Долаючи себе – до перемоги

Прикарпатські спортсмени-інваліди здобули 11 нагород на чемпіонаті Європи з легкої атлетики у приміщеннях, що проходив у Туреччині. Завдяки такому вдалому результату збірна України стала найкращою на континенті. «ГК» вирішив з’ясувати, як даються незвичайним атлетам такі вагомі перемоги.

Дворазові тренування щодня п’ять разів на тиждень – саме у такому ритмі готуються прикарпатські спортсмени-інваліди до найбільших стартів змагального року. Під час підготовки атлети з вадами розвитку одержують дуже великі навантаження, фактично, такі самі, як і здорові спортсмени. Але, як стверджує заслужений тренер України з легкої атлетики Євген Єрузель, без відповідних зусиль не буде перемог. 11 нагород, нещодавно здобутих у Туреччині на чемпіонаті Європи, – красномовне підтвердження слів досвідченого наставника. Зокрема, на найвищі щаблі піднімалися прикарпатці Андрій Голіней та Ірина Кандиба, призерами першості стали Світлана Куделя, Василь Волосянко, Павло Волуйкевич та Василь Біленко. Саме вагомий внесок прикарпатців допоміг українській збірній серед 13 команд-учасниць завершити континентальну першість на першому загальнокомандному місці.

1 23 untitled-1 1
На фото: Євген Єрузель (по центру) зі своїми підопічними

Найтитулованіший

На сьогоднішній день прикарпатські атлети з вадами розвитку складають основу збірної України. У свій час чи не найпершим туди потрапив Андрій Голіней, який, починаючи з 2004 року, зумів досягти неймовірних результатів. 18 разів він виборював звання чемпіона Європи та 15 разів – чемпіона світу на різних бігових дистанціях, починаючи від 800 метрів і закінчуючи 10 000 метрів. «Скільки себе пам’ятаю, завжди прагнув досягати найвищих результатів. Саме тому дуже багато працював над собою. Щодо здобутків, то одні захоплюються моїми результатами, враховуючи, що здобуті вони у інвалідному спорті, інші – насміхаються, не розуміючи усієї складності тих перемог», – говорить атлет. Між іншим, одним із секретів успіху підопічного Євгена Єрузеля є той факт, що наставник готує його за тією самою програмою, що й звичайних спортсменів. «Як правило, рівняюся на результати здорових хлопців, тренуюся з ними. Навіть не уявляєте, як мені приємно, коли перемагаю їх», – піднесено каже Андрій.

Головні старти року

Чемпіонат Європи – позаду, попереду – один з головних стартів нинішнього змагального року – чемпіонат світу у Чехії. «Фактично, до «світу» ми готуємося без перерви на відпочинок. Днями вирушаємо на тренувальний збір до Ялти, після чого на нас очікує ще один етап підготовки у Євпаторії, звідки і відправимось на світову першість», – говорить Голіней, який у Стамбулі здобув «золото» у бігу на 3 тисячі метрів, а на півторакілометровій дистанції став четвертим. За його словами, у Чехії представники Івано-Франківщини повинні виступити, як мінімум, не гірше, ніж у Туреччині. Зокрема, до світової першості вже готуються 12 найкращих атлетів. «Будемо боротися виключно за найвищі місця», – переконаний Євген Єрузель, який не один рік тренує легкоатлетичну збірну України. До слова, у липні цього року на спортсменів-інвалідів чекає ще один чемпіонат світу, цього разу – за програмою Паралімпійських ігор.

Фінансовий голод

До речі, про Паралімпіаду-2012. На найголовнішому старті чотириріччя у Лондоні змагалися вже вищезгадані Андрій Голіней та Світлана Куделя. Остання виборола бронзову нагороду, а Голіней зупинився за крок до подіуму, програвши декілька сотих секунди на фініші. Погодьтеся, результати дуже вагомі. Як виявилося, здобуті вони були дуже дорогою ціною.

«До Лондона ми, фактично, готувалися за свої кошти. Обіцяна матеріальна допомога так і не дійшла до нас. Я переконаний, якби наші паралімпійці мали зазначену фінансову підтримку, результати були б ще кращими, – стверджує Євген Єрузель. – Відверто кажучи, у душі я дуже ображений на обласний спорткомітет. Розумію, ми дещо по-різні боки барикад, але залікові очки наша область одержує такі самі, як і від виступів здорових спортсменів олімпійських дисциплін. Саме тому «бронза» Куделі – не менш вагоме досягнення, ніж третє місце спринтерки Христини Стуй. Проте нас ніхто навіть не зустрів після приїзду з Великобританії».

Матеріальні клопоти

За лондонську нагороду Світлана Куделя та Євген Єрузель мали б одержати поліпшення житлових умов. Принаймні так стверджує сама атлетка та її багаторічний наставник. Поки ж це питання залишається невирішеним, Світлана продовжує мешкати у гуртожитку, так само як і інші збірники України, забезпечені виключно студентським житлом. Власною квартирою може похвалитися тільки Андрій Голіней. Свого часу нинішній директор Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, а тоді – начальник облспорткомітету Любомир Пасічняк пішов назустріч нашому титулованому паралімпійцю і виділив однокімнатну квартиру. Втім, було це ще у 2009 році. З того часу, каже Голіней, фінансування інвалідного спорту на Прикарпатті поступово припинилося. «Нас певною мірою фінансує Інваспорт та, частково, міський спорткомітет, проте допомоги від області ми фактично не одержуємо. Очевидно, спортсмени-інваліди нікому не потрібні».

Тарас Лютий

«Галицький Кореспондент»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*