На Тернопільщині студенти з ДЦП стають лікарями

На Тернопільщині студенти з ДЦП стають лікарями. дцп, тернопільщина, центр реабілітації, хвороба, інвалідність

На Тернопільщині студенти з ДЦП стають лікарями. дцп, тернопільщина, центр реабілітації, хвороба, інвалідність

Про них навіть знімають фільми

Діагноз ДЦП викликає у батьків шок, біль, відчуття приреченості і безвиході. Поки що вони не знають, через які випробування доведеться пройти з дитиною, бо її невиліковна хвороба звучить як вирок усім мріям про щасливе життя. Марія Анісенко виконує обов’язки керівника центру «Дорога в життя», що в Чорткові на Тернопільщині, і добре розуміє кожну маму з дитиною-інвалідом на руках, бо сама виховує доньку з ДЦП, пише «Вісник+К».

Танцюють на інвалідних візках

– Ще в 1989 році ми добилися, щоб для наших діток відкрили дві групи в одному з дошкільних закладів. Однак і його вихователі, і батьки запротестували. Мовляв, здорових дітей може травмувати зовнішність неповносправних ровесників, – розповідає Марія Михайлівна. – Відтак у нас народилася ідея створити центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю.

Щоб отримати кошти на обладнання, писали проєкти і вигравали гранти. Підтримували їх добродійники нідерландської місії «Допомога Східній Європі». А кілька років тому за сприяння мера Чорткова Володимира Шматька центр переселився на перший поверх гуртожитку школи-інтернату, де з’явилися всі умови для навчання і лікування вихованців.

Повірити у власні сили і свої таланти їм допомагають реабілітологи і батьки. Тут діти із задоволенням займаються музикою, малюють, вчаться майструвати, куховарити, влаштовують веселі свята і навіть танцюють на інвалідних візках.

Закінчують престижні вузи

Щоб поставити на ноги Мар’янку, її мама Тетяна використовувала все: традиційну і нетрадиційну медицину, іпотерапію та дельфінотерапію. І це справді дало гарний результат. Дівчинка не тільки самостійно ходить – вона впевнено почуває себе на сцені перед глядачами, адже має чудовий голос, перемагає у районних та обласних пісенних конкурсах «Повір у себе». А торік разом із Настею, теж вихованкою «Дороги в життя», стала учасницею унікального всеукраїнського проєкту «Дитляндія», створеного за аналогом передачі BBC, яка дуже популярна у Великій Британії. Про обох талановитих дівчаток зняли фільм.

– А от наш Сашко хоч і пересувається на інвалідному візку, зате має суперінтелектуальні здібності, – знайомлять педагоги центру зі своїми підопічними. – У Дмитрика прекрасне почуття ритму, він грає на маракасах. Настуня – майбутній психолог, уже студентка Тернопільського університету. Двоє наших вихованок нині працюють у США – потрапили за кордон, закінчивши Києво-Могилянську академію, де навчалися комп’ютерним технологіям. Ще один хлопець став лікарем, працює на Черкащині.

Нині в Чортківському міському комунальному центрі реабілітації осіб з інвалідністю 22 хлопчиків і дівчаток різного віку – не тільки жителів міста, а й навколишніх сіл. Марія Анісенко додає: соціальні служби далеко не завжди інформують, чим зобов’язана допомогти їм держава: забезпечити безкоштовно візком, спеціальним стільчиком, шведською стінкою. Найважча ноша – на плечах матерів, кожна з яких може писати енциклопедію про історію хвороби своєї дитини. Багато з них ще не навчилися приймати підтримку інших. За словами Марії Михайлівни, в центрі «Дорога в життя» можуть допомогти їм.

– Спонукати дитину одягнутися-взутися набагато важче, аніж самому зробити це, – підсумовує вона. – Але ми, батьки, не вічні. Коли нас не стане, наші особливі діти будуть змушені самі піклуватися про себе. І навчити їх цьому треба вже зараз.

Валентина Блінова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*