Чи готова українська освітня система до інклюзивного підходу? (ВІДЕО)
Освіта в інтернаті або у звичайній середній школі. В Україні кілька установ проводять експеримент спільного навчання здорових дітей та дітей з особливими потребами. Утім таких добровольців небагато, та й спецзаклади для дітей-інвалідів нікуди не зникли. Хоча освітяни країн Європи та Америки давно відмовилися від інтернатів. Чи готова система української освіти до інклюзивного підходу – з’ясовувала Олеся Варламова.
– Начинаем, раз-два…
У Віри урок фізкультури. У цій школі він раз на тиждень проходить у тренажерному залі. Дітям так допомагають укріплювати м’язи, а учнів з ДЦП це ще й ставить на ноги.
Степан Шубчик, тренер:
– Она сама плохо ходила, когда она к нам пришла. Она с мамой все время была, сейчас она уже благодаря упражнениям сама передвигается.
Третьокласниця вправна не лише у фізичних вправах. Вона пише казки, грає на фортепіано та співає. Її ровесники кажуть, що Віра ще й дуже добра.
Віра Рябкова, третьокласниця:
– Я хочу, щоб у всіх все було добре, щоб ніхто не хворів.
Майже сотня дітей, які мають проблеми зі здоров’ям, забули про ходунки та візочки, пишається директор. А починалося все шість років тому з ініціативи районного відділу освіти. Наталя Кравчук стала єдиним керівником школи, яка погодилася на експеримент інклюзивної освіти. Хоча й боялась, як відреагують школярі та вчителі на спільне навчання з дітьми з особливими потребами.
Наталя Кравчук, директор школи №168:
– Це дуже важко і неконтрольовано на перервах, тому що будь-яка дитина може показати пальцем, може подивитися не так.
В системі інклюзивної освіти працюють лише 10 регіонів України. Хоча відповідна постанова була прийнята ще три роки тому.
Валерій Сушкевич, голова національної асамблеї інвалідів України:
– Сьогодні пересічний директор школи може сказати таку річ – інвалідів в моїй школі не буде. А це дике, це дикість того, що стосується прав людини, прав дитинки з інвалідністю.
У Міносвіти пояснюють: бракує грошей для залучення всіх українських шкіл. Адже має бути достатня кількість кадрів для таких закладів та вільний доступ до них дітей-інвалідів.
Віра Шинкаренко, представник Міносвіти України:
– Це ж не тільки пандуси, це єсть санітарні вузли, це є кімнати, це є двері, це є перебудова, якщо застарілі є школи, то це перебудова всередині. Для цього потрібні кошти.
Для дітей з порушеннями розвитку мовлення або психічного розвитку потрібні штатні психологи, дефектологи, логопеди. Але у постанові Кабміну п’ятирічної давності вказано: збільшувати армію педагогів заборонено. То й у трудовій книжці цього дипломованого дефектолога та психолога написано – асистент вчителя. На цій посаді працюють ті, в кого вистачає ентузіазму.
Анастасія Ягодинець, асистент вчителя:
– Приблизно десь півтори.
– Вас задовольняє така ставка?
– Так, задовольняє, я ще підробляю на іншій роботі.
У Канаді інклюзивній освіті 25 років. Там немає закритих спецзакладів, а всі діти навчаються разом, розповідає директор Канадського центру вивчення інвалідності. Її установа фінансує школи з інклюзивною освітою та навчає методикам роботи з дітьми-інвалідами.
Ольга Красюкова-Еннс, директор Канадського центру вивчення питань інвалідності:
– У Украины есть деньги на обе системы. Почему бы не подумать, как более рационально использовать огромный человеческий ресурс и профессиональный потенциал, и огромные финансы.
Якщо інклюзивна освіта в Україні запрацює, виграють усі, впевнені фахівці. Як показує досвід інших країн: діти з особливими потребами розвиваються швидше, бо тягнуться за здоровими, а їхні ровесники стають людянішими.
Автор: Олеся Варламова. Оператори: Сергій Дунда та Валентина Бречко.
Актуальні новини
- Группы инвалидности в Украине: виды, список заболеваний и порядок оформления
- Які пільги мають інваліди ІІ групи загального захворювання?
- Чи може виїхати за кордон чоловік, який має інвалідність третьої групи. Реальність та фейки
- Условия назначения пенсии по инвалидности в Украине
- Пенсионное обеспечение людей с инвалидностью
Залишити відповідь