Промінь для тих, хто живе у темряві

Дніпропетровське навчально-виробниче підприємство “Луч” по праву вважається одним із найуспішніших підприємств системи Українського товариства сліпих (УТОС). Тут працюють 570 чоловік, з яких 323 – інваліди різних нозологій (270 – по зору). За останні 8 років підприємство втричі збільшило обсяги виробництва: цьогоріч план реалізації становить 80 мільйонів гривень.

“Промінь” випускає широкий спектр продукції різноманітного призначення: електропускачі і трійники, обприскувачі та шланги, лійки і відра, мітли і лопати. Щороку асортимент товарів поповнюється двома-трьома новинками, на які є стабільний попит.

Візитна картка підприємства – якість і доступна ціна. Залишатися в лідерах протягом багатьох років допомагає високий професіоналізм і працьовитість робітників, кваліфіковане керівництво і постійна модернізація виробництва, встановлення новітнього обладнання провідних світових виробників, адаптованого під працю сліпих і слабкозорих людей.

Перемагати в умовах кадрової конкуренції дозволяє продумана соціальна політика заводу. Співробітники, отримуючи зарплату до 2,5 тисячі гривень, забезпечені повним соцпакетом. До їхніх послуг численні бази відпочинку на Чорному й Азовському морях, у мальовничих місцях Придніпров’я. Відпочинок по кишені всім бажаючим.

На висоті культурно-масове і спортивне життя “Луча”: у власному Будинку культури діють численні кружки творчої самодіяльності, спортивні секції, учасники яких стабільно перемагають на обласних і Всеукраїнських конкурсах УТОС. До речі, підприємство самотужки доставляє співробітників на заняття до БК, так само, як і на роботу та з роботи.

На заводі працює їдальня, повний обід у якій коштує близько 12 гривень, у медпункті приймають окуліст, терапевт, фельдшер і медсестра. Тим, хто цього потребує, надається гуртожиток, вартість проживання в якому навіть узимку не перевищує 100 гривень на місяць.

На “Лучі” практично не знають, що таке текучість кадрів. Усі співробітники є єдиною сім’єю, вони щиро уболівають за успіх спільної домівки і вже не уявляють свого життя без неї.

Володимир Рибальченко

«Голос України»