Інклюзивне навчання: і пандуси, і кадри, і подолання стереотипів

Інклюзивне навчання: і пандуси, і кадри, і подолання стереотипів. білокуракине, доступність, суспільство, інвалідність, інклюзія

Інклюзивне навчання: і пандуси, і кадри, і подолання стереотипів. білокуракине, доступність, суспільство, інвалідність, інклюзія

Громадська організація інвалідів «Святителя Луки» в селищі Білокуракіному Луганської області взяла під опіку дітей з особливими потребами.

Звісно, тут і раніше бачили гостроту проблем щодо інклюзивного навчання, але в сільській глибинці зрушити справу з місця дуже складно.

«Нові підходи тут треба впроваджувати наполегливо, долаючи стереотипи на кшталт «від нас нічого не залежить», — каже голова ГО В’ячеслав Ківшар. — Цьому сприяв наш проект «Моніторинг доступності об’єктів із надання освітніх послуг», що переміг у конкурсі ПРООН».

Сам В’ячеслав має інвалідність другої групи і сприймає все розумом і серцем. Його перші помічники — дружина Оксана, сини Михайло та Кирил. У пригоді стали й юридична освіта та досвід глави родини.

Комплексний підхід

Менше третини зі 166 дітей, котрі мають право на особливий освітній підхід, користуються ним у реальності. Батьки зізналися: багато про що просто не знали, але тепер зрозуміли, їхні діти мають такі ж права і ніхто не повинен бути відірваним від суспільства.

Активісти, фахівці відділу освіти селищної ради створили робочу групу і перевірили доступність будівель і приміщень, а також кадрові можливості для занять з особливими дітьми. Виявили: понад половина закладів працює без обладнання та кабінету для інклюзивного навчання. За участю експерта Андрія Жидкова склали акти, фотозвіти і рекомендації місцевій владі для виправлення ситуації.

Особливу увагу приділили Білокуракинській школі № 1, Нещеретівській і Дем’янівській сільським школам, де має навчатися найбільша частина дітей з інвалідністю. Потурбувалися, щоб нові гнучкі групові та індивідуальні методи роботи допомагали розвитку всіх. Зацікавили вчителів, батьків і дітей розвиваючими іграми, роздали буклети. Тренінг у Нещеретовому розвивав уважність і координацію рухів. Обговорили тему «Як ми можемо допомогти дітям з інвалідністю», наповнили «Глечик дитячих потреб». До створення інклюзивної групи готувалися й на тренінгу «Право на гідне дитинство» в дитсадку «Берізка». Цікаві вправи з обговоренням довели, як важливо бути чуйними до дітей із психофізичними особливостями.

Багато чого навчилися й тепер можуть передати знання колегам Олена Лубінець, Альона Давидова, Ольга Грицай та інші активісти. Це правова допомога людям, які не мають фізичної можливості комунікувати, адвокація для родин із дітьми з інвалідністю, розширення освітніх можливостей, діалогу із владою. Впроваджуються сучасні моделі соціалізації: через інклюзивне навчання, культурно-спортивні та творчі заходи, які дають змогу об’єднати вразливі й інші групи.

Зміни кличуть далі

Приклад співпраці — зроблене в школі № 1. Після обговорень тут була виділена та відремонтована за бюджетні кошти кімната для корекційних занять, закупили корекційно-розвиткові та релаксаційні засоби. Директор школи Олена Вашура розповідає: «У нас є діти, яких поки що неможливо навчити писати, читати та рахувати без використання сучасних гаджетів, а батьки не завжди мають змогу їх купити. Організація «Святителя Луки» в рамках свого проекту придбала планшет для навчання, корекції і розвитку Армену Акопяну. Вручення подарунку малюкові, якого виховують сліпа мати та бабуся, було чудово сприйнято його однокласниками, котрі вже встигли з ним потоваришувати» (на знімку).

Силами ГО організували поїздку батьків, їхніх дітей з інвалідністю та педагогів до Рубіжанського інклюзивно-ресурсного центру. Дійшли висновку, що такий центр доцільно створити й на Білокуракинщині. Аргументовані пропозиції спрямували місцевому керівництву.

Голови РДА Сергій Іванюченко та селищної ради й ОТГ Сергій Сірик високо оцінили роботу активістів. Активістка ГО депутат місцевої ради Олена Лубінець сприяла розгляду на сесії звернення учасників проекту про введення в штатний розпис школи, дитсадка асистентів вчителя та вихователя. Вже створені інклюзивний клас і група. «Ми нарешті змогли з впевненістю влаштувати нашого Вовчика до «Сонечка», — розповідає мати особливої дитини продавчиня Альона Бикова (вони з чоловіком — вимушені переселенці). — Адже з ним нині є кому займатися. Поруч — ще дві такі дитини, й вже помітний їхній прогрес. Це спонукало мене долучитися до числа активістів, щоб разом рухатися далі».

За новими буднормами інфраструктура населеного пункту повинна проектуватися з елементами доступності. Певні роботи за результатами обстежень освітніх закладів уже заплановані, й громадськість контролюватиме їхнє виконання. Враховані зауваження щодо переобладнання конкретних приміщень (зокрема вбиралень), оновлення програм інклюзії.

Активісти сприяють задоволенню освітніх та інших потреб дітей з інвалідністю, долають зневіру, відірваність від суспільства. А батьки вдячні тим небайдужим, хто робить життя їхніх дітей яскравішим. Бо одного ентузіазму вчителів замало.

Семен Перцовський,
заслужений журналіст України

Луганська область

Фото надано автором

Голос України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*