Реабілітація українських військових — як лікарі ставлять пацієнтів на ноги, вчать ходити і жити заново (ВІДЕО)

Ілюстративний скріншот: uatv.ua.tv

Лікарі Львівської області в буквальному сенсі ставлять на ноги військових після поранень: готують до протезування, вчать ходити і жити заново. Лікарі впевнені: одне з найважливіших завдань — пояснити бійцю, що життя триває, і навчити приймати себе нового, інформує FREEДОМ.

26-річний Святослав виконує вправи, розробляє ампутовану ногу, щоб надалі стати на протез. Не менш важливий і процес загоєння за допомогою спеціального апарату. Усе це забезпечують в одному з реабілітаційних центрів у Львівській області.

35-річний Іван Лазарєв втратив праву руку під час боїв на Луганщині. Він вчиться користуватися протезом, щоб повноцінно повернутися до життя.

Іван розповідає, що реабілітація проходить нелегко. Цей протез не на 100% функціональний, а ще важче, коли мучать спогади про минуле, зізнається чоловік.

“Дуже важко, коли сниться. Коли я сплю і мені сниться сон, що я з руками. І коли я прокидаюся, і якийсь період часу уві сні, я пам’ятаю, що з руками, а прокидаюся — вже немає руки. У протезі можна перебувати тільки обмежений період часу. Вони дуже нефункціональні”, — каже Іван Лазарєв.

Сергій Стафєєв отримав важкі поранення 25 лютого на Маріупольській трасі. Показує другу телефоном, що вже сам пересувається на ногах. Після реабілітації планує повернутися на фронт.

“Я хочу швидше повернутися назад, до хлопців”, — каже він.

“Це як військове братерство, а по-іншому й не скажеш. Вони відчувають, що там необхідні. Але більшості пояснюємо, що з них виходять чудові інструктори. Вони пройшли таке, що, скажімо, багато хто навіть не уявляє, що було в них. І вони можуть багато чого молодим розповісти, як поводитися в певних ситуаціях”, — сказав лікар-травматолог Павло Козак.

Павло довгий час займався реабілітацією цивільних. Тепер же адаптувався до нових військових реалій. Каже, у цій роботі свої особливості.

“Психологів, скажімо, на всіх не вистачає. Тому необхідно залучати медперсонал, навчати персонал, як необхідно з хлопцями говорити, як необхідно себе поводити з ними. Їх не потрібно жаліти, тому що якщо їх жаліти, вони більш пригніченими стають. Потрібно піднімати хлопців на ноги, щоб вони почувалися повноцінними членами суспільства, щоб вони розуміли, що герої, і завжди будуть бажані в будь-якій компанії”, — сказав Павло Козак.

Лікар каже, що окрім фізичної реабілітації, головне завдання — зуміти пояснити кожному пацієнту, що життя не закінчилося, це черговий його етап, і потрібно навчитися приймати себе і своє нове тіло.