Що змінила інклюзивна освіта у школах?*

Що змінила інклюзивна освіта у школах?*. чернівці, вчитель, школа, інклюзивна освіта, інклюзія

* Стаття створена в рамках реалізації проєкту “Захист прав людини у Чернівецькій області”, який реалізує ГО “Чернівецьке об’єднання “Захист” за підтримки IM Swedish Development Partner.

Батьки, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, кажуть, відколи в Україні голосно говорять про інклюзивне навчання, яке законодавчо закріплене з 2018 року, вчитися у школі стало легше. Зараз у Чернівцях у 27 загально-навчальних закладах навчаються 116 таких дітей.

– Покращилася законодавча база, яка максимально сприяє розвитку інклюзії. Із 2018 року суттєво змінилося фінансування (кошти виділяють на закупівлю спеціального навчально-дидактичного обладнання та матеріалів), а також створюють та розширюють мережу інклюзивно-ресурсних центрів, – розповідає “МБ” Анжела ПОЧИНОК, головний спеціаліст управління освіти Чернівецької міської ради. – У нашому місті вже є два такі центри, один з яких вже повноцінно працює. За цей рік 1365 діток отримали у ньому комплексну оцінку. Але найголовніше – змінилося ставлення суспільства до самої інклюзії.

Анжела Іллівна додає, що серед цих 116 дітей з особливими освітніми потребами 46 відсотків – це діти з інвалідністю.

– Зараз у всіх школах, де є інклюзивні класи, працює асистент вчителя, – пояснює чиновниця. – Асистент є навіть тоді, коли у класі навчається одна така дитина. Упродовж року ми проводимо для вчителів різні тренінги, семінари з інклюзії. Коли ми знаємо, яка дитина навчатиметься у школі, робимо все, щоб тут були створені для неї оптимальні умови. У школах №1, 25, 27, 30, 37, ліцеї №4 створені санітарні кімнати, обладнані для дітей, які пересуваються за допомогою візка. У п’яти школах є сенсорні кімнати. У школі №38 монтують ліфт – це буде перша у місті школа з ліфтом.

Усі ці та інші підходи до інклюзивної освіти мають повністю забезпечити доступне навчання, щоб усі діти згадували школу з позитивом.

У Дмитра, якому невдовзі виповниться 17 років, – кістково-м’язова кривошия, сколіоз 4-5 ступенів. З цього року він навчається у Чернівецькому вищому професійному училищі радіоелектроніки, вчиться на фотографа. Мама хлопця Інна ОСТАФІЙ каже, що син просто світиться, коли приходить із занять, так йому там комфортно. А ось школу і мама, і син згадують із жахом.

– Кожен рік мені доводилося буквально виборювати можливість навчання сина у класі нарівні з усіма, – згадує Інна Остафій. – Щороку мені пропонували перевести його на індивідуальне навчання. І це при тому, що у нього немає затримки розвитку, він добре розмовляє, ходив до музичної та художньої шкіл, на бойовий гопак. Таке ставлення почалося ще в садочку. Коли я запитувала, чому діти виступають на святах, а мій син не бере участі в заході, виховательки відповідали: “Та ви розумієте…”. Я вдячна лише вчительці танців, яка повірила у нас і навіть не брала грошей за заняття. У школі після кожного року вчителька пропонувала перейти на індивідуальне навчання. Казала, що він не пише, не слухає, не читає. Так, але хіба тільки Дмитро не пише і не слухає? Саме через вчителів син просто зненавидів школу, тому ми й вступили до училища. У мене було питання до вчителів: “А що ви зробили для того, щоб зацікавити дитину?” Бо я ж щороку доводила, що у мене нормальна дитина. Жінка каже, що ставлення однолітків було образливим. І вчителі часто на це не звертали уваги.

– Дмитрик має інвалідність з дитинства, – продовжує Інна, – у нього горбик на спині і він нахилений більше в один бік. Тому образи типу “горбатий” постійно були. А вчителі нічого не робили. Коли запрацював закон про інклюзивну освіту, я була дуже щаслива. Для нас це було несподівано, як грім серед ясного неба. Бо я, напевно, одна з небагатьох, хто боролися за рівноправне навчання. Багато мам опустили руки і перевели дитину на індивідуальне навчання. А зараз є закон, і всі вже його дотримуються.

Що змінила інклюзивна освіта у школах?*. чернівці, вчитель, школа, інклюзивна освіта, інклюзіяДмитро Остафій на інклюзивному фестивалі “Наш дитячий сонцесвіт”, де була виставка його фотографій (він другий справа).

Анжела ПОЧИНОК, головний спеціаліст управління освіти Чернівецької міської ради, зауважує, що за ці останні роки зменшилася кількість звернень батьків щодо питань інклюзії, здебільшого це побажання та рекомендації.

Керівниця чернівецької ГО “Миле сонечко” Тетяна ВЕНГРИНЮК каже, що зараз змінилося ставлення з боку шкіл і садочків до дітей, які мають особливі освітні потреби. Вона сама виховує 6-річну дитину із синдромом Дауна.

– До нашої організації входять 60 дітей із синдромом Дауна та генетичними хворобами, – каже Тетяна. – Це у нас і міська, і обласна організація. До 15 таких дітей навчаються у школах. Раніше часто бувало, що дитину не хотіли брати до школи, тому треба було звертатися до обласної держадміністрації, у департамент освіти. Або ж брали, та не могли знайти вчителя-асистента. Коли я прийшла із сином у садочок, нам теж сказали, що треба йти у спецзаклад. Слава Богу, що за ці останні два роки все змінилося. Коли ми з мамами збираємося разом, всі кажуть, що однокласники сприймають дітей гарно, не ображають.

У випадку порушення прав людей з інвалідністю, зокрема на здобуття освіти, ви можете звернутися до Громадської організації “Чернівецьке об’єднання “Захист” з листом за адресою: м. Чернівці, а/с 1151, за телефоном: 0960165979 (Viber/WhatsApp/Telegram) або електронною поштою: , Іnstagram: zahystcv, Facebook: zahystcv.

«Молодий буковинець»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*