Обласний Центр медико-соціальної експертизи пропонує реорганізувати службу

Старіння населення, поява випадків каліцтва та психічних порушень внаслідок збройного конфлікту на сході країни – все це призводить до збільшення кількості інвалідів. Лише у Черкаській області близько 95 тис. осіб мають статус інвалідів. Всім цим людям необхідна повноцінна реабілітація, яка б підвищила якість їхнього життя та повернула їх у суспільство.

Держава регламентує заходи щодо індивідуальної реабілітації інваліда і відповідно до нині діючого законодавства реабілітологом медико-соціальної експертної комісії складається індивідуальна програма реабілітації інваліда (ІПР). Проте, як стверджують фахівці КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», програма не працює у повному обсязі.

– В реальному житті інвалід не отримує повноцінної комплексної реабілітації. Адже в області відсутні спеціалізовані реабілітаційні установи, які б надавали реабілітаційні послуги згідно ІПР. А ті, які називають себе «реабілітаційними центрами» не відповідають ні статуту, ні функціям з реабілітації, – пояснює головний лікар КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», заслужений лікар України Владлен Лепський. – На жаль, у нас навіть термін «реабілітація» не завжди правильно трактують, традиційно розуміючи під цим медикаментозну допомогу, масаж чи фізіотерапію (своєрідне доліковування).

В українському суспільстві звикли, що реабілітація – це щось мало значиме, на що і уваги не потрібно звертати. Тоді як наукові дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я довели, що при ефективному реабілітаційному процесі, індивідуальному підході до кожного пацієнта, 80% людей з інвалідністю повертаються до повноцінного життя. І саме розробка якісної індивідуальної програми реабілітації інваліда є передумовою успішної організації всієї реабілітаційної роботи, стверджує Владлен Лепський:

– Для того, щоб реабілітація інваліда була ефективною, необхідно виконувати настанови лікаря. А у нас досі не відпрацьована процедура практичної реалізації ІПР, а відтак інваліду, який отримав програму реабілітації, фактично немає куди з нею іти, немає до кого з нею звернутися, проконсультуватися. Бо в лікувально-профілактичних закладах регіонів відсутні навіть посади реабілітолога. В результаті ІПР перетворюється в звичайнісінький папірець, який в інваліда лежить вдома на поличці, а виписані закони не виконуються. Куди в такому разі виділяються бюджетні кошти, передбачені на реалізацію заходів ІПР, не зрозуміло.

Реальна посада лікаря-реабілітолога введена лише в Центрах медико-соціальної експертизи. І хоч реабілітолог Центру МСЕ після співбесіди з інвалідом складає та корегує ІПР із зазначенням всіх видів реабілітації: медичної, психологічної, соціальної, професійної, трудової та визначенням технічних засобів реабілітації та виробів медичного призначення, прірва між переліком зазначених реабілітаційних заходів в ІПР та їх виконанням в закладах охорони здоров′я так і залишається. Кожен етап від початку захворювання до встановлення групи інвалідності та подальшого реабілітаційного процесу розпорошений між закладами охорони здоров’я, які іноді знаходяться навіть за межами області. От і виходить, що один вид реабілітації людина отримує в одному місці, іншу процедуру – в іншому. При цьому взаємозв’язок між всіма цими структурами не налагоджений на достатньому рівні. А людина, яка має ІПР, повинна прийти і отримати реабілітацію в одному місці, а не бігати по медичним закладам у пошуках необхідної процедури чи тренажеру. То це в обласному центрі просто не зручно, а що казати про інвалідів, які проживають у районних центрах, у селах.

Чи можна за таких умов щось говорити про безперервність, послідовність та комплексність процесу реабілітації? Чи можна за такої організації ставити питання про контроль виконання заходів з реабілітації, який відповідно до діючого законодавства покладено на медико-соціальні експертні комісії? Як можна контролювати те, що не виконується?

Для повноцінної реалізації програми реабілітації фахівці МСЕ пропонують на базі своєї служби створити Центр реабілітації, який дасть змогу задовольнити потребу в реабілітаційних послугах декретованої категорії населення. Створення такого центру зменшить навантаження на лікувальні установи області, тривалість необґрунтованого перебування хворих на стаціонарному лікуванні. Адже людині, яка проходить реабілітацію, не завжди потрібно знаходитися у стаціонарі, займати ліжко, харчуватися, їй не потрібно цілодобове чергування медперсоналу тощо. Якщо реабілітація не стосується реконструктивної хірургії чи відновного лікування, то всю реабілітаційну допомогу пацієнт може отримати амбулаторно.

– За кордоном якщо, скажімо, людина пошкодила сухожилля, то їй проводиться відповідне хірургічне втручання, реабілітаційний комплекс процедур розпочинають на ранньому етапі і за якийсь час функції відновлюються і питання інвалідності може навіть не стояти, – наводить приклад Владлен Лепський. – У нас же людина не знає, як має діяти за таких обставин і нема кому пояснити, як пацієнту правильно поводитися при такій травмі, щоб не нашкодити ще більше. В результаті травмований стає інвалідом, втрачає роботу за спеціальністю, а держава витрачає кошти на його утримання.

Спеціалісти звертають увагу, що щорічно кількість оглянутих на комісіях МСЕ зменшується за рахунок зменшення переоглянутих інвалідів. Адже відповідно до Критеріїв встановлення груп інвалідності нині у осіб з анатомічними дефектами та стійкими прогресуючими незворотними розладами стану здоров’я все частіше встановлюються групи інвалідності безтерміново. Саме за таких обставин на перший план повинні виходити питання корекції та поновлення ІПРІ, динамічного нагляду за повнотою та якістю реалізації програм, контроль за їх виконанням та оцінка ефективності реабілітації. Тому необхідно, щоб у штаті комісії МСЕ були не тільки лікарі-експерти, а й лікарі-реабілітологи як терапевтичного, так і хірургічного профілю, соціальні експерти-реабілітологи та інші вузькопрофільні спеціалісти. Необхідно враховувати і специфіку інвалідностей постраждалих в антитерористичній операції, багатьом з яких необхідна психологічна реабілітація, протезування тощо.

– Як бачимо, сам час вимагає подальшого вдосконалення та реформування служби медико-соціальної експертизи в напрямку більшої уваги до реабілітації осіб з інвалідністю, – наголосив у розмові Владлен Лепський. – Саме тому ми пропонуємо медико-експертні комісії перепрофілювати в медико-реабілітаційно-експертно-соціальні комісії (МРСЕК), до функцій яких буде віднесено заходи та процес реабілітації. Для цього необхідно змінити функціональні обов’язки комісій, штатний розпис, надати комісіям приміщення та обладнання для проведення різних видів реабілітації, відповідно змінивши і напрямок фінансування. Вважаю, що в умовах сучасного реформування галузі охорони здоров’я, з економічної та соціальної точки зору, реабілітаційний напрямок роботи найбільш ефективний.

Економіка Сьогодення

1 реплік к “Обласний Центр медико-соціальної експертизи пропонує реорганізувати службу”

1. Елеонора :

   11.05.2019 о 11:51

   Моя донька має освіту лікаря Не відпрацювала психіатором бо це не її а хоче перепрофілюватися на реабілітолога Чому в нашій країні при такій потребі це не можливо?

   Відповіcти