15-річний Костянтин з діагнозом аутизм займається з реабілітологом. Фото: Олександр Гордієнко/Суспільне
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в міському центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю кількість вихованців зменшилась зі 150 до 59. Цифра коливається внаслідок переселенців та внутрішньо переміщених осіб. Через бойові дії погіршився перебіг ментальних хвороб.
Про це кореспондентам Суспільного розповів директор центру реабілітації Роман Крайнік.
З початком повномасштабного вторгнення в міському центрі реабілітації кількість вихованців зменшилась втричі. На постійних засадах займаються 59 дітей, п’ятеро повнолітніх, розповідає Роман Крайнік.
“Не таким важким був би перебіг хвороби. Щобільше, значна кількість вихованців просто не мали б потреби приходити до нашого центру, так як їхня психіка залишалася б в порядку. Війна, постійні вибухи, шокова ситуація не впливала б на їхній психологічний стан”, — сказав Роман Крайнік.
Роман Крайнік, директор Центру реабілітації. Фото: Олександр Гордієнко/Суспільне
За словами директора Центру реабілітації, з дітьми працюють лікарі, реабілітологи та психологи. Персонал за допомогою волонтерів намагається організовувати різноманітні заходи на кшталт майстер-класів, ігрових естафет. Попередньо все обговорюється з батьками вихованців.
“Дітки мають можливість провести релаксацію, покращити стан свого самопочуття. В першу чергу психологічного. І звичайно ж покращити час перебування в центрі”, — говорить Роман Крайнік.
Дитячий психіатр Центру реабілітації Лідія Сторчак розповідає, що зміна місця проживання впливає на дітей із особливостями ментального розвитку. Вони не отримують належної терапії, психологічної підтримки тощо. Заклад, де працює Лідія Сторчак орієнтований на дітей з синдромом Дауна, аутизмом, шизофренією, розумовою відсталістю тощо. Жінка говорить, особливості терапії не дозволили виїхати з міста деяким родинам, де виховуються діти з подібними діагнозами.
Психіатр Центру реабілітації Лідія Сторчак. Фото: Олександр Гордієнко/Суспільне
“Вони переймались, бо в нас в місті були обстріли. Тому люди, які їх оточували, тобто їхні рідні, по-різному реагували на ці ситуації і звісно вони намагались врятувати дитину і себе. Тому це були жахливі обставини для всієї сім’ї. І звісно в дитини посилюються страхи. І доводилось надавати більше медикаментозної допомоги”, — сказала Лідія Сторчак.
Наталія Семенець виховує п’ятнадцятирічного сина Костянтина. У хлопця діагностований аутизм. Костянтин не розмовляє, але може читати та писати на планшеті. На руці — іменний браслет, де написано, що він не розмовляє та вказані номери телефонів рідних. Його Наталія замовила на початку повномасштабної війни.
“На жаль, зараз практично немає групових занять для цих дітей. Оскільки це небезпечно збирати купу дітей. І за це ніхто не може нести відповідальність і це зрозуміло. Тому більшість індивідуальні заняття”, — розповіла Наталія Семенець.
Наталія Семенець та її син Костянтин намагаються щодня гуляти в парках. Фото: Олександр Гордієнко/Суспільне
Жінка говорить, що до 24 лютого 2022 року та епідемії ковіду, на соціалізацію цих дітей приділялось значно більше часу ніж зараз. Обстріли, виїзд в інше місто — все це вплинуло на стан її сина, у Костянтина почастішали приступи.
“На той момент, коли у хлопця почалися приступи, я не розуміла, що з ним відбувається. То я і на відеозв’язок виходила з лікарями. Лікарями, не з одним. І надсилала їм відео його поведінки. Ось і зараз, якщо ми раніше раз на пів року навідувались до лікаря, показатись, то зараз практично кожен місяць, а то і кілька разів на місяць”, — розповіла Наталія.
З Костянтином працює реабілітолог. Фото: Олександр Гордієнко/Суспільне
Станом на 16 травня Костянтин окрім міського центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю відвідує спортивну залу, адаптовану для потреб дітей із особливостями ментального розвитку. Тут з ним нейрогімнастикою, силовими вправами та вправами на координацію рухів займається реабілітолог.
Олександр Гордієнко, Марія Савицька