Інклюзія – не утопія

22.10.2018

Щоб дітки з особливими освітніми потребами не були закритими в чотирьох стінах власного дому чи спеціального закладу – одне з основних завдань інклюзивного навчання, яке так активно розвивається в Україні. Недавно в Делятинському ліцеї №2 відкрили дошкільну інклюзивну групу. Про її особливості та специфіку виховання і навчання дітей прикарпатські журналісти дізналися під час прес-туру до Делятинської ОТГ, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України.

У Делятинській селищній ОТГ перші інклюзивні класи в школах відкрили два роки тому, а нині працюють три інклюзивні класи і одна дошкільна група. За словами начальника відділу освіти, культури, молоді і спорту Делятинської ОТГ Михайла Гаврилюка, тепер дітки з особливими освітніми потребами мають можливість спілкуватися з однолітками, а також виховуватися, навчатися та зростати в колективі.

У дошкільному підрозділі Делятинського ліцею №2 навчається 220 діток, працює 10 груп, серед них – спеціалізована логопедична, в якій виховуються діти з вадами мовлення. «історія нашого дитсадка дуже цікава, – розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Делятинського ліцею №2 Галина Черленюк. – Ясла-садок «Карпатська колисанка» запрацював 1991 року, через п’ять років його реорганізували в школу-садок. У 2001-2018 роках заклад працював як навчально-виховний комплекс, а з цього навчального року його реорганізували в ліцей, і наш дитсадок є його дошкільним підрозділом».

Новостворену інклюзивну групу назвали символічно «Ангелятко», таким чином працівники закладу хотіли наголосити на тому, що дітки з особливими освітніми потребами потребують виняткових уваги, допомоги і, звичайно, більше ангелів-охоронців. «Передумовою відкриття інклюзивної групи в дошкільному підрозділі Делятинського ліцею №2 стало звернення мами дитини з особливими освітніми потребами, – коментує голова Делятинської ОТГ Богдан Клим’юк. – Розглядали питання про відкриття групи на сесії селищної ради, було багато «за» і «проти», але дійшли до спільного рішення та знайшли кошти на фінансування. Для цього виділили з місцевого бюджету майже 100 тисяч гривень».

Відкриття групи «Ангелятко» відбулося без пафосу. Не було звичного помпезного свята та урочистої лінійки, гості вручили діткам подарунки, ті одразу розпочали ними бавитися. Не було довгих промов та традиційної декламації дитячої поезії. Але те, що сьогодні тут свято, було видно неозброєним оком. Всі дітки були одягнені в однакові кофтинки із зображенням ангеликів, щоб підкреслити назву новоствореної групи. «Неодноразово проводили різноманітні урочистості з трембітами, хлібом і сіллю, воно вже настільки не на часі, настільки застаріле, навіть до смішного, – коментує Галина Черленюк. – Наше свято-відкриття вирішили провести нестандартно, без сценарію і віршів, напевно, тому воно вдалося».

У дошкільній інклюзивній групі Делятинського ліцею №2 виховується 15 діток, більше згідно з чинним законодавством не можна. «Основна мета інклюзивної освіти: різні можливості – рівні права. Діти мають адаптовуватися до середовища, яке їх оточує, – зауважує головний спеціаліст відділу освіти, культури, молоді і спорту Делятинської ОТГ Мар’яна Яворська. – Якби у групі було 20-30 дітей, то особливій дитині було б важче адаптуватися, а працівникам складніше гарантувати її безпеку. Безпека – передусім, бо діти мають зростати в безпечному середовищі, доглянуті і здорові».

Вихователь-методист дошкільного підрозділу Оксана Стефанюк наголошує, що робота інклюзивної групи є новітньою для них і залежатиме насамперед від особливостей тих дітлахів, котрі в ній будуть виховуватися. «Вивчили масу нормативної бази, скористалися консультацією наших кураторів з обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, порадами інклюзивно-ресурсного центру, вивчили всі рекомендації, – розповідає вихователь-методист. – Також створили команду психолого-педагогічного супроводу для дитини з особливими освітніми потребами, розробили розклад корекційно-розвивальних занять, залучили фахівців, які зможуть працювати з цією дитиною, створили навчальну зону, де зібрано різні дидактичні матеріали, програми, за якими працюватимуть вихователь, вчитель-логопед, практичний психолог, асистент. Стараємося максимально тісно співпрацювати з батьками, діагностувати різні бажання, а також підлаштовуватися під можливості особливої дитинки»…

Івасикові – лише 4 рочки, проте на його долю вже випало нелегке випробування – двобічна глухота. Рік тому його прооперували та встановили слуховий імплант. Вихователі кажуть, що хлопчик дуже світлий та життєрадісний, легко контактує зі своїми однолітками, а в групі панує дружня і гарна атмосфера. Мама Івасика Тетяна Ключівська радіє, що її синові дуже подобається ходити до дитсадка, адже вдома йому було скучно, а тут він грається з іншими дітками та розвивається: «В дитсадку з дитиною займаються фахівці, працює логопед і психолог. Першого разу як забирала синочка з дитсадка, то він був дуже задоволеним та веселим. Він звечора швидко лягає спати, бо знає, що вранці має йти в дитсадок».

Галина Черленюк наголошує: дуже добре, що держава звернула увагу на діток з особливими освітніми потребами. і каже, що тим особливим малюкам, котрі відвідуватимуть дитсадок, буде значно легше адаптуватися і до школи. Крім того, вони перестануть сидіти замкнутими в чотирьох стінах. «Всі мають право на життя, на розвиток, на визнання себе як особистості, навіть ті маленькі дітки хочуть, щоб з ними рахувалися, хочуть чогось досягати своїми розумом, руками, успіхами, – коментує освітянка. – Дітки з особливими потребами з часом вливаються в колектив, швидше розвиваються, повторюють, імітують інших діток, зрештою, навіть навчаються, бо то не тільки забавки та ігри».

За словами директора департаменту освіти, науки і молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Віктора Кімаковича, інклюзія на Прикарпатті розвивається в геометричній прогресії. На 1 жовтня в загальноосвітніх навчальних закладах Прикарпаття навчається 364 дитини з особливими освітніми потребами – на 171 більше, ніж торік. А в дитсадках виховується 30 дошкільняток: «Це достатньо комплексний результат. Діти перебувають серед своїх однолітків, і важко виміряти ті емоції, які вони отримують, спілкуючись зі своїми друзями. Окрім того, вони навчаються та соціалізуються. Результат є не лише в дитини з особливими освітніми потребами, а й у всього класу, який контактує з нею, а також у батьків, які бачать, як розвиваються їхні діти. Це той результат, який впливає не лише на дитину, а на все суспільство. Щороку ми бачимо різке збільшення числа таких дітей у навчальних закладах області. Якби їм там було погано, то ми, навпаки, спостерігали би перехід на індивідуальну форму навчання чи в інтернатні заклади».