Порожні цехи та кабінети: як виживає Херсонське підприємство УТОС (ВІДЕО)

Порожні цехи та кабінети: як виживає Херсонське підприємство УТОС (ВІДЕО). утос, херсон, незрячий, підприємство, інвалідність

Порожні цехи та кабінети: як виживає Херсонське підприємство УТОС. утос, херсон, незрячий, підприємство, інвалідністьСуспільне Херсон

Порожні кабінети та цехи. Херсонське підприємство українського товариства сліпих, де колись працювало майже 400 людей, наразі призупинило свою роботу. Станки та преси продали, і з усього асортименту продукції, яку виготовляли раніше, залишився туалетний папір. Як живе підприємство, з’ясовувало Суспільне.

Анна Довга на підприємстві майже 50 років. Раніше, розказує жінка, в усіх приміщеннях працювали люди, тут виготовляли перемикачі, плати, різні деталі. 21 грудня вона показує порожні цехи.

“Ось всі ці робочі місця в нас займали сліпі. Коли я приїхала 71 року, на цьому підприємстві було лише два гідропреси і два преси, більше нічого. І от, починаючи із 71 року, ми зібрали обладнання для штампування деталей металевих, для виготовлення пластмасових деталей, у нас була одна з найкращих гальваніка – деталі, які ми робили у 1993 і досі у хорошому стані”, – говорить головна технологиня підприємства Анна Довга.

“Зараз тут порожньо, а раніше ось таких станків – гідропресів для виготовлення пластмасових деталей тут, на цій ділянці 20 штук стояло. Ця ділянка у нас працювала у три зміни. А чотири роки тому останні станки звідси порізали на металобрухт”.

Цей невеличкий цех чи не останній на підприємстві, який продовжує працювати. Тут, за словами Анни Довгої, виготовляють туалетний папір. Півтора роки тому підприємство очолив Олександр Бондаренко.

“Я коли прийшов на підприємство, на рахунку підприємства було 49 тисяч гривень, видана була заробітна плата і на рахунку підприємства залишилося 11 тисяч. Сировини і матеріалів на підприємстві не було тоді. На той час ми так само перемотували туалетний папір, виготовляли серветку барну. Я прийшов у березні, через місяць ми закупили сировину, бо пішли передплати за відпочинок. Ми виділили кошти на косметичний ремонт бази, кошти невеликі були, бо їх в принципі багато не було”, – говорить директор Херсонського навчально – виробничого підприємства УТОС Олександр Бондаренко.

Підприємство у такому стані, впевнений заступник директора Олександр Дудка, через колишнє керівництво:

“Колишнє керівництво УТОС, а також керівництво бази “Маяк” фактично займалося розграбуванням даного підприємства. На своєму рівні ми зверталися до співробітників поліції, писали заяви, до цього часу нас ніхто не почув. Згідно з уставом підприємства будь-який продаж чи оренда обладнання може відбуватися тільки за погодженням голови профспілки. Це документи аж до 2018 року”.

В’ячеслав Обертайло говорить, він і досі є головою профспілки. Те, що продавали майно підприємства, не заперечує, каже, за усіма вимогами та дозволами з центрального правління:

“Власником усього цього є центральне правління, воно ж є і розпорядником усього майна, будь-яке списання чи продаж має відбуватися за узгодженням. Це обладнання, яке відпрацювало свій ресурс або є неліквідним. Зараз на цьому обладнанні ніхто не працює. Подання на продаж чи списання розглядає Київське центральне правління і з їх дозволу це обладнання або продають, або списують, ріжуть і здають на металобрухт. Це обладнання енергомістке, якщо виготовляти на ньому продукцію, то там значно завищена буде собівартість. Воно не конкурентне, бо зараз інші технології та умови”.

У центральному правлінні говорять, старе обладнання значно поступається сучасному устаткуванню.

“Обладнання в нас немає. За які кошти поповнювати? Воно залишається ще тих 60,70 років, а інколи і 50-х і, безумовно, коли воно виходить з ладу, уже немає ні запчастин, тобто його краще продати, ніж відновити, адже його потрібно відновлювати за кошти цього ж підприємства. Адміністрація звертається до нас, до центрального правління з проханням дозволити продати майно. У нас є техвідділ, він перевіряє, наскільки воно зношене, коли випуск, яка марка тощо. Якщо воно таке, що можна продати, ми даємо їм дозвіл. Продаж обов’язково відбувається за умови, що кошти надходять на рахунок підприємства”, – розказав заступник голови центрального правління УТОС Михайло Новосецький.

15% від отриманих коштів, каже Михайло Новосецький, перераховують до централізованого фонду, інші – керівник підприємства може використовувати на власний розсуд – погасити заборгованість із зарплати, закупити сировину чи відремонтувати приміщення. Одне з небагатьох, що лишилося у власності Херсонського навчально – виробничого підприємства УТОС – база відпочинку “Маяк” у селищі Залізний Порт.

“На даному етапі підприємство існує завдяки функціонуванню бази відпочинку. Це перша лінія, це 8 га землі, це ласий шматок. За 100 гривень люди жили. Члени обласної організації жили і харчувалися по 6 днів, працівники по 12. Взагалі така база в Україні залишилася для незрячих одна”, – говорить Олександр Бондаренко.

Саме з цієї причини, каже заступник голови правління УТОС Михайло Новосецький, і намагалися вивести в окрему юридичну особу цю базу відпочинку:

“У минулі роки постало питання зробити цю базу не як цех Херсонського підприємства, а все ж таки, оскільки її будували за рахунок централізованого фонду, то взяти і зробити її юридичною особою, щоб нею могли користуватися всі незрячі громадяни України. Ця ідея поки що відпала і на сьогоднішній день вона в порядку денному не стоїть”.

“У середньому база відпочинку “Маяк” дає 1100000-1200000 чистого прибутку. Якщо ми скажемо про років 5-6 тому, то це були серйозні кошти і на них можна було придбати обладнання, але, на жаль, і тоді його не купували. Гроші не вкладалися і у саму базу “Маяк” і база занепадала. Тільки підтримували її рівень певний, але розвитку не було, бо грошей не вистачало, вони йшли на покриття збитків на підприємстві, така ж ситуація і зараз. Перспективи майбутнього у бази із Херсоном немає. Безсумнівно, моя позиція, що базі потрібно надати юридичний стан, щоб її врятувати”, – говорить голова профспілкового комітету В’ячеслав Обертайло.

База відпочинку, розказує Олександр Дудка, у жахливому стані. Чоловік показує фото та відео. Понад 10 років очолювала базу Галина Булгакова. Жінка говорить, усі звинувачення на її адресу неправдиві і звільнили з посади її незаконно, тому зараз вона позивається до суду щодо поновлення на роботі.

“Всі роки, що я працювала, база була у гарному стані. Мене звільнили звідти 6 квітня 2020 року. Все це тривало близько півтора року. З приходом нового керівника він усіляко ставив мені палки у колеса, щоб база не відкрилася. Я докладала усіх зусиль, щоб зберегти базу, щоб люди з інвалідністю мали, де відпочити. Ремонт ми робили самостійно, щоб не витрачати великі кошти. Через те, що там підвищена вологість, солоне повітря через море все швидко приходить у непридатність, це і каналізаційні мережі, і електромережі, це все постійно потрібно було ремонтувати. І все це ми робили самі”, – розказала колишня директорка бази відпочинку “Маяк” Галина Булгакова.

Поспілкуватися із колишнім директором Херсонського підприємства УТОС Петром Булгаковим нам не вдалося, його позицію передала нам дружина.

“Петро Іванович – все життя його – це УТОС. Він все своє життя вірно служив УТОСу. Мені дуже боляче, бо для Булгакова, він сам – незрячий, УТОС – справді рідний дім. При його керуванні підприємство, як би там не було, були важкі часи, багато великих підприємств не змогли вижити, а завдяки Булгакову люди з інвалідністю мали роботу та зарплату. Доки він був директором, люди були з роботою”, – говорить Галина Булгакова.

Аліна Олефір, Володимир Чепинога, Григорій Шматко

Світлана Піцан

Одна репліка к “Порожні цехи та кабінети: як виживає Херсонське підприємство УТОС (ВІДЕО)”

Залишити коментар до Олексій Авдєєв Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*