоров’я. У кожних громаді, районі, місті є конкретний алгоритм — що необхідно зробити для людини, котра зіштовхнулася з певною проблемою психічного здоров’я. Тобто для такого пацієнта розроблено маршрут.
Урядом встановлені певні стандарти допомоги і забезпечена якість підготовки та навчання фахівців. Щоб на випадок проблем із психічним здоров’ям кожен українець міг отримати допомогу, яка відповідає цим стандартам.
Фантастика? Для деяких країн ЄС, наприклад найближчої до нас Польщі, — ні. Для України, де ефективних послуг у сфері психічного здоров’я потребують 8,1 млн людей, але близько 80% жодної підтримки не одержують, — недосяжний космос.
Реальність
У системі психічного здоров’я України офіційно зареєстровано 1,6 млн людей. З них 300 тисяч перебувають на стаціонарному лікуванні, щодня зіштовхуючись із порушеннями прав людини та неефективним лікуванням. Конвенція про права осіб з інвалідністю, підписана Україною, реалізується насправді не дуже. Ці люди сторонньому спостерігачеві помітні, тоді як ще близько 6,4 млн людей, котрі мають психічні розлади у м’якій, помірній або тяжкій формі, залишаються в тіні, переживаючи проблеми сам-на-сам або разом із родинами.
Хоча госпіталізації у психіатричні лікарні потребують лише люди зі справді тяжкими психічними розладами, 89% державного фінансування спрямовується саме на потреби таких установ. Міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявляє, що результатом другого етапу медреформи стало недофінансування психіатричної служби на 898 млн грн. І наголошує, що це ставить під загрозу існування психіатричних лікарень. Але забуває про те, що більшість людей, котрим потрібна лише психосоціальна підтримка і котрі можуть залишатися вдома, держава необхідними послугами не забезпечує. Як наслідок, проблеми психічного здоров’я загострюються, їх стає складніше лікувати. Це створює додаткові труднощі в житті як самих людей із психічними розладами, так і їхніх близьких.
«В Україні ще не до кінця сформована культура турботи про психічне здоров’я. В нас попереду — велика освітня робота, — заявляє заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як.— Реформа системи охорони психічного здоров’я — важлива складова загальної реформи медицини. Вона націлена на те, щоб перейти від надання психіатричної допомоги до збереження психічного здоров’я».
«Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року», затверджена Кабміном ще 2017 року, справді передбачає зміщення фокуса надання психіатричної допомоги зі стаціонарного лікування на амбулаторне, а також створення докладних маршрутів пацієнтам. Але Мінздоров’я досі не розробило плану дій для її реалізації. Місяць тому гендиректорка директорату медичних послуг Оксана Сухорукова в інтерв’ю ZN.UA заявляла, що їй невідомо «про жодну зустріч, яка була б проведена разом із Мінсоцполітики. Більше того, в міністра на підписі вже два місяці знаходиться «План заходів на 2020–2022 роки з реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року». Але він досі не підписаний, і ніякого зворотному зв’язку немає. А без затвердження цього документа ніхто в державі не може рухатися до змін у психіатрії, ніяких розробок, ніяких нормативних актів, нічого… Замовлення від міністерства по психіатрії немає. Ця тема звучить тільки на брифінгах, на словах».
Тим часом допомога людям із психічними розладами — це ще й економічна необхідність. Так, за методикою Інституту метрики та оцінювання (IHME), у 2017 році через психічні розлади та розлади внаслідок вживання психоактивних речовин Україна втратила, мінімум, 104,6 млрд грн національного доходу.
Психічне здоров’я — одна з «незручних», огорнутих міфами та стереотипами, тем в українському суспільстві. Незважаючи на те, що, за даними ВООЗ, депресивні розлади в Україні поширені більше, ніж в інших європейських країнах, і що 30% українців упродовж життя матимуть справу з тим або іншим психічним розладам, більшість нас не знає про існування дійових і доказових способів подолання проблем. Ми добре знаємо, що робити, коли в нас, наприклад, болить голова. Але не тоді, коли болить душа.
Освітня кампанія та психосоціальна підтримка
Тоді як на рівні національної політики панує невизначеність, у громадах рух за зміни вже розпочався. Минулого тижня в Києві презентували проєкт психосоціальної підтримки «Психічне здоров’я для України» (MH4U). Впроваджуваний за підтримки Швейцарії через Швейцарське агентство розвитку та співробітництва (SDC), з 2019-го по 2023 рік проєкт надаватиме Україні допомогу у трьох ключових сферах:
— поліпшення політики та координація національних і регіональних структур, які забезпечують роботу сфери охорони психічного здоров’я;
— професійний розвиток фахівців у сфері охорони психічного здоров’я та сприяння узгодженню дій служб різних рівнів і секторів (Львівська область та підконтрольні Україні території Донецької і Луганської областей);
— підвищення поінформованості населення в питаннях психічного здоров’я з метою подолання стереотипів і формування готовності до отримання послуг.
З жовтня 2019 року в співпраці з 15 партнерськими організаціями проєкт MH4U проаналізував відповідну нормативно-правову базу, став перекладати міжнародні клінічні протоколи, навчати сімейних лікарів і соцпрацівників, проводити вебінари для населення, а також допоміг створити перші три міжсекторальні локальні команди впровадження проєкту з метою заповнення прогалин у наданні допомоги на місцевому рівні — у Львівській, Донецькій та Луганській областях.
«Великі психіатричні установи— не найкраще місце для перебування пацієнта. Психічне здоров’я — це не тільки психіатрична допомога, як ми це звикли розуміти стандартно. Це значно більший обсяг послуг, у тому числі на рівні громади, — зазначає координатор проєктів із боку посольства Швейцарії в Україні Петро Ільків. — Перебуваючи в громаді й маючи підтримку з різних джерел, зокрема соціальну, освітню, психологічну, можна досягти набагато кращих результатів у реабілітації, ніж люди, котрі сьогодні закриті в установах. Важливо розуміти, що багатьом розладам можна запобігти. Психічні поведінкові стани успішно лікуються. Але потрібно усвідомлювати, що таке психічне здоров’я. І шукати, де є виконавець».
Ідея освітньої кампанії проєкту — донести людям, що турбота про власне психічне здоров’я може позитивно позначитися на безлічі аспектів нашого життя. Її частиною є сайт www.mh4u.in.ua — зі списком гарячих ліній допомоги, а також безкоштовним освітнім онлайн-порталом із навчальними курсами та вебінарами про психічне здоров’я. Адже, за даними опитування «Психічне здоров’я в Україні: обізнаність та ставлення», проведеного в рамках проєкту в січні 2020-го компанією InMind, 45% не змогли назвати жодного психічного розладу. Лише 37% опитаних вважають себе досить обізнаними в питаннях психічного здоров’я. 69% респондентів відзначають брак інформації й хочуть дізнатися більше. Тим часом 79% вважають, що психічне здоров’я є серйозною й вартою уваги проблемою. Найбільшої уваги, на думку опитаних, потребують такі проблеми психічного здоров’я: наркотична залежність (про це заявили 65% опитаних), алкоголізм (63%), самогубства (53%), депресія (52%), шизофренія (51%).
Перший етап кампанії проєкту MH4U передбачає ознайомлення українців із поняттям психічного здоров’я та актуалізацію потреби турбуватися про нього так само, як і про фізичне. Наступний, за словами лідера проєкту MH4U Гайко Кьоніґштайна, буде націлений на підвищення поінформованості населення про психічні розлади та заохочення звернень по необхідну підтримку і професійну допомогу.
Що таке психічне здоров’я
ВООЗ визначає його як стан благополуччя, коли людина здатна реалізовувати свій потенціал, долати щоденні стреси, ефективно та плідно працювати і робити внески в життя спільнот. П’ятьма основними ознаками доброго психічного здоров’я є:
— відчуття якості життя;
— здатність долати щоденні стреси та вирішувати проблеми;
— продуктивність і ефективність праці;
— можливість рости і розвиватися;
— інтерес до інших людей, спільноти.
Як уже йшлося вище, кожен третій українець упродовж свого життя може зіштовхнутися з розладом психічного здоров’я. Це трапляється з низки причин: хронічні стреси, травматичні події, складні умови розвитку в дитинстві, органічні порушення мозку тощо.
Найчастіше людина сама або з допомогою близьких може впоратися з емоційним дискомфортом, від якого ніхто не застрахований. Короткочасні втрата мотивації, апатія і бажання побути на самоті, погіршення стосунків або непорозуміння з оточенням, інші щоденні труднощі переважно нетривалі й минають. Емоційна напруга — нормальна реакція на стрес, утому, погіршення стосунків, будь-які кризові події або фізичне захворювання. Із цього стану можна вийти самостійно, організувавши додатковий відпочинок, знизивши рівень вимог до себе, структурувавши свій час або звернувшись по підтримку до близьких, які зможуть про вас потурбуватися.
Та якщо минає час, а симптоми не зникають або ви не можете самостійно зрозуміти їхню природу, слід звернутися по допомогу до фахівця.
Коли точно треба звернутися по допомогу?
Уваги фахівців потребують такі ознаки:
— розрив зв’язків зі звичним оточенням, — якщо ви уникаєте близьких і друзів, повністю втратили бажання спілкуватися;
— порушення сну — тривалий сон упродовж дня чи неможливість заснути вночі, особливо на тлі постійного відчуття втоми та нестачі енергії;
— порушення харчування — наприклад, ви зовсім забуваєте поїсти або, навпаки, їсте без міри
— нав’язливі думки й одержимість однією темою — політикою, здоров’ям, смертю;
— ігнорування особистої гігієни та зовнішнього вигляду, якщо ви перестали турбуватися про себе;
— якщо ви не можете сконцентруватися, забуваєте прості речі, вам важко підтримувати розмову і приймати прості рішення.
— відчуття паніки, постійна тривога, якої ви не можете позбутися;
— тривалий пригнічений стан, втрата інтересу до речей і занять, які зазвичай вам подобаються;
— самообвинувачення і нав’язливе відчуття вини;
— різкі перепади настрою без видимих причин;
— думки про самогубство чи про те, що ваше існування непотрібне або що іншим було б краще без вас;
— неконтрольоване витрачання грошей при неможливості зупинитися;
— якщо чуєте звуки чи голоси, яких не чують інші люди, або у вас галюцинації;
— якщо вам здається, що проти вас замишляється змова, за вами стежать, спеціально шкодять, і це тривожить або злить.
Кожна з цих ознак є сигналом, що вам потрібні консультація та обстеження спеціаліста. Особливо якщо ви відчуваєте її впродовж двох і більше тижнів. Те, що починається як гострий стрес, безсоння чи страх, може перерости в перевтому або вигоряння, клінічну депресію або тривожний розлад, якщо людина не отримає вчасно необхідну допомогу. Навіть коли дискомфорт не дуже сильний, він може бути ознакою розвитку проблеми психічного здоров’я.
Турбуватися про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне. Вони тісно пов’язані. Фізичні вправи, сон і харчування чинять позитивний ефект і на тіло, і на психіку. 7–9 годин сну на добу в один і той самий час; збалансоване харчування; фізична активність і прогулянки на свіжому повітрі; спілкування з цікавими людьми та «змістовні справи», які приносять вам задоволення, надихають і наділяють життя сенсом — п’ять головних речей, які, ставши звичкою, допоможуть вам залишатися в гармонії.
