Інклюзивне навчання: дітей, що потребують особливого підходу, стає більше (ВІДЕО)

Інклюзивне навчання стає все більш затребуваним. Для ефективної соціалізації дітям з особливими освітніми потребами психологи рекомендують відвідувати школи й садочки. Переконують, що інклюзія в освіті потрібна для усіх учасників навчального процесу. Але це за умови, якщо інклюзія в закладі «справжня», повідомляє АКМЦ.

Інклюзивне навчання у Краматорську

Центр допомоги дітям з особливостями розвитку «Промінь» у Краматорську функціонує понад три роки. Його фахівці працюють у двох напрямках – розвиток мовлення та сенсорна інтеграція й нейрокорекція. На жаль, вони констатують, що малечі, яка потребує корекції у розвитку стає дедалі більше.

«Тут ми працюємо з дітками над їхнім сприйняттям навколишнього світу. Тобто, щоб вони нормально реагували на слух, на запах, на якісь дотики ззовні, тому що у багатьох із цим є проблеми. Тут ми працюємо й над формуванням вищих психічних функцій – це пам’ять, мовлення, мислення, уява дитини. З різними неврологічними, психологічними та психіатричними проблемами дітей зараз стає дедалі більше з року в рік», – розповідає засновниця центру «Промінь» Ганна Тузова.

Для ефективної соціалізації дітям з особливими освітніми потребами психологи рекомендують відвідувати школи і садочки. Переконують, що інклюзія в освіті потрібна для усіх учасників навчального процесу.

Проблеми інклюзивного навчання

Але далеко не всі школи готові до інклюзії. Наприклад, з чотирьох їхніх вихованців, цьогорічних першачків, у школі нині навчається лише один. Решта була змушена відмовитися від занять у класі.

За словами засновниці центру «Промінь», інклюзивне навчання вкрай потрібно, але воно має бути справжнім та індивідуальним.

«Буває таке, що беруть дитину, припустимо, яка перебуває у достатньо важкому і психічному, і фізичному стані. До того ж, у неї є свої особливості сприйняття інформації, наприклад, наскільки швидко вона засвоює знання. А її просто кидають у цей котел… Це погано для дитини, оскільки вона, можливо, не переносить шуму шкільного дзвінка. Можливо, коли діти шумлять, у неї також починаються головні болі. Тобто виходить, що немає ось цієї домовленості. Ніхто дійсно не з’ясовує специфіки конкретної дитини, що їй можна, а що – ні. Тобто якось більше робиться, мені здається, зараз «показушно» для загальної картинки, що ось інклюзія є, але насправді потреби самої дитини там мало з’ясовують», – підсумувала Ганна Тузова.